ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИХОВАНЦІВ ПОЗАШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЧЕРЕЗ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

 

ПІД-СЕКЦІЯ 6. Теорія, практика та методи навчання.

Шаповалова Т.Г.,

кандидат педагогічних наук,

доцент Бердянського державного

педагогічного університету,

докторант Національного педагогічного

університету ім. М.П. Драгоманова

 

ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИХОВАНЦІВ ПОЗАШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЧЕРЕЗ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

 

Постановка проблеми. Створення умов розвитку підростаючого покоління, виховання освіченої, творчої особистості, формування її фізичного, психічного і духовного здоров'я – найважливіше завдання освіти в Україні.

Здоров'я населення є одним із головних показників суспільного розвитку країни, відображення її соціально-економічного та морального стану. Сьогодні стан здоров'я українського народу є вкрай тривожним, особливо підростаючого покоління.

Дослідження вчених показують, що здоровими можна назвати лише 27% дітей шкільного віку, а, як відомо, цей період розвитку є одним із головних. На сьогодні встановлено, що 90% здоров'я людина втрачає у віці до 2-х років, а 40-60% хвороб дорослих беруть свої корені у віці 5-7 років (С.М. Мартинов, 1991).

До школи приходить лише 20-27% здорових людей, а закінчують її здоровими 2,0 – 5,7%. За даними Міністерства охорони здоров'я України та Держкомстата у 42% дітей шкільного віку спостерігаються різні хронічні захворювання, а у 50% школярів – функціональні відхилення різних систем організму, частота онкозахворювань у дітей збільшилась майже у 5 разів, зросла майже у тричі частота суїцидів серед молоді, на 25,4% зріс рівень загальної інвалідизації серед дітей, на 52,5% збільшилась захворюваність дітей на туберкульоз. Аналіз структури захворюваності школярів показує, що з кожним роком навчання в освітньо-виховних закладах зростає частота захворювань органів травлення, дихання, зору, порушення постави, нервово-психічних відхилень.

                Визначення компетентності як набутої у процесі навчання інтегрованої здатності учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці, тобто вміння мобілізувати знання і досвід для рішення конкретних проблем, що дозволяє розглядати її в якості інтегрального інструменту оцінки якості освіти. При цьому ми розуміємо: під компетентністю – рівень володіння відповідною компетенцією, який включає особистісне відношення до неї і до предмету діяльності.

Здоров'язбережувальна компетентність, як зазначається в Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти – це здатність учня застосовувати в умовах конкретної ситуації сукупність здоров’язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися до власного здоров'я та здоров'я інших людей [4].

Аналіз актуальних досліджень. На початку 90-х років науковці та практики розвинутих країн звернулись до питань удосконалення системи освіти з позицій компетентнісного підходу.

Компетентність та компетентнісний підхід на сьогодні одна з актуальніших проблем освітнього простору.

Теоретичні основи компетентнісного підходу в освіті розглядаються в працях І. Агапова, Р. Бадер, В. Болотова, Н. Бібік, Л. Ващенко, А. Вербицького, С. Добросмислова, І. Зимньої, Е. Зеєр, І. Єрмакова, М. Катунової, В. Лаптєва, О. Лебедєва, О. Локшиної, Д. Мертенса, О. Овчарук, Б. Оскарсона Л. Паращенко, О. Пометуна, Н. Радіонової, О. Савченко, В. Сєрикова, С. Трубачової, А. Тряпіциної, А. Хуторського, А. Шелтен, С. Шишова та ін.

Проблема формування здоров'язбережувальної компетентності в учнівської молоді знайшла своє відображення у працях Н. Бєлікової (Луцьк), В. Бобрицької (Полтава), Т. Дядюн (Єкатеринбург), О. Жорнової (Запоріжжя), А. Карабишевої (Карачаєвськ), І. Коцана, (Волинь), Н. Новікової (Київ), І. Патрушевої (Москва), В. Піщуліна (Челябінськ), Л. Строкань (Черкаси) та ін. Деякі аспекти цієї компетентності розглядаються в дисертаційних роботах Ю. Бойчука, О. Бондаренко, Д. Вороніна, Л. Кузнєцової, В. Нестеренко та ін.

Дослідженнями доведено, що позашкільні заклади є найбільш сприятливими виховними установами для соціально творчих дій. Основна мета позашкільних виховних заходів — створити такі оптимальні умови, які допоможуть розвитку особистісної (фізичної і духовної), пізнавальної (у тому числі й інтелектуальної), а також креативної сфер дитини у вільний від школи час [5, с. 6-16].

