НАПРЯМИ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

ПОД-СЕКЦИЯ 12. ЭКОНОМИКА ПРЕДПРИЯТИЯ И УПРАВЛЕНИЯ ПРОИЗВОДСТВОМ

Руліцька К.М.

старший викладач кафедри економіки підприємства

Львівського національного аграрного університету, 

кандидат економічних наук

НАПРЯМИ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ


Впродовж багатьох років не втрачає своєї актуальності тема дослідження розвитку агропідприємств. Через низку об’єктивних і суб’єктивних чинників розвиток агропідприємств, а особливо ефективність їх функціонування, залишаються на низькому рівні, хоча й простежуються певні позитивні зміни.

Дослідження теоретичних та практичних положень щодо функціонування аграрних підприємств – значний доробок вітчизняних та зарубіжних вчених-аграріїв, завдяки вагомому внеску яких науковці мають змогу щоразу з новими ідеями підходити до вирішення здавалось би вже давно обговорених, проте не вирішених проблем.

У нашій статті зробимо спробу окреслити основні напрями управління розвитком вітчизняних сільськогосподарських підприємств та сформулювати певні рекомендації щодо удосконалення напрямів їх ефективного функціонування.

Оцінюючи розвиток процесу функціонування аграрних підприємств у динаміці, маємо змогу комплексно оцінити їх діяльність і виокремити елементи, що потребують поглиблених досліджень. Аналізуючи показники економічної ефективності аграрних підприємств, зауважуємо, що основним чинником їх диференціації є структура виробництва. Оскільки у даній роботі ми не маємо змоги висвітлити весь аналіз діяльності аграрних формувань, зосередимо нашу увагу на порівнянні сільськогосподарських підприємств, які провадили свою діяльність в Україні та у Львівській області зокрема.

У 2011 році в Україні займались виробництвом сільськогосподарської продукції 56 тис. аграрних підприємств різних організаційно-правових форм господарювання (включаючи фермерські господарства (ФГ)). Свою діяльність вони провадили на 21,6 млн га сільськогосподарських угідь, з яких 19,4 млн га – орендовані, що склало майже 95 %. Серед цих агропідприємств левову частку (54 %) становлять господарські товариства, які були створені в процесі реформування агросфери [1].

Аналіз структури й обсягів експорту товарів України свідчить про те, що його основу складають товари з незначною часткою доданої вартості. Зокрема, серед продуктів рослинного походження, які йшли на експорт протягом 2005-2010 рр. спостерігається нестабільна динаміка з їх найвищим показником у 12,7 % у структурі основних видів експорту товарів України у 2009 році. Це означає, що її виробництво супроводжувалось суттєво меншими виплатами заробітної плати. Потрібно пам’ятати, що українські підприємства здебільшого за рахунок розміру витрат лідирують на світових ринках. Тому при зростанні експорту саме таких товарів не варто говорити про зростання конкурентоспроможності українських товарів [4, с. 37-38].

За умов невизначеності ємності аграрної продукції на зовнішньому ринку великі сільськогосподарські формування стають домінуючими. Це має неоднозначний вплив на розвиток дрібних аграрних формувань й соціально-економічний розвиток українського села.

Фермерські господарства України, частка яких становила у 2011 році 73,8 % всіх агроформувань, мають у власності та користуванні близько 4,2 млн га сільспгоспугідь, з яких 4,2 млн га ріллі. За розмірами землекористування переважають дрібні ФГ (до 100 га сільськогосподарських угідь), яких було 74,4 % від загальної кількості. Із суттєвим відривом за ними слідують ФГ, які взагалі не мають у користуванні сільгоспугідь (10,4 %); 712 ФГ (1,8 %), які функціонували на 1000-4000 га сільгоспугідь кожне й найменше (0,1 %) виявилось ФГ, землекористування яких перевищувало 4000 га кожного [1; 2, с. 13-14].

Аналіз основних показників діяльності сільськогосподарських підприємств, які господарювали в Україні та, зокрема, у Львівській області свідчить про суттєве ( у 2,5 раза) зменшення їх кількості в області з 2005 до 2010 року у порівнянні з даними по країні вцілому (див. табл. 1).

Таблиця 1

Основні показники діяльності

сільськогосподарських підприємств України та Львівської області*

Показник

2005 р.

2010 р.

2010 р. до 2005 р., %

Кількість с.-г. підприємств, од.

