ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ШУМЕРСЬКОГО КОДЕКСУ ЛІПІТ – ІШТАРА

 

Под- Секция 30. Теория и история государства и права

Панцир А.М.

аспірант

Міжрегіональна Академія Управління Персоналом м. Київ

 

ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

ШУМЕРСЬКОГО  КОДЕКСУ  ЛІПІТ – ІШТАРА

 

 

Актуальним було і залишається дослідження зародження Шумерської цивілізації, яке ускладнюється  віддаленістю у часі і давністю її існування. Трудність дослідження викликана також малою кількістю письмових знахідок, оскільки давній Шумер стоїть у самих початків писемності. В цей час інформація фіксувалася на глиняних дощечках та вирізалася  на дереві і скалах, проте через важкість фіксації інформації та пошкодження  носіїв відчувається її брак.  Держава і право власне шумерів, а не спадкоємців їх культурного надбання – аккадців, амореєв  та ін.. народів, в життєдіяльності яких Шумерська державна і правова система знайшли своє завершення і предстали у довершеному зрілому вигляді, залишаються не достатньо вивченими, і тим паче висвітленими у науковій літературі, зокрема у  вітчизняних  підручниках з історії держави і права.

Якщо під  джерелом права розуміти те, що породжує право чи правові норми, то в давньому Шумері джерелами права були:

Звичаї – правила поведінки, які складалися стихійно  протягом тривалого часу і стали звичкою, ухвалені і охороняються державою. Держава подібні правила визнає як загальнообов’язкові для всіх суб’єктів, які підпадають під їх чинність , а також забезпечує виконання цих вимог за допомогою державного примусу. [2, c. 162-163]

Договори – добровільне і узгоджене рішення двох або більше сторін.

Закони – у давньому Шумері це правові зводи царів Ур-Нами та Липіт – Іштара, які набувають своєї зрілої форми пізніше, вже  у законах вавилонського царя Хаммурапі.

Деякою мірою «судові і адміністративні прецеденти» - рішення конкретної справи  судових чи адміністративних органів, які використовуються в подальшому для вирішення подібних справ.

Основним, а іноді чи не єдиним джерелом права давніх народів був звичай. З винаходом писемності у 3300 р. до н.н.,  у Шумерській цивілізації почало зароджуватися діловодство, а правила звичаїв стали фіксуватися у записах на глиняних табличках клинописним письмом.  Укладалися договори (господарські, купівлі – продажу, шлюбні та ін.. ), які підлягали засвідчуванню   та велася фіксація судових рішень. Прийняття рішень судами та адміністраціями міст-держав  сприяло появі судових прецедентів для вирішення одноманітних справ.  Але значним здобутком давньої Шумерської цивілізації  був закон.

У ХХІV ст. до н.е., за даними дослідників,  звичаєве право діяло лише у громадах землеробів, які  проживали в селищах, а в державному секторі господарювання переважали закони. Це було викликано значним підвищенням сектору царського та храмового господарювання, введенням обов’язкової військової служби, сильною централізацією управління.     

Не відомо, коли саме в Шумері з’явилась правотворчість і  виникли  перші закони, оскільки не збереглося ані оригіналів документів, ані їх копій,  але за свідченням авторів, сучасників правителя Урукагіни, видання законів і правове регулювання шумерських правителів було звичайним явищем ще з 2400-х р. р. до н.е,  Поточні та минулі (вже недіючі ) закони, адміністративні та судові прецеденти записувалися суддями, писарями, архіваріусами та професорами еддуби (шумерської школи).    

Під час «Шумерського ренесансу», яким був період правління ІІІ династії Ура  після звільнення від аккадського панування Саргонідів,  з’являються перші відомі на сьогодні закони Ур-Намму (ХХІ ст..до н.е.).

 Текст законів дуже пошкоджений. Можливо відновити лише деякі з них з деякою мірою достовірності, а із всього зводу вцілили лише 4 статті та  й ті з пошкодженням       

Після законів ІІІ династії Ура  царів  Ур-Наму  та Шульги, Ліпіт - Іштар (1935 – 1924 р. р. до н. е.),  п’ятий правитель Ісіна, видав свій звід законів, який дійшов до нас у вигляді фрагментів однієї досить великої таблички.

