ВІДОБРАЖЕННЯ ЗМІСТУ ЗОРОВОГО СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ УЧНІВ У НАВЧАЛЬНИХ ПРОГРАМАХ
ПОД-СЕКЦИЯ 6. ТЕОРИЯ, ПРАКТИКА И МЕТОДЫ ОБУЧЕНИЯ.
Барбашова І. А.
доцент, кандидат педагогічних наук,
Бердянський державний педагогічний університет
ВІДОБРАЖЕННЯ ЗМІСТУ ЗОРОВОГО СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ УЧНІВ У НАВЧАЛЬНИХ ПРОГРАМАХ
Змістові можливості розвитку зорового (кольорового та просторового) сприймання відображено в навчальних програмах «Мистецтво» та «Образотворче мистецтво», розроблених двома авторськими групами.
Програму курсу «Мистецтво» (Л. Масол, О. Гайдамака, Н. Очеретяна, О. Дмитренко) побудовано на інтегративних засадах [1, с. 270]. Вона передбачає декілька змістових ліній відповідно до основних видів мистецтва. Домінувальною для вдосконалення зорової перцепції є лінія візуального (образотворчого) мистецтва. Метою вивчення зазначеного навчального предмета автори вважають формування комплексу мистецьких компетентностей, який забезпечить здатність до художньо-творчої самореалізації особистості, а одним із основних завдань – опанування учнями художньо-образної мови візуального мистецтва, елементарних художніх умінь і навичок, у тому числі з розрізнення кольорових і просторових властивостей предметів [1, с. 270–271]. Програмою передбачається ознайомлення учнів із розмаїттям кольорів у художніх творах та довкіллі; засвоєння ними груп кольорів (хроматичні – ахроматичні, основні – похідні, холодні – теплі); виконання спеціальних вправ на змішування й отримання кольорів та їхніх відтінків (шляхом розбілення і затемнення); зображення ліній, простої форми предметів; розміщення зображень предметів на аркуші залежно від форми і розмірів (пропорційне співвідношення); відтворення об’ємної форми предметів у ліпленні. Зміст програми орієнтує вчителя на вдосконалення зорової перцепції дітей упродовж усього періоду навчання в початковій школі, при цьому засвоєння і поглиблення більшості уявлень і понять про елементи художньо-образної мови візуального мистецтва планується в 1–2 класах; у наступні роки забезпечується збагачення індивідуального сенсорного досвіду в різних видах художньо-творчої діяльності.
Аналізуючи програму в аспекті формування в учнів еталонних уявлень про кольорові й просторові властивості предметів і вдосконалення способів обстеження таких властивостей, констатуємо, що повною мірою зміст навчального матеріалу спрямовано на вирішення другого завдання шляхом організації сприймання творів мистецтва, їхнього аналізу-інтерпретації та оцінювання, відтворення зовнішніх властивостей предметів у різних видах практичної художньої роботи з паралельним засвоєнням школярами відповідних естетико-мистецтвознавчих понять і термінів. У доборі ж матеріалу для опанування дітьми кольорових та просторових еталонів простежується деяка непослідовність: засвоєння відношень між основними й похідними, теплими й холодними відтінками планується без опори на характеристику сонячного спектру як загальноприйнятої системи кольорів. Серед просторових еталонів головна увага приділяється ознайомленню з різними формами ліній, взаємним розташування предметів, співвідношенням між ними за розміром, що ми пояснюємо врахуванням авторами особливостей образотворчої діяльності; формування ж уявлень про геометричні форми, які саме і складають основу просторових еталонів, у програмі не передбачено.
Автори програми «Образотворче мистецтво» (Р. Шмагало, Ж. Марчук, І. Вачкова, О. Чорний, М. Гнатюк) розвиток чуттєво-емоційної сфери і спостережливості особистості відносять до головних завдань навчального курсу, чітко визначають специфіку формування компетентностей учнів стосовно кольору і форми впродовж кожного року початкового навчання [1, с. 246]. Так, у 1–2 класах рекомендовано основну увагу приділяти опануванню дітьми елементарних основ кольорознавства і формоутворення (ахроматичні та хроматичні кольори, спектральні кольори та їх послідовність, групи основних і похідних, теплих і холодних, споріднених і контрастних кольорів, відтінки кольорів та способи їхнього отримання; основні геометричні форми та тіла, взаємозв’язок основної форми та її частин). Програма 3 класу передбачає актуалізацію раніше набутих знань, їх поглиблення та розширення на ґрунті ускладнення палітри кольорів та збагачення композиційної організації зображувальної площини. У 4 класі пропонується узагальнити вивчене, що сприяє створенню системи знань з основ образотворчої грамоти. Основними видами художньої діяльності щодо організації сенсорного розвитку молодших школярів є, на думку авторів програми, цілеспрямоване сприймання явищ і об’єктів навколишнього світу, творів мистецтва, а також практична художня діяльність – репродуктивно-творча і творча, – яка передбачає ознайомлення з різноманітними художніми матеріалами й техніками та включає роботу за зразком, із пам’яті, з натури, за уявою на площині та в об’ємі .
