КАРТИНА ХУДОЖНЬОГО СВІТУ РОМАНУ ІРЕН РОЗДОБУДЬКО «ДВІ ХВИЛИНИ ПРАВДИ»

 

 

Галушка Н. В.,

аспірантка кафедри української літератури і компаративістики

Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

 

КАРТИНА ХУДОЖНЬОГО СВІТУ РОМАНУ ІРЕН РОЗДОБУДЬКО

«ДВІ ХВИЛИНИ ПРАВДИ»

 

Яким є наш сучасний світ? Світ, в якому ми є не просто свідками подій, а їх головними героями. Більшою мірою він є таким, яким у своїх творах його репрезентує українська письменниця Ірен Роздобудько. Їй відводять чільне місце серед сучасного українського літературного бомонду й називають «павичем у спідниці», майстринею психологічної жіночої прози, однією з найяскравіших представниць fashion-літератури. Творчість цієї неординарної авторки, в якій вона вибудовує нову парадигму художнього мислення, розгортається різнопланово й досі лишається не осмисленою комплексно в українському літературознавстві. В останні роки прозова творчість Ірен Роздобудько дедалі частіше стає об’єктом літературознавчих досліджень. Це – праці Г. Бітківської, Н. Гаук, Н. Герасименко, Я. Голобородька, Л. Горболіс, Т. Качак, О. Приходченко, Л. Старовойт, О. Сташенко, Г. Улюри, І. Хижняк та ін. Дослідники художнього доробку української мисткині лише оглядово торкалися деяких аспектів її творчості. Загалом прозописьмо сучасної авторки залишається недостатньо вивченим.

Актуальність пропонованого дослідження спричинена відсутністю наукових матеріалів, предметом розгляду яких є твір «Дві хвилини правди» Ірен Роздобудько. Мету нашої наукової розвідки вбачаємо у здійсненні інтерпретаційної спроби системного аналізу художньої палітри роману, визначенні основних складових його поетикальної парадигми.

Художні тексти Ірен Роздобудько досить різноморфні за своїми жанрово-фабульними характеристиками. Проте їхнім визначальним конструктом, як зазначає Я. Голобородько, є «поетика усеможливих пригод» [1, с. 45], що інтерпретується в таких основних ракурсах: як сюжетні подорожі, психологічні мандри та синтез цих двох форм. Роман «Дві хвилини правди» (2008 р.) – яскравий зразок комбінування внутрішньоособистісного й часопросторового виміру мандрів.

Мотив подорожі у творі тісно пов’язаний із архетипом дороги. За віруваннями християн, дорога – це символ очищення, спокути, звільнення від власного гріха. На думку Е. Г. Шестакової, мотив дороги обумовлений трьома провідними константними моментами: по-перше, він має магічну символіку ще з часів язичницької свідомості і передусім виступає як символ долі, пошуку та спробою знаходження себе; по-друге, для будь-якої культурної свідомості є значущим загальний, комплексний аксіологічний поділ світу, простору, людей на своє / чуже, звичне / незнайоме, далеке; по-третє, він відображає співвіднесеність множинності, поліймовірності світу та самостійного Я [4, с. 325]. Концепт дороги у романі «Дві хвилини правди» Ірен Роздобудько також має кілька граней потрактування: 1) дорога як структурний компонент сюжетного каркасу твору; 2) як засіб метафоризації пошуку героями себе: бажання внутрішнього оновлення, пошуку шляху до щастя й духовної рівноваги; 3) дорога як засіб втечі від минулого (Єва, Соломія), від власного покликання (Іван), від самого себе (Богдан).

Мотив подорожі у творі тісно переплетений з мотивом втечі і втрати, що розглядається письменницею як певний реальний вихід героя із надтяжкої життєвої ситуації; як боротьба зі страхом, душевним болем та життєвою невизначеністю; як пошук надійного й затишного «прихистку» для кожного персонажа. Роман «Дві хвилини правди» написаний в жанрі «мелодрами» з елементами «екшн» і насичений пригодами, спогадами, розмовами, суперечками, ризиком і небезпекою. Проте, в лінійному викладі сюжету всі події тісно переплетені між собою, їхньою об’єднувальною ланкою є саме концепт дороги. Таким чином, в романі Ірен Роздобудько мотив дороги є універсальним символом руху в пошуках духовного центру особистості й пошуку героями свого місця в житті. Досить символічним є й тлумачення числівника два у самій назві твору. За словником символів, число «два» – це символ руху, спрямованості до оновлення, протилежних начал і боротьби [3]. Простежуємо, що герої роману перебувають у постійному самопошуку, в них весь час борються два антитетичні «Я». Їхня доля складна й сповнена протиріч, пов’язана з фізичними й моральними випробуваннями. Як зазначено в анотації до твору, це історія про «тих, хто за одну-дві хвилини здатен зробити чи виправити помилку. Тих, хто, ховаючи від «вогнів великого міста» справжні почуття під маскою іронії, здатен «їхати світ за очі» у пошуках пригод або слави, не розуміючи, що шукає себе. Тих, кого називають неприкаяними, адже вони живуть на межі добра і зла і кожної хвилини можуть зробити крок у будь-який бік» [2]. Показ «двоїстої сутності» героїв значно підсилюється на фоні пейзажних замальовок роману. Ліричні відступи тільки сприяють підтриманню його композиційно-подієвої інтриги.

Авторка висвітлює ряд актуальних питань сьогодення, проте основною у творі є тема запізнілого пробудження душі. Сюжет характеризується певною двоплановістю, хисткою є межа між реальними подіями та вигаданими (сценарна зйомка фільму), двозначною є і сама кінцівка роману.

Отже, «Дві хвилини правди» Ірен Роздобудько – це твір із непростою тематикою, наповнений складною символікою, тонким психологізмом у зображенні внутрішнього світу головних героїв. Художній світ роману являє собою своєрідну концентровану макросистему, в центрі якої перебуває система опозицій художній світ – персонаж. А тому все, зображене авторкою, постає крізь призму чуттєвого сприйняття й відображення героїв твору й позначене особливостями їхнього світобачення та світовідчуття.

 

Література

 

  1. Голобородько Я. Українська fashion-література. Тексти і цінності Ірен Роздобудько / Ярослав Голобородько // Вісник НАН України. – 2010. – № 1. – С. 44–50.
  2. Роздобудько І. Дві хвилини правди: Роман / Ірен Роздобудько. – К. : Нора-Друк, 2008. – 248 с.
  3. Словник символів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.about-ukraine.com/index.php?text=365.
  4. Шестакова Э. Г. Психологизм мотива странного дорожного приключения в художественном мире И. А. Бунина / Э. Г. Шестакова // Література в контексті культури: Зб. наук. праць. – Вип. 16. – Т. 1. – Д. : Вид-во ДНУ, 2006. – С. 323–331.