КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАНСАКЦІЙНИХ ВИТРАТ В РАМКАХ НЕОІНСТИТУЦІОНАЛЬНОГО ПІДХОДУ
Бонарев В.В.
асистент
Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича
КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАНСАКЦІЙНИХ ВИТРАТ В РАМКАХ НЕОІНСТИТУЦІОНАЛЬНОГО ПІДХОДУ
В сучасній економіці починає зростати вплив неоінституціонального підходу до витрат. В рамках неоінституціоналізму почала формуватися теорія трансакційних витрат, але поняття трансакційних витрат для української економічної думки є новим. Трансакційні витрати впливають на господарську діяльність суб’єкта господарювання, тому проблема дослідження класифікації такого роду витрат є актуальною.
Дослідженням класифікації трансакційних витрат в рамках неоінституціонального підходу присвячено праці зарубіжних вчених, таких як О. Вільямсона, Т. Еггертссон, Р. Коуза, П. Мілгром, Д. Норта, Дж. Робертс.
Першоосновою трансакцій є витрати, пов’язані з укладанням контрактів, але витрати вимагають також інші необхідні при цьому види діяльності – пошук інформації, наукове забезпечення, правовий захист, посилення конкурентоспроможності продукції підприємств тощо. Конкурентна боротьба вимагає від підприємства суттєвих додаткових зусиль на організацію і проведення науково-дослідних і патентно-ліцензійних робіт, створення потужної інформаційної бази, що розширює трансакційні витрати та їхній обсяг [2, с. 39].
Вперше економічне трактування поняття "трансакційні витрати" було використано Р. Коузом у статті "Природа фірми", який вважається основоположником цієї категорії. У праці автор висвітлює їх суть: "Покупці і продавці мають знаходити один одного; покупці повинні вивчити те, що продавці можуть їм запропонувати, а продавці – що покупці хочуть придбати; обидві сторони мусять вивчити ціни, за якими інша сторона погодиться здійснювати операції, сторони повинні вести переговори, виробляти контракти, забезпечувати їх виконання і так далі. Створюватимуться ринки і з'являтимуться спеціалісти – дилери і брокери – для забезпечення процесу обміну. Саме витрати такої діяльності я називаю трансакційними витратами" [4, с. 33].
В цілому всі ринкові трансакції можна поділити на три групи:
1. Трансакція угоди. Здійснення фактичного відчуження та присвоєння прав власності, коли обопільне погодження ґрунтується на взаємній зацікавленості агентів угоди.
2. Трансакція управління. Дана трансакція передбачає управлінську взаємодію підлеглості, коли право приймати економічне рішення має той, хто володіє інформацією.
3. Трансакція раціонування. Передбачає перерозподіл матеріального багатства, ресурсів колективним управлінським органом. Наприклад, збори акціонерів приймають рішення про виплату дивідендів або представницький орган ухвалює бюджет [7, с. 68].
Р. Коуз зазначає, що для здійснення ринкової трансакції, необхідно визначити, з яким бажано укласти угоду, про її умови, провести попередні переговори, підготувати контракт, зібрати відомості, щоб впевнитись в тому, що умови контракту виконуються. Дана класифікація була визначена економістами як "звужена", тому представлена класифікація виявилась недосконалою, що зумовило виникнення нових різних підходів до класифікації трансакційних витрат [8, с. 228-229].
Американський учений О. Вільямсон, послідовник коузівської концепції трансакційних витрат, стверджував, що "доцільно розмежувати трансакційні витрати двох видів – ex ante (витрати понесені до укладання угоди) і ex post (витрати після укладання угоди)" [1, с. 36].
Досліджуючи витрати ex ante, вчений звертає увагу на те, що: "дані дії потрібно проводити із особливою ретельністю, і у такому разі розробляється складний документ, у якому передбачаються багаточисленні можливі майбутні події і відповідна адаптація до них учасників домовленостей. У іншому випадку договір може залишатися неповним, і прогалини у ньому будуть заповнюватися сторонами по мірі виникнення непередбачених обставин" [6].
До витрат ex ante відносяться: витрати на пошук інформації включаючи витрати на збір даних про потенційного партнера, про ситуацію на ринку, а також втрати, пов’язані з неповнотою й недосконалістю такої інформації; витрати на проведення переговорів щодо умов обміну, форми угоди; витрати на вимір необхідні для визначення якості товарів і послуг; витрати на укладання угоди, які включають витрати на її юридичне або нелегальне оформлення.
Витрати ex post охоплюють: витрати на моніторинг і попередження опортунізму включають витрати, пов’язані з контролем дотримання умов угоди та попередження ухилення від виконання цих умов; витрати, пов’язані зі специфікацією й захистом прав власності, включаючи витрати на утримання судів, арбітражу, витрати часу й ресурсів, потрібних для відновлення порушених у процесі виконання контракту прав, а також втрати через неналежну специфікацію прав власності та ненадійний захист; витрати на захист від третіх осіб потрібні для захисту від претензій держави, злочинних угруповань на частину прибутку, отриманого в результаті угоди [3, с. 102].
В основі такого підходу – частково використаний кібернетичний підхід, який визначає характер зворотного зв’язку на всіх етапах реалізації бюджетної політики. Якщо у першому випадку увага зосереджується на спонукальних мотивах (попередніх передумовах) угод (контрактів) (ex-ante), то у другому – на вже реалізованих угодах (ex-past), котрі породжують різноманітні управлінські структури [5, с. 31-32].