Програма, що характеризується, спрямовує вчителя на впорядкування уявлень молодших школярів про сенсорні еталони та формування повноцінних способів обстеження зовнішніх властивостей предметів. Зазначимо, що у програмі вдало дібрано навчальний матеріал для утворення як кольорових, так і просторових еталонних уявлень. Проте, ознайомлення учнів з ахроматичними і хроматичними кольорами передбачається лише у другому класі, хоча саме цей розподіл є першорядним у класифікації всього розмаїття кольорових відтінків навколишньої дійсності. Навчальний матеріал для засвоєння просторових еталонів подано послідовно: від розрізнення простих геометричних форм, об’єднаних у класифікаційні групи площинних і об’ємних, до сприймання складної форми шляхом з’ясування взаємозв’язків між її частинами та відтворення форми в зображенні на площині або в об’ємі. Удосконалення таких умінь планується упродовж усіх років навчання в початковій школі та доповнюється формуванням уявлень про розмір предметів, їхнє взаємне розташування у просторі. Опанування дітьми способів обстеження кольору та форми передбачено в аналізованому документі через виконання художньо-творчих завдань у різних техніках образотворчої діяльності (графіка, живопис, плямографія, штампування, ліплення, аплікація, витинанка, оригамі, колаж, об’ємна паперопластика, конструювання тощо).
У програмі курсу «Трудове навчання» (В. Сидоренко, О. Мельник, О. Морін, Л. Савка, О. Пархоменко, Н. Павич, Д. Боровик, Л. Мельник, Р. Лещук, Т. Кульчицька, М. Гасин, Н. Котелянець) розвиток зорового сприймання як спеціальне завдання не виокремлюється, однак формування предметно-перетворювальної діяльності учнів, засвоєння ними елементів графічної грамоти безумовно передбачає якісне розрізнення багатьох просторових характеристик об’єктів (загальної форми і форми окремих частин, їхньої величини, особливостей розташування) [1, с. 296]. Навчального матеріалу, який презентує безпосередні впливи на засвоєння школярами просторових еталонів, у програмі не багато, здебільшого він пов’язаний із розміткою деталей за допомогою шаблону, лінійки, кутника, виготовленням виробів з геометричних фігур. Уся ж інша навчальна інформація буде сприяти створенню еталонних уявлень опосередковано, у процесі вирішення різних практичних завдань. Формування способів обстеження просторових властивостей предметів заплановано в таких специфічних для трудового навчання видах практичної діяльності, як-от: виготовлення аплікацій, орнаментальних композицій, об’ємних паперових фігур, контурних мозаїк, декоративних листівок і конвертів, закладок, ялинкових іграшок, робота з пластиліном і природним матеріалом, конструювання, макетування, ліплення тощо.
Величезний потенціал удосконалення зорового просторового сприймання закладено у програмі курсу «Математика» (О. Онопрієнко, С. Скворцова, Н. Листопад). Розрізнення властивостей предметів і явищ навколишнього світу розглядається як складова загального розвитку молодших школярів, а опанування ними геометричних компетентностей визнано одним з найважливіших завдань навчання математики [1, с. 138].
На створення чітких еталонних уявлень про форму предметів орієнтований геометричний навчальний матеріал, поданий у програмі за принципом багаторівневої класифікації. Ознайомлення з розмаїттям форм передбачено так, що учні усвідомлюють відзнаки площинних геометричних фігур та просторових геометричних тіл. Площинні фігури, у свою чергу, подано групами іншого порядку – точка, лінії, відрізки, промені, кути, многокутники, круги. У групах цього рівня наявні подальші класифікаційні підрозділи: лінії (прямі, криві, ламані); кути (прямі, непрямі – гострі, тупі); серед многокутників виокремлюються трикутники, чотирикутники, п’ятикутники, шестикутники, у межах яких теж є підрозділи – трикутники прямокутні, гострокутні, тупокутні, а також різносторонні, рівнобедрені, рівносторонні. Геометричні тіла представлено такими різновидами: куб, куля, конус, циліндр, піраміда.
