РЕКОНСТРУКЦІЯ ЛІТЕРАТУРНОГО ФАКТУ У ТВОРІ Ф. ЕБЕРСБАХА «КАРОЛІНА»

 

ПОД- СЕКЦИЯ 1. Литературоведение.

Ванденко О.А. 

старший викладач

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького

 

РЕКОНСТРУКЦІЯ ЛІТЕРАТУРНОГО ФАКТУ У ТВОРІ Ф. ЕБЕРСБАХА «КАРОЛІНА»

 

Оповідь твору Ф. Еберсбаха «Кароліна» складають вибудувані у часовій послідовності факти біографії Кароліни Шлегель-Шеллінг. Для подання її образу автор користувався документами далекого минулого, перш за все мемуарною спадщиною (приватні листи, різні свідоцтва, щоденники), історичними документами, які він інтерпретував у художній тканині роману, так що документалізм в значній мірі насичує художнє зображення, навіть інколи створює його ідейний стрижень: „Dem Text dieses Buches sind, in Wortwahl und Satzbildung nicht selten das Zitat streifend, Schilderungen und Gedanken aus Carolines Briefen, aber auch aus Briefen und Schriften anderer, mit ihr bekannter Persönlichkeiten eingeschmolzen“ [2, с. 425]. Група документів дає можливість відновити картину тих далеких подій. Факти, які обирає Ф. Еберсбах, у більшості своїй достовірні, тому він саме через них сприймає та оцінює Кароліну. На думку Г. Фролова, «будь-який сучасний письменник, який опановує художній досвід своїх попередників, стоїть перед необхідністю врахувати попередні факти, що раніше відбулися» [1, с. 25–26]. Ступаючи на цей шлях, Еберсбах піддає критичному переосмисленню деякі судження істориків, по-новому пояснює низку вчинків Кароліни. Письменник ХХ століття вивчає все, що може розкрити нові факти біографії Кароліни, намагається зрозуміти, про що думала, чим жила, від чого страждала ця жінка. Це були листи, літературні нариси, залишені героїнею, уривки її записів тощо. У багатьох випадках він домислює факти, перебудовує, переосмислює життя героїні твору, включаючи елемент допуску, припущення: „Vielleicht hat Lichtenberg nicht unrecht, wenn er spottet...“ [2, с. 48]. У творі багато суб’єктивно-авторської інформації для читача, яку неможливо точно констатувати, перевірити або передати без застережень. У романі практично майже немає прямого цитатного введення документу в текст. Взагалі, автор використовує 4 уривки (на весь текст) з листів, які мають точну дату, від кого та кому адресовані і залишені без коментаря оповідача. Інші цитати введені оповідачем без пояснень, без посилання на джерело і якби не лапки, важко було б відділити їх від слів автора. Отже, письменник, подаючи реальні історичні факти, трансформує минуле з позицій ХХ ст., зосереджуючи свою увагу на інтерпретації подій, їх впливі на життя і долю героїні.

Ф. Еберсбах зберігає хронологічний хід подій. Точні дати чітко слідують одна за одною – хронологічно послідовно. Це можна простежити за введеними у текст документами, позначеними конкретними датами (наприклад, 2 вересня 1775 року [2, 11], лютий 1779 року [2, 45], літо 1781 року [2, 50] та ін.). Але є футурологічно позначені моменти, коли оповідач наперед повідомляє про події (про подальшу долю героїні або майбутні історичні факти), це створює в романі перетинання часових площин, наближує історичний фон до свідомості сучасного реципієнта: „Caroline kann sich nicht vorstellen, je wieder einen Mann zu lieben, einem Mann zu gehören, ein Kind zu bekommen. Die Umarmung pflanzt nur den Samen der Qual in ihr Fleisch“ [2, с. 108]. Структурно роман організований Еберсбахом так, щоб виразити у кожній фразі, у кожній главі неточність, неясність знання про долю Кароліни Шлегель-Шеллінг, показати розпливчастість дійсності і неможливість точних констатацій про неї.

Твір насичений багатством сцен повсякденності, точних спостережень, ремінісценцій. Автор зосереджує свої зусилля перш за все на створенні історично репрезентативних фігур. І, дійсно, можна стверджувати, що у творі подається специфіка повсякденного німецького життя у ті часи – показана через достовірні і точно відібрані деталі: „Die Gesichter der Bergleute veröden im täglichen Einerlei schwerer körperlicher Arbeit“ [2, с. 64]. Таким чином, Ф. Еберсбах не тільки ретельно відтворює тогочасну дійсність, а й тлумачить її, відкриваючи у ній щось нове, своє. Сучасний письменник переплітає достовірне (автентичне) з домисленим і вигаданим.

Отже, роман-художня біографія „Кароліна” Фолькера Еберсбаха написаний на документальній основі, детально вивченій, проаналізованій, переосмисленій, але у творі читач не зустрінеться з великою кількістю документальних першоджерел, відсутні також фактографічні посилання на те чи інше автентичне джерело. Хоча у творі  є органічно залучені уривки з документів, листів або цитати, але автор не повідомляє, звідки він вибрав дану інформацію. Доку­мент, таким чином, винесений за межі художнього тексту, але відкрито висловлено авторське осмислення його з позицій нашої епохи. Виявляється своєрідний зв’язок авторського і зображуваного часу. Фактуальної інформації у творі багато, але вона свідомо документально не зв’язана. Письменник робить це вилучення навмисно для того, щоб ще раз підкреслити: він і не намагався створити суворо документальний, заснований на архівних даних, або науковий твір, наголошуючи на тому, що це художній текст, а саме роман з суттєвими рисами романічної біографії.

 

Література

  1. Фролов Г.А. Романтическая концепция бытия и ее современное восприятие / Г.А. Фролов // Фролов Г.А. Наследие романтизма в литературе ГДР. – Казань : Издательство Казанского университета, 1987. – С. 29–61.
  2. Ebersbach V. Caroline / V. Ebersbach. – Leipzig : Mitteldeutscher Verlag Halle, 1987. – 444 S.