Текст законів складається з трьох частин – прологу, власне самих  законів та епілогу.

Пролог розпочинається з заяви самого Ліпіт – Іштара, про те що Ан  та Енліль дали владу над Шумером та Аккадом верховному богу Ісіна, то призвали його – Ліпіт–Іштара на царство в країні, щоб встановити справедливість в країні, ліквідувати скарги, дати відсіч ворогам, відвернути повстання та  принести благоденство шумерам і аккадцям  він створив свій звід правосуддя. Після цього розповідається про те, що  Ліпіт-Іштар  встановив справедливість відповідно до слова Енліля та звільнив синів та дочок  Шумеру і Аккаду від рабства, а також  стоїть на засадах зміцнення сім’ї. Нажаль далі текст прологу дуже  пошкоджений.  

Власне текст самих законів дозволяє відновити повністю та частково близько 38 статей другої частини зводу законів, в той час як перша частина майже повністю знищена. Предметом цих законів є цивільне право та цивільні правовідносини оренда судів, нерухомість, фруктові сади, раби і можливо, зниження податків, прийняття спадщини, шлюбні відносини та  найм волів.  

Дивує той факт, що вже 4 тис. років назад законодавство набуває структурності і впорядкованості,  а з викладених нижче статей, текст  яких зберігся в повному обсязі, стає очевидним, що автор переходить до викладення  норм, що регулюють іншу групу правовідносин , лише після закінчення  викладення попередньої. З тексту законів Ліпіт - Іштара стає зрозумілим, які саме питання були актуальними на той час і саме які відносини потребували державного регулювання  за допомогою законодавства. 

Розглянутий далі текст повністю відновлених статей в тому порядку, як зазначені в табличці, але згрупований за принципом сучасного розгалуження норм права, дає наступні важливі для науки історії держави і права результати:          

Захист права власності:

9.  Якщо людина дала пустище  іншій людині, щоб та посадила фруктовий сад, а остання не посадила сад на всьому пустищі, то вона повинна людині, яка саджала сад віддати частину необробленої пустощі, яка нею необроблена, в якості частини її долі.

10. Якщо людина ввійшла в сад іншої людини і була схоплена там за крадіжку, вона повинна уплатити 10 шекелей сріблом.

11.  Якщо людина зрубала дерево в саду іншої людини, то вона повинна уплатити пів міни сріблом. [5, 374- 378]

12.  Якщо  прилягаюче до дому людини пустище (іншої людини) не освоєне, і хазяїн дому сказав власнику пустища: «Із-за того, що земля не освоєна, хтось може вломитися до мене в дім, зміцни свій дім» і згода ця ним підтверджена, то власник пустища повинен компенсувати власнику дома будь яке втрачене майно.

Право власності на рабів та  правовий статус рабів:

13. Якщо рабиня чи раб людини втік і вкрився у центрі міста, і якщо підтвердиться що він чи вона знайшли притулок в домі іншої людини на протязі місяця, то він повинен віддати раба за раба.

14. Якщо в нього немає раба, то він повинен заплатити 15 шекелей сріблом.

15.  Якщо раб людини відпрацював своє рабство своєму господарю, і якщо це підтверджено господарем двічі, то раб може отримати свободу . 

16. Якщо миктум є подарунком царя, то він не може бути відчуженим.

17. Якщо миктум прийшов до людини з власної волі, то людина не може тримати його, він може йти куди забажає.

18. Якщо людина без дозволу заставила іншу людину до того, в чому вона нічого не розуміє, то та людина не заслуговує на похвалу, вона (перша людина) повинна нести покарання за то діло, до якого її примушували.

19.  Якщо власник маєтку або власниця маєтку  не виплатила борг за маєток, та його виплатила інша людина, то на протязі трьох років забороняється висиляти власника з маєтку, і попередній власник маєтку не може оспорювати його право.    [5, 374-378]

Норми сімейного та спадкового права:

23. Якщо батько живий, його дочка, незалежно від того, хто вона, ніндігір чи лукур, або храмова служниця, буде проживати в його будинку в якості спадкоємниці.

25. Якщо друга дружина, на якій він одружений, народила йому дітей, то придане, яке вона принесла з дому свого батька, належить її дітям; діти ж від його першої дружини і діти від його другої дружини порівну ділять власність  свого батька.