Компетентнісний підхід в позашкільній освіті реалізує декілька функцій. По-перше, він забезпечує формування компетентної особистості, яка має знання, вміння, навички, досвід, культуру. По-друге, компетентнісний підхід забезпечує якість позашкільної освіти, сам її результат. По-третє, компетентнісний підхід забезпечує підвищення ефективності процесу навчання, виховання, розвитку та соціалізації, їх результативність. Одночасне вирішення не одного завдання, а цілого комплексу сприяє підвищенню ефективності роботи в цілому, її інтенсивності [1, с.158].

Позашкільна освіта – це простір, у якому кожна дитина може не просто ввійти у світ знань, але й набути досвіду творчого, конструктивного спілкування, реалізації особистих ідей і поглядів, спрямувань. Це середовище, у якому народжується ініціатива, знаходять підтримку найрізноманітніші соціальні, культурні, технічні, еколого-валеологічні проекти, є можливість самореалізуватися. Ключовою ідеєю позашкільного навчального закладу еколого-натуралістичного профілю є створення умов для самореалізації, саморозвитку гуртківця, набуття ним необхідних соціальних, здоров’язбережувальних компетенцій, мотивації до пізнання себе та природи, заохочення до творчої діяльності.

В умовах позашкільного навчального закладу, на нашу думку, під компетентністю варто розуміти спрямованість навчально-виховного процесу на формування й розвиток у гуртківця ключових (базових, основних) і предметних компетенцій.

Визначальною компетентністю будь-якого керівника гуртка повинна бути здоров’язбережувальна, яка дозволяє крізь призму здоров'язбереження та валеологічної доцільності гуртківців організовувати навчально-виховну взаємодію й отримувати результати у вигляді сформованих учнівських життєвих компетенцій. Наскільки в гуртківців будуть сформовані пріоритети життя і здоров'я як вищі загальнолюдські цінності, настільки вони будуть визначальними в способі життя й діяльності дитини [6, с. 321-327].

Мета статті. Розглянути ефективність формування  здоров'язбережувальної компетентності через здоров'язбережувальні освітні технології, зокрема біоенергетичну здоров’язбережувальну технологію у позашкільних навчальних закладах еколого-натуралістичного профілю на прикладі стежини «ЛікЕп» (лікувальна енергетика природи).

Виклад основного матеріалу. Компетентнісний підхід в еколого-валеологічній та здоров’язбережувальній діяльності вихованців позашкільного навчального закладу найбільш повно відображає зміст діяльності зі збереження та зміцнення здоров'я гуртківця, спонукаючи їх дотримуватися норм, правил особистої гігієни, прагнути фізичного й духовного вдосконалення, відповідального вибору ними здорового способу життя.

Сьогодні позашкільна освіта розглядається як головний чинник не лише гуманітарного, соціального, економічного розвитку, а й як пріоритетна галузь інвестування у фізичне та психічне здоров’я дітей та молоді [3, с.33-36].

Обов'язковою умовою повноцінного навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі еколого-натуралістичного профілю, який спрямований на пізнання закономірностей існування здорової особистості, її взаємозв'язок з навколишнім середовищем, факторів, що сприяють формуванню, збереженню та зміцненню здоров'я гуртківця, є набуття здоров'язбережувальної компетентності, яка є необхідним складником професійної діяльності керівника гуртка та здорового довкілля, формування еколого-валеологічної культури гуртківця.

Здоров’язбережувальна компетентність керівника гуртка входить до складу загально-професіональних компетентностей і формується в процесі навчально-виховної діяльності позашкільного навчального закладу.

У гуртківця для досягнення своєї майбутньої мети повинна бути сформована готовність до ведення здорового способу життя, яку ми розглядаємо як здоров’язбережувальну компетентність.

Здоров'язбережувальна компетентність гуртківця позашкільного навчального закладу – це інтегративна якість особистості дитини, яка складається із сукупності знань про людину та її здоров'я, здоровий спосіб життя; мотивації, що мають екологозбережувальну спрямованість стосовно до себе й навколишнього середовища, спонукають до дотримання здорового способу життя, потреби в засвоєнні способів збереження власного здоров'я, орієнтованих на самопізнання, самовиховання та самореалізацію.

Аналіз класифікацій чинних здоров’язбережувальних технологій дає можливість виокремити такі типи: здоров’язбережувальні технології, оздоровчі технології, технології навчання здоров’ю, виховання культури здоров’я [2, с.1-6].

Ми пропонуємо до класифікації, розробленої О. Ващенко та С. Свириденко, додати біоенергетичну здоров’язбережувальну технологію, яка передбачає використання енергетики природних об’єктів (рослин, тварин, неживих предметів) з метою оздоровлення, релаксації та соціалізації підростаючого покоління. Безперечно, будь-яка педагогічна технологія має бути здоров’язбережувальною.