Д. Норт і Т. Еггертссон, які використавши напрацювання Р. Коуза і О. Вільямсона, класифікували трансакційні витрати на основі видів діяльності, які беруть участь на окремих етапах реалізації контрактів (табл. 1).
Таблиця 1
Класифікація трансакційних витрат
за Д. Нортом і Т. Еггертссоном [8, с. 229]
|
Вид трансакційних витрат |
Склад трансакційних витрат |
|
Витрати пошуку інформації |
Витрати на рекламу, витрати на зв'язок, витрати на пошук потенційних покупців та продавців, витрати на пошук інформації про покупців та продавців, витрати на залучення клієнтів, витрати на пошук вигідних угод, витрати на пошук інформації про стан ринку. |
|
Витрати ведення переговорів |
Агентська винагорода, витрати на розробку договорів, витрати на консультаційні послуги та юридичне обслуговування, представницькі витрати при веденні переговорів, витрати на переговори щодо умов трансакції. |
|
Витрати укладання контракту |
Представницькі витрати на укладання контрактів |
|
Витрати моніторингу |
Витрати на контроль виконання контракту кожним з контрагентів. |
|
Витрати примушення до укладання контрактів (витрати опортуністичної поведінки) |
Витрати на запобігання умисного порушення умов контракту, витрати на аварійних комісарів, витрати на контроль за виконанням угод (витрати на експертів), витрати страхування ризиків невиконання договорів, витрати на запобігання опортуністичної поведінки контрагентів, витрати на одержання інформації про ефективність роботи конкретного працівника, витрати на стимулювання трудової активності працівників. |
|
Витрати захисту від третіх осіб |
Судові витрати, витрати арбітражу, витрати на відрядження юристів та їх винагорода за регреси, витрати на експертизу, витрати на відновлення порушених прав, витрати на підтримку консенсусної ідеології (це виховання членів в суспільстві в дусі дотримання неписаних правил та етичних норм, що є набагато ефективнішим ніж формалізований етичний контроль). |
Також, Т. Еггертссон запропонував класифікувати трансакційні витрати як пошук інформації щодо цін, якості товарів і трудових ресурсів; пошук потенційних покупців або продавців і актуальної інформації про їхню поведінку та матеріальний стан:
- торги, необхідні для виявлення позицій покупців і продавців за ендогенних цін;
- укладання контрактів;
- нагляд за партнерами з метою перевірки виконання ними умов контракту;
- забезпечення виконання контракту і стягнення збитків у разі невиконання партнерами контрактних зобов’язань;
- захист прав власності від зазіхань третьої сторони, наприклад, захист від "піратів" або навіть від уряду в разі незаконної торгівлі [2, с. 38].
Класифікація трансакційних витрат за П. Мілгром та Дж. Робертс розроблена на основі природи проблеми, що породжується ними. Згідно цієї класифікації трансакційні витрати поділяються на: витрати мотивації (неповнота і недосконалість інформації, опортунізм) і витрати координації [9].
Отже, з активним впливом неоінституціоналізму на економіку нашої держави дослідження трансакційних витрат також набрало великих обертів. Проблема трансакційних витрат у сучасній науковій думці є мало вивченою, досить складною та надзвичайно багатогранною, що видно, навіть, із різноманіття підходів до визначення та класифікації такого роду витрат. На нашу думку саме неоінституціоналізм, з його когортою науковців, дає можливість розвивати та вдосконалювати категорійний апарат та класифікацію трансакційних витрат.
Література:
1. Гришко Н. В. Сучасні концепції управління витратами промислових підприємств [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lukyanenko.at.ua/_ld/2/208_____.pdf.
2. Данько М. С. Теоретико-методологічний аспект визначення трансакційних витрат / М. С. Данько // Економічна теорія. – 2007. – № 1. – с. 36-46.
3. Кириченко О. А., Белоусова І. А. Управління трансакційними витратами суб’єктів господарської діяльності / О. А. Кириченко, І. А. Белоусова // Фінанси України. – №8. – 2010. – с. 97-104
4. Коуз. Р. Фирма. Рынок. Право / Р. Коуз. – М.: Дело, 1993. – 192 с.
5. Лисяк Л. В. Трансакційні витрати функціонування інституту бюджетної політики / Л. В. Лисяк // Фінанси України. – №2. – 2010. – с. 27-35.
6. Литвиненко В. С. Класифікація трансакційних витрат для цілей побудови системи бухгалтерського обліку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Oif_apk/2010_1/11_Litv.pdf
7. Пустовійт Р. Ф. Взаємозв’язок ринкових трансакцій, трансакційних витрат та інституцій / Р. Ф. Пустовійт // Вісник Української академії банківської справи. – 2002. – №1(12). – с. 68-70.
8. Шигун М. М. Бухгалтерський облік трансакційних витрат: проблеми визначення поняття і класифікації / М. М. Шигун // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. Міжнародний збірник наукових праць / Серія: Бухгалтерський облік, контроль і аналіз. Випуск 2(14). – Житомир: ЖДТУ, 2009. – с. 224-234.
9. Milgrom P., Roberts J. Bargaining Costs, Influence Costs, and the Organization of Economic Activity. – Cambridge, 1990.