26. Якщо чоловік одружився, і його дружина народила йому дітей, і ці діти живі, і рабиня також народила дітей своєму господарю, (але) господар подарував свободу рабині і її дітям, то діти рабині не мають права ділити власність з дітьми свого (попереднього) господаря.

28. Якщо дружина чоловіка не народила йому дітей, (а) гетера з публічної площі народила йому дітей, він повинен забезпечити гетеру зерном, олією і одягом; діти, яких народила йому гетера, стануть його спадкоємцями, але поки жива його дружина, гетера не може проживати в будинку з його дружиною.

30. Якщо (потенційний) зять ввійшов в дім свого тестя (і якщо) він заручений, (але) потім його вигнали (з дому) і передали його дружину його приятелю, вона повинна повернути йому принесені ним подарунки з нагоди заручин, (і) тоді дружина може виходити заміж за його приятеля.

Норми зобов’язального права, щодо оренди биків:

35. Якщо людина взяла в оренду бика (і) пошкодила його тіло в області носового кільця, то вона повинна буде заплатити одну третю (його) вартості.

36. Якщо людина взяла в оренду бика (і) пошкодила йому око, то вона повинна буде заплатити одну другу (його) вартості.

37. Якщо людина взяла в оренду бика (і) зламала йому ріг, то вона повинна буде заплатити одну чверть (його) вартості.

38. Якщо людина взяла в оренду бика (і) нанесла йому пошкодження в області хвоста, то вона повинна буде заплатити одну чверть (його) вартості.[5, c.374-378]

Отже, звід законів царя Ліпіт-Іштара по суті є найдавнішим цивільним кодексом, який регулює цивільні правовідносини, та захищає особисті майнові права. Він фактично складається з чотирьох розділів, хоча вони чітко не сформульовані і не виділені, а саме:      

  • Захист права власності.
  • Право власності на рабів та правовий статус рабів.
  • Норми сімейного та спадкового права.
  • Норми зобов’язального права, щодо оренди биків.

Будуючи короткий коментар до « цивільного кодексу» Ліпіт-Іштара важливо вказати, що захисту права власності в першу чергу підлягали земельні та господарські відносини, оскільки Шумер був сільськогосподарською країною і чіткого розмежування між жителями села і міста не існувало  не зважаючи на міський характер культури . Раби завжди були не надійними і являли собою аморфну робочу силу, оскільки заохочення та стимулу до тяжкого рабської праці в них не було, а отже їх статус підлягав чіткого визначення, а їх діяльність та право власності на них повинні були постійно знаходитись під наглядом держави. Сімейне та спадкове право не розділяються і представляють собою одне ціле, а норми зобов’язального права, щодо оренди биків очевидно є прецедент по відношенню до інших відносин пов’язаних з наймом та заставою.   

      Аналізуючи закони Ліпіт - Іштара не можливо  не сказати про закони Вавилонського царя Хаммурапі, хоча його царюванням закінчується епоха власне шумерської цивілізації  і даний розгляд виходить за межі даного дослідження. Проте саме в законах Хаммурапі знаходить своє завершення і досконалу форму законодавство давнього Шумеру

 

ЛІТЕРАТУРА:

 

  1. Графский В.Г. Всеобщая история права и государства: Учебник для вузов. – М.: Издательство НОРМА,2000.-744с.
  2. Загальна теорія держави і права / за рад. Акад.. АПрН України, д.ю.н. проф.. В.В. Копєйчикова.-К.:Юрінком, 1997. – 320с
  3. История государства и права. Часть 1. Учебник для вузов. 2-е изд. / под ред. проф. Н.А. Крашениниковой  та проф. О.М. Жидкова.-М.: Издательская группа  НОРМА, 2001.-624 с.
  4. История древнего мира. Древний Восток. Египет, Шумер, Вавилон, Западная Азия/ А.Н.Бадак, И.Е. Войнич, Н.М.Волчек и др.- Мн.: Харвест,1999.-832 с.
  5. Крамер С. Шумеры. Первая цивилизация на Земле /Пер. с англ. Милосердовой. – М.: ЗАО Центрполиграф, 2009. - 383с.