ДО ПИТАННЯ ПРО ІДІОСТИЛЬ

 

ПОД-СЕКЦИЯ 5. Языковедение и иностранные языки

            Марченко М.О.

викладач кафедри німецької мови

Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов

ДО ПИТАННЯ ПРО ІДІОСТИЛЬ


У сучасній філології при позначенні індивідуальних особливостей мовлення співіснують різні терміни: «ідіостиль», «ідіолект», «індивідуальний стиль», «індивідуальна мовленнєва система» [9, с. 27], «індивідуальний склад» [1, с. 168], «мовна манера» [2, с. 44] та ін., які потребують термінологічної визначеності. Термінологічна визначеність не байдужа до концепції, вона може формувати, але здатна й звичайно стримувати розвиток останньої [3, с. 5]. В мовознавстві існує багато описових та метафоричних виразів для позначення індивідуальності мовної особистості мовлення, мають місце термінологічні «дублети» [3, с. 4], «триплети» [5, с. 164], в утворенні нових термінів відсутня наступність, послідовність та системність, виникає іноді небезпечна термінологічна двозначність або тавтологія [7, с. 61].

Для вираження індивідуальних особливостей мовлення письменника активно використовуються останнім часом термін «ідіостиль», який «на тлі загальнонаціональної мови відображає індивідуальне світобачення і світосприйняття письменника через окремі специфічні мовні засоби чи оригінальне авторське використання їх» [5, с. 164]. Взаємозумовленість  ідіостиля з загальнонаціональною мовною картиною світу не випадкова, оскільки лише у співвідношенні з нормою встановлюється певна індивідуальність, особливість [4, с. 38]. Вважається, що ідіостиль є одночасно не тільки стилем мови, а й мовлення, який характеризується на основі парадигматичних або синтагматичних протиставлень та  співвідношень між окремими системами висловлювання [8, с.147].

Особливості ідіостиля розкриваються саме у тексті в процесі його породження та  естетичної діяльності мовної особистості та  проявляються у використанні особливих елементів [4, с. 38-39]. Тому він характеризується специфічними одиницями, поза літературною лексикою, а також прагматичною функцією слів, які розкривають особливості мовленнєвої поведінки  мовця [4, с. 39].

Як бачимо, найбільш важливим для характеристики ідіостиля є слова, що обрані для вираження авторської позиції, оцінки [4, с. 39]. Ознакою ідіостиля є також «традиційна синтагматика або синтагматика, яка розширює валентні зв’язки слів, перевага певних членувань, тяжіння до окремих типів сполучання, керування формами, тобто прийоми поєднання слів, переважне використання прийомів створення образних засобів мовлення (тропів та фігур) та особливих засобів побудови тексту. Особливість ідіостиля базується на властивостях прагматикону автора як мовної особистості» [4, с. 40]. Ідіостиль є відображенням «прагматикону» мовної особистості, доцільності художньої мови та «образу світу поета», глибинних цільових установок носія ідіолекту, які є «рефлексією над мовою» [6, 57-58]. Він сприймається як «система відношень до різноманітних засобів авторепрезентації засобами ідіолекту, яка індивідуально встановлюється мовною особистістю» [4, с. 40].

Зіставляючи таким чином «ідіостиль» та «ідіолект», зазначається, що ««ідіостиль» логічно ширше «ідіолекту», оскільки трактується як уся сукупність мовних виразних засобів автора, у той час як компонентами ідіолекту є важливіші риси ідіостиля» [6, с. 56]. «Кореляція ідіолект/ідіостиль вірніше було би оцінювати не як відношення мова/стиль, а як окремий прояв відношень мовлення (тексти)/стиль мовлення (мова художньої літератури)» [4, с. 38].

Досліджуючи поетику письменника тобто його ідіостиль, слід звернути увагу на ідіолект, оскільки він є не тільки складовою частиною ідіостиля, а й «реконструює»  його [8, с. 147].

 

ЛІТЕРАТУРА

  1. Буслаев Ф. И. О преподавании отечественного языка / Фёдор Иванович Буслаев. – Л., 1941. – 248 с.
  2. Винокур Г. О. О языке художественной литературы / Григорий Осипович Винокур. – М.: ВШ., 1991. – 448 с.
  3. Григорьев В. П. Грамматика идиостиля: В. Хлебников / Григорьев В. П. – М., 1983. – 224 с.
  4. Леденёва В. В. Идиостиль (к уточнению понятия) / В. В. Леденёва // Филологические науки. –  2001. - № 5. – С. 36-41.
  5. Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М. Стилістика української мови / Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М. – К.: Вища школа, 2003. – 462 с.
  6. Очерки истории языка русской поэзии ХХ века. Поэтический язык и идиостиль: Общие вопросы. Звуковая организация текста: [под ред. В. П. Григорьева]. – М.: Наука, 1990. – 221 с.
  7. Полторацкий А. И. О терминологии лингвистической стилистики: Её специфика и связь с общелингвистической терминологией / А. И. Полторацкий  // Вестн. Моск. ун-та. Сер. филология. – 1969. - №6. - С. 67-76.
  8. Северская О. И., Преображенский С. Ю. Функционально доминантная модель эволюции индивидуальных худ систем: от идиолекта к идеостилю  /  О. И. Северская, С. Ю. Преображенский // Поэтика и стилистика: 1988 – 1990. – М.: Наука, 1991. – С. 146-156.
  9. Щерба Л. В. Языковая система и речевая деятельность / Лев Владимирович Щерба. - Л., 1974. – 428 с.