РОЛЬ ІННОВАЦІЙ У ТЕОРІЯХ ЦИКЛІЧНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

 

 

Колодійчук А.В.

аспірант

Інститут регіональних досліджень НАН України,

м. Львів, Україна

РОЛЬ ІННОВАЦІЙ У ТЕОРІЯХ ЦИКЛІЧНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

 

Проблема циклічності економічного розвитку, в тому числі інноваційного розвитку національної економіки була й залишається актуальною і важливою. Вона знайшла своє відображення у працях відомих вчених, таких як С. Глазьєв, Г. Кассель, Х. Кларк, М. Кондратьєв, С. Кузнець, Є. Слуцький, М. Туган-Барановський, Ю. Яковець та ін.

Ідея циклічності розвитку характерна не лише для економічної думки, але й для і інших наук. Так, наприклад, у філософії це ідея про циклічність розвитку Гегеля у вигляді закону заперечення заперечення, де розвиток – це процес, а його циклічність полягає у проходженні стадій “теза-антитеза-синтез” (тобто “затвердження-заперечення-зняття протиріч”). 

На періодичність економічного розвитку, в тому числі й інноваційного розвитку, вказали вперше англійські вчені Х. Кларк і В.С. Джевонс, які здійснили аналізування динамічних змін в економіці між двома економічними кризами 1793 року та 1847 року. Саме їх дослідження стали підґрунтям для появи теорій циклічного економічного розвитку.

Розвиток на рівні національної економіки сучасна теорія описує спираючись на два підходи, що описують процес розвитку в статиці або динаміці. Одним з перших процеси економічного розвитку намагався дослідити К. Маркс. Система обмежень теоретичних пошуків Маркса представляла національну економіку у вигляді статичної системи, в якій відсутніми були науково-технічний прогрес, безробіття, зовнішня торгівля, кризи. Голландець Я. Ван Гельдерен дійшов висновку, що економічне зростання залежить від зовнішніх факторів, серед яких поява нових технологій.

В подальшому теоретичні доробки в галузі економічного розвитку пов’язують з іменами М. Туган-Барановського та М. Кондратьєва. У своїй праці “Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини й вплив на життя народу” М. Туган-Барановський на основі виявленого взаємозв’язку між промисловими циклами і цінами на залізо (основний матеріал для виробництва інвестиційних товарів того часу) встановив, що не попит регулює пропозицію, а навпаки – пропозиція впливає на попит. Це стає можливим завдяки накопиченню позикового капіталу й інвестуванню його в інвестиційні товари, зокрема в інноваційні, особливо на фазі зростання в економічному циклі для її подовження чи для подолання стагнаційної фази.

Російський вчений М. Кондратьєв, спираючись на результати здійсненого ним аналізу економік США, Німеччини, Великобританії та Франції за значний період часу виявив цикли економічної кон’юнктури, які становили в середньому 54 роки (“довгі хвилі” Кондратьєва). Під час кожної такої хвилі спостерігались такі фази: пожвавлення виробництва, далі різкий підйом, криза перевиробництва, депресія. Кондратьєв звернув увагу на те, що початок кожної хвилі характеризувався впровадженням у промисловість значних досягнень науки та техніки. Це дало змогу зробити висновки стосовно джерел й направленості економічного розвитку, що знайшло своє відображення у теорії “довгих хвиль”. Суть теорії “довгих хвиль” як дотичної до теорій інноваційного розвитку полягає, по-перше, в тому, що інновації, науково-технічний прогрес є стимуляторами фази зростання в економічних циклах і, по-друге, що технологічний розвиток пов'язаний з групами базисних інновацій.

В центрі досліджень Кондратьєва перебуває економічна рівновага, до якої прагне національне господарство, а економічний цикл – процес відхилення національної економіки від стану економічної рівноваги (рівноваги I порядку, рівноваги II порядку, рівноваги III порядку). Протягом цього процесу періодично рівновага порушується, що вимагає оновлення основних виробничих фондів. А в даному оновленні ключову роль відіграють інновації. У працях М. Кондратьєва інноваційний розвиток пов’язується з наступними факторами економічної кон’юнктури: 1) з рівновагою першого порядку: попит та пропозиція; 2) з рівновагою другого порядку: перетікання капіталу в нове обладнання, машини, модернізацію виробництва; 3) з рівновагою третього порядку: зміна структури виробництва, джерел енергії, сировинної бази, кваліфікації та умов праці трудових ресурсів [2, с. 286]. Таким чином, фактор часу є визначальним в теорії Кондратьєва і саме він дає змогу відновити рівновагу в економічній системі. Це, в свою чергу, потребує моніторингу кризових явищ і розробки антикризових заходів у системі державного регулювання національного господарства.

Циклічність інноваційного розвитку економіки виявив у своїх дослідженнях американський вчений Маркетті. Він дослідив, що хвиля нововведень триває 55 років, а хвиля винаходів 63 роки, що цілком співпадає з положеннями теорії довгих хвиль Кондратьєва.

Отже, проаналізувавши теорії циклічного економічного розвитку, можна зробити висновок, що інноваційному розвитку в цих теоріях відведена ключова роль, а інновації виступають основним фактором економічного зростання. Виявлені в них нерівномірності економічного розвитку стали об’єктом досліджень для теорій інноваційного розвитку промисловості.

 

Література

1. Афонин И.В. Инновационный менеджмент / И.В. Афонин. – М.: Гардарика, 2005. – 224 с.

2. Кондратьев Н.Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвиденья / Н.Д. Кондратьев. – М.: Экономика, 2002. – 766 с.