Позашкільні навчальні заклади еколого-натуралістичного профілю мають більше можливостей для зміцнення та збереження здоров’я вихованців, використовуючи для цього біоенергетику природних об’єктів. З давніх-давен людство зверталося за допомогою до природи. На сьогодні науково доведено, що рослини, тварини та неживі природні об’єкти випромінюють енергію, яка може зцілювати організм людини. Кожна рослина, а особливо дерево, енергетично впливає на людину та її здоров’я.

Прикладом біоенергетичної здоров’язбережувальної технології є природно-релаксаційна стежина „ЛікЕП” (лікувальна енергетика природи) станції юннатів м. Бердянська Запорізької області, яка створена з метою використання енергетичних властивостей природних об’єктів у оздоровленні та адаптації гуртківців до сучасного соціуму.

Стежина розрахована на різні категорії відвідувачів (від дошкільнят до дорослої людини). Формування здоров'язбережувальної компетентності відбувається поетапно:

І етап – інформаційно-конгнітивний (розширення та поглиблення знань про енергетичні властивості живої природи);

ІІ етап – діяльнісно-практичний (оволодіння методикою спілкування з релаксаційними природними об’єктами);

ІІІ етап – оздоровчо-релаксаційний (особистісно зорієнтований підхід у спілкуванні з релаксаційними об’єктами);

ІУ етап – підсумково-результативний (сенсорно-вербальні педагогічні спостереження впливу релаксаційної дії природних об’єктів на еколого-валеологічну свідомість та здоров’я вихованців);

У етап – опосередковано-коригуючий (використання нетрадиційних методів оздоровлення гуртківців).

Стежина «ЛікЕП» використовується також як елемент навчально-просвітницької роботи (вікторини, методоб'єднання, семінари-практикуми, майстер-класи, екскурсії).

На допомогу педагогам-позашкільникам нами розроблено поради, які надають можливість створити комфортно-адаптивні умови спілкування дитини з природою, наблизити її до природи, оздоровити цілющими властивостями, застерегти від небажаного впливу соціуму.

Розроблені методики дають можливість ефективно впроваджувати біоенергетичні здоров'язбережувальні технології в навчально-виховний процес як позашкільного навчального закладу так і загальноосвітнього.

Висновок та перспектива подальших наукових розвідок. Біоенергетичний потенціал природи – це безперервний процес оздоровлення, який відіграє важливу роль у оздоровленні вихованців. Виховання й навчання еколого-валеологічній культурі повинні бути спрямовані на формування здорового способу життя гуртківців, забезпечувати відповідальне відношення дітей до власного здоров’я, соціуму й природного середовища.

Впровадження біоенергетичних здоров’язбережувальних технологій є ефективним засобом формування здоров’язбережувальних компетентностей гуртківців у позашкільних навчальних закладах, забезпечення мотивації навчально-пізнавальної діяльності до вивчення основ здоров'язбереження в процесі життєдіяльності дитини.

Перспективами подальших пошуків у напрямі дослідження є розробка і впровадження програм «Ековалеологія» для гуртків позашкільних навчальних закладів початкового, основного та вищого рівнів з використанням навчально-методичних інновацій.

Розроблена нами методика оздоровлення підростаючого покоління з використанням біоенергетики природи не несе економічних затрат, маючи при цьому певний оздоровчий ефект.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Биковська О.В. Позашкільна освіта : теоретико-методичні основи : монографія / О.В. Биковська; наук. консультант В.М. Мадзігон, В.П. Андрущенко; Держ. фонд фундамент. дослідж., нац.. пед.. ун-т ім. М.П. Драгоманова. – Київ : ІВЦ АЛКОН, 2008. – С.158.
  2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти» від 23 листопада 2011 р. № 1392.
  1. Ващенко О. Готовність вчителя до використання здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховному процесі /О. Ващенко, С. Свириденко // Здоров’я та фізична культура. – 2006. – №8. – С. 1-6.
  2. Науменко Р.А. Створення здоров’язбережного освітнього середовища – пріоритетне завдання позашкільної освіти : матеріали ІІ Міжнародної наук.-практ. конф. «Здорове довкілля – здорова нація». / Р.А. Науменко – Бердянськ : БДПУ, 2010. – С.33-36.
  1. Сущенко Т.І. Наукове обґрунтування загальної моделі позашкільного педагогічного процесу / Т.І. Сущенко // Позашкілля Запоріжжя. – 2011. – №1. – С. 6-16.
  2. Шаповалова Т.Г. Здоров'язбережувальний компетентнісний підхід до навчально-виховного процесу в ПНЗ // Педагогіка здоров'я :зб. наук. праць ІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф. / За заг. ред. акад. Прокопенка І.Ф. – Харків : ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, 2012. – С. 327-331.