За програмою усвідомлення відношень між предметами за їх розміщенням у просторі пропонується здійснювати у процесі опанування молодшими учнями класифікаційних і серіаційних групувань. Наприклад, усвідомлення просторових ознак ліворуч – праворуч, угорі – внизу доповнюється з’ясуванням серіаційних відношень лівіше – правіше, вище – нижче; засвоєння відмінностей об’єктів сприймання за розміром заплановано через їх упорядкування за довжиною, висотою, товщиною та встановлення певних інтервалів (градацій) такої серіації: найбільший – однакові – найменший, найдовший – однакові за довжиною – найкоротший тощо.
Удосконалювати способи обстеження просторових властивостей предметів рекомендовано в різних видах практичної та пізнавальної діяльності молодших школярів. Насамперед, це такі навчальні дії, у яких вирішення перцептивного завдання становить увесь їхній зміст. До них належать завдання на розпізнавання і групування наочних засобів навчання за певними просторовими ознаками, креслення, моделювання і конструювання геометричних фігур від руки та за допомогою простих креслярських інструментів, відтворення форм із підручних матеріалів, вимірювання геометричних величин, співставлення геометричних образів фігур із навколишніми предметами. В інших видах навчальної діяльності виконання перцептивного завдання є умовою комплексної вправи, коли зображення геометричних фігур застосовується як ілюстративний матеріал для вивчення чисел і арифметичних дій з ними, розкриття утворення частин та дробів, розв’язання задач тощо.
Розвиток зорового просторового сприймання заплановано також у програмах курсів «Українська мова» (М. Вашуленко, К. Пономарьова, О. Прищепа, В. Мартиненко, С. Караман, Н. Лунько). Засвоєння графічної системи мови є, на думку розробників, обов’язковою умовою навчання молодших школярів грамоти. Важливість цього аспекту обґрунтовується тим фактом, що на момент вступу до школи дітям властива слабкість дрібних м’язів руки, недостатня регуляція рухів під час письма, значна стомлюваність при тривалому напруженні, недостатня сформованість сприйняття образу букви, що потребує координації дій рухового та зорового аналізаторів [1, с. 12]. Формування перцепції у процесі вивчення мови пов’язане з опануванням учнями: графічних навичок письма – орієнтування на сторінці зошита та в його графічній сітці, упізнавання й називання букв відповідно до алфавіту, розрізнення друкованого і рукописного письма, відтворення форми, висоти й ширини рукописних букв, їхніх елементів і поєднань; культури оформлення письмових робіт – відступ від верхнього краю сторінки, розташування заголовка на рядку, дотримання абзаців, полів, розміщення слів у стовпчик, зображення підкреслень; культури письма на дошці – вміння писати на дошці з орієнтацією на її площину, збереження пропорційності букв, дотримання горизонтальності рядків, доцільне розташування матеріалу на дошці тощо. Роботу з опанування молодшими учнями форми та інших просторових властивостей букв рекомендовано здійснювати у 2–4 класах початкової школи за допомогою спеціальних вправ із написання окремих літер, їх елементів, буквосполучень, слів та під час виконання інших письмових робіт.
На підвищення рівня сформованості просторових уявлень молодших школярів певним чином спрямовано навчальний матеріал програми «Фізична культура» (Т. Круцевич, В. Єрмолова, Л. Іванова, О. Кривчикова, Г. Смоліус). Звичайно, удосконалення зорової перцепції не є окремим напрямом роботи з розвитку основних фізичних якостей та рухових здібностей учнів, але орієнтування у просторі складає основу техніки багатьох вправ, об’єднаних за видами рухової діяльності у своєрідні наскрізні «школи» [1, с. 333]. До таких належать, перш за все, вправи «Школи культури рухів з елементами гімнастики» (повороти на місці, перешикування із колони в колону способом послідовних поворотів ліворуч за позначеними орієнтирами; розрізнення частин і точок розмітки в гімнастичному залі), «Школи пересувань» (ходьба «змійкою», «протиходом», по діагоналі, зі зміною напрямку за звуковим або слуховим сигналом; біг із зміною напрямку), «Школи стрибків» (стрибки з поворотами праворуч, ліворуч, кругом, на 45, 90, 180 градусів тощо).
Література
1. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою. 1–4 класи. – К. : Освіта, 2012. – 392 с.