365

231

63,3

8520

9180

107,7

Середньорічна кількість найманих працівників у с. г., тис. осіб

22

11,9

54,1

798,6

518,1

64,9

Площа с.-г. угідь, тис. га

256,7

245,6

30,8

16254,3

18453,8

113,5

Прибуток (збиток) від реалізації с.г. продукції, млн грн

22,6

196,9

871,2

2238,2

12982,1

580,0

Рівень рентабельності від реалізації с.-г. продукції, %

7,9

22,4

283,5

10,1

20,7

205,0

 де

365 – значення по Львівській області

8520 – значення по Україні  

* Розраховано автором за даними форми 50 с.-г. (без фермерських господарств) [1; 3].

Здебільшого це відбулось через укрупнення підприємств, хоча й немала їх частка взагалі припинила свою діяльність. Оскільки припиняли діяльність, як правило, економічно найслабші підприємства, обсяги прибутку з розрахунку на одне господарство та показники їх рентабельності помітно зросли.  Кількість сільськогосподарських підприємств Львівської області, які звітували за статистичною формою 50-сг, упродовж 2000-2010 рр. зменшилась майже вдвічі, а середньорічна кількість найманих працівників у сільському господарстві – більш ніж утричі. При зменшеній майже наполовину площі ріллі сільськогосподарські підприємства Львівщини збільшили свій прибуток у розрахунку на одне господарство майже в 14 разів, незважаючи на переважну кількість збиткових підприємств області.

Оскільки інформація про виробництво сільськогосподарської техніки  з 2008 року стала конфіденційною, важко оцінити кількість техніки, що припадає на одиницю орних земель. Спостерігалось загальне зменшення середньорічної кількості найманих працівників: різниця часток області відносно показника по країні становить 0,5. Причина цьому – удосконалення техніко-технологічних операцій певних виробничих процесів, зважаючи, що це можуть собі дозволити лише крупніші і фінансово стійкі агроформування.

Мотиваційний стимул, а саме заробітня плата, яким могли би стримати відтік робочої сили з сільськогосподарського виробництва у інші сфери економіки, є на низькому рівні. Частка прибутку від реалізації сільськогосподарської продукції сільськогосподарських підприємств, що функціонували у Львівській області у аналогічному показнику по країні за досліджувані 5 років зросла лише на 0,5 %, а рівень рентабельності у агропідприємств Львівщини на 3,9 п випередив у зростанні показник по Україні. Це можна пояснити сприятливою ринковою кон’юнктурою та зростанням цін агропродукцію.

Має місце нерівномірність інноваційної активності у регіонах України. У близько 100 європейських регіонах складають інноваційні програми, що є нормою у Європейському Союзі. Через відсутність проведення конкурсів та державної експертизи в Україні не витримуються типові стадії процесу розробки інноваційних програм у нашій державі [5, с. 39].

У гонитві за доходами українські підприємці часто-густо стали забувати про культуру землеробства й запроваджувати інтенсивні технології у рослинництві, що призводить не лише до скорочення зайнятості, а й до деградації сільгоспугідь. Спотворена державна підтримка через тіньові оборудки із землею не несе свого цільового призначення. Посилення агресивних настроїв серед підприємців може призвести до розколу сфер господарювання  у агропромисловому комплексі. Необхідно зробити акцент на правовому напрямі розвитку аграрних підприємств, оскільки саме узгодженість нормативно-правових документів та встановлення відповідальності є основою функціонування цивілізованого правопослушного агроформування.

В умовах недостатньої керованості інноваційними процесами на регіональному рівні та з метою забезпечення умов реалізації свого економічного і соціального потенціалу сільськогосподарські підприємства повинні функціонувати, сповідуючи одну мету – відновити аграрну славу Україні, яка щедро віддячить своїм дітям.

Література:

  1. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:/www.gov.ua/
  2. Збарський В. К. Ефективність господарювання аграрних формувань в Україні / В. К. Збарський, Л. В. Шкуренко / / Агросвіт.  – 2012. – № 4 –С. 11-16.
  3. Жигірь А. А. Розвиток підприємницьких структур в аграрній сфері / А. А. Жигірь / / Агросвіт. – 2012. – № 4 –  С. 21-26.
  4. Радзієвська С. О. Сучасний стан і шляхи підвищення конкурентоспроможності економіки України / С. О. Радзієвська / / Економіка і держава. – 2012. – № 2 – С. 35-38.
  5. Янченко З. Б. Шляхи підвищення ефективності упраління інноваційним розвитком аграрних підприємств на регіональному рівні / З. Б. Янченко// Економіка і держава. – 2012. – № 2 – С. 39-41.