ЛІНГВОСЕМІОТИЧНИЙ АСПЕКТ ІМЕННИКІВ РОДУ ТА ВИДУ ДІЯЛЬНОСТІ У ТЕКСТАХ-ПЕРЕКЛАДАХ ФРАНЦУЗЬКИХ ПАТЕНТІВ

 

 

 

Пастернак Е. С.

Студентка, магістрантка,

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

 

ЛІНГВОСЕМІОТИЧНИЙ АСПЕКТ ІМЕННИКІВ РОДУ ТА ВИДУ ДІЯЛЬНОСТІ У ТЕКСТАХ-ПЕРЕКЛАДАХ ФРАНЦУЗЬКИХ ПАТЕНТІВ


Дана стаття присвячена аналізу лінгвосеміотичний аспект іменників роду та виду діяльності у текстах-перекладах французьких патентів.

Як різновид загальнонародної мови, мова патентів містить загальні граматичні норми, але відрізняється від інших стилів і жанрів лише їй притаманним поєднанням цих норм та ознак, особливою структурою висловлення, неповторністю семантичної єдності, своєрідністю різноманітних зв'язків і, звісно, семіотичним аспектом.

Необхідність дослідження лінгвосеміотничного аспекту іменників на позначення роду і виду діяльності у текстах-перекладах французьких патентів продиктована тим, що на разі ця тема лишається практично невивченою.

Лінгвосеміотика – комплексна галузь лінгвістики та семіотики, об’єктом дослідження якої є мовні знаки, що утворюють семіотичну систему, а предметом – співвідношення з їх складовими частинами, іншими мовними знаками, з позначеними поняттями та прагматикою мовлення [1, с. 122].

Європейська лінгвосеміотика зародилася у часи античності. Мовний знак вперше обґрунтували представники давньогрецької філософської школи, які вказували на внутрішній та зовнішній логос мовного знака. Згодом знак, а потім і символ, вивчають американська, московська, французька, польська та німецька школи семіотики (Ч. Пірс, Г. О. Винокур, В. А.Успенський, Б. М. Гаспаров, Ю. М. Лотман, Є. Бенвеніст,).

Сучасна лінгвосеміотика отримує нові вектори дослідження семіозису, “процесу, у якому щось функціонує як знак” [2, с. 47], який пов’язаний з етносвідомістю, культурою народу, архетипами колективного позасвідомого.

Питання дослідження природи мовних знаків та символів, їхньої типології, синтактики та прагматики, а також їх визначення залишаються актуальними в лінгвосеміотиці.

Головними аксіомами, що відображають властивості мовних знаків, є:

- аксіома тісного зв’язку означення і означуваного (ґрунтується на чіткому закріпленні за певною формою відповідного змісту, що виявляється навіть у випадках набуття знаком вторинного значення);

- аксіома структурності знака (пояснює тісний зв’язок форми та означуваного, що веде до створення нового знака);

- аксіома асиметричного дуалізму мовного знака (розглядає наявність в однієї форми знака двох і більше значень). [1, с. 96]

О. Селіванова визначає мовний знак відповідно до білатеральної концепції як двобічну матеріально-ідеальну одиницю системно організованого мовного коду, яка довільно конвенційно фіксує в чуттєвій сприйманій формі певний зміст і служить засобом збереження, отримання, обробки і передачі інформації [1, с. 122].

Збагачення словника може відбуватися шляхом зміни значень вже існуючих слів за рахунок розширення їх значення. Під розширенням значення розуміється такий розвиток, при якому слово, що позначає спочатку одне поняття, більшою частиною конкретне і приватне, починає позначати поняття більш загальне.

Усі іменники, значення яких переосмислюється, можна розділити на такі групи, які характеризуються різними властивостями:

  • Слова, значення яких змінюється лише у поєднанні з певним словом: ingénieur (m) – інженер; ingénieur du son – звукооператор.
  • Слова, які вживаються незалежно від наступного за ними, компонента. Це певна група куди входять:

А. слова, що набувають у зв'язку з переосмисленням (розширення значення) нове політичне значення: porte-parole (m) – рупор (стосовно періодичних видань, що виражають точку зору партій, організацій); porte-parole (m) – представник (чогось);

Б. конкретні слова починають позначати абстрактні поняття: travailleur (m) – робітник – трудівник, роботяга; journaliste (m) – журналіст – пройдоха;

В. деяка група слів, що після переосмислення, набувають нового змісту: simulateur (m) –  симулянт – імітатор, моделюючий пристрій;tireur (m) – стрі­лок – векселедавець;

Г. метаморфічне переосмислення слів: tireur (m) – стрі­лок – кишеньковий злодій;

Спостереження над складними словами дозволяє зробити висновок про те, що в сучасній французькій іменники роду і виду діяльності мають середній семантичний діапазон.

Іменники поділяють на підгрупи за значенням. Зараз, опрацьований нами матеріал, тобто іменники на позначення роду і виду діяльності у текстах-перекладах французьких патентів, розподілимо за певними групами:

1) назви за якісними і процесуальними ознаками: un propriétaire - господар, un inventaire - винахідник, un representative - представник;  

2) назви за професією, видом діяльності: un ingénieur – інженер, un journaliste – журналіст, un physicien – фізик, un collectionneur – колекціонер;

3) назви за соціальним станом, належністю до суспільно-політичних або релігійних течій, угрупо­вань тощо: un citoyen - громадянин, un chrétien - християнин;

4) назви за національністю, місцем народження або проживання: un Ukrainien - українець, un Européen - європеєць, un Français – француз, un Américain - американець, un Canadien - канадець.

Тобто, усі іменники на позначення роду і виду діяльності можна віднести до певною групи. А головним є правильне вживання слів.

Отже, у зв'язку з розвитком суспільного життя ми вживаємо слова з певним значенням в іншому контексті.

Досліджений матеріал дозволяє зробити висновки, що поява нових значень іменників на позначення роду і виду діяльності у сучасній французькій мові, на нашу думку, являє собою певний процес поповнення словникового складу.

Одна з труднощів полягає у правильному розумінні слова. Кожне слово має своє значення, але при певній інтонації, підкріпленій мімікою та жестами, воно набуває особливої значущості і може сприйматися зовсім по-іншому. Тому, дуже важливо правильно розуміти лінгвосеміотичний аспект слова.

Сукупність мовних знаків можна охарактеризувати як результат отриманого досвіду, діяльності свідомості, національно-культурного уявлення та внутрішнього рівня експресивності людини.

Література:

1. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика. Напрями та проблеми: Підручник / Олена Олександрівна Селіванова. – Полтава: Довкілля-К, 2008. – 712 с.

2. Моррис Ч. У. Основания теории знаков // Чарльз Уильям Моррис. Семиотика : Антология / сост. Ю. С. Степанов. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Акад. проект ; Екатеринбург : Деловая кн., 2001. – 276 с.

3. Peirce Charles Collected Papers / Charles Peirce. – Cambridge : Harvard University Press, 1931–1958. – 482 p.