ГЛОБАЛЬНЕ ГРОМАДЯНСТВО ЯК ЗАВДАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ: ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

 

 

Сенько В. В.

Аспірант кафедри політології

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

ГЛОБАЛЬНЕ ГРОМАДЯНСТВО ЯК ЗАВДАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ: ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

 

За останнє десятиліття в Україні громадянській освіті приділялось немало уваги. Проводилися конференції, круглі столи, були опубліковані різноманітні статті, підручники, навчальні програми, розроблена концепція. Всі дослідження велись в контексті міжнародного досвіду, звичайно з урахуванням специфіки політичної, економічної, соціальної, культурної сфери, ментальності та історичного минулого України.

Традиційно мету громадянської освіти визначають як формування особистості, якій притаманні демократична громадянська культура, усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її громадянською відповідальністю, готовність до компетентної участі у житті суспільства. Головними завданнями в Україні є: надання молодому поколінню знаннь про світові демократичні здобутки та особливості становлення демократії в Україні;  сформувати мотивацію та основні вміння, необхідні для відповідальної участі у громадсько-політичних процесах, критично-конструктивне ставлення молоді до життя суспільства; сприяти становленню активної позиції громадян щодо реалізації ідеалів і цінностей демократії в Україні; створити умови учням щодо набуття досвіду громадянської дії, демократичної поведінки та комунікативної взаємодії. [1]

Досліджуючи взаємовплив громадянської освіти та політичної системи в цілому, або її інституцій, на мою думку, громадянську освіту варто розглядати як багатогранну систему, що прямо чи опосередковано формує демократичну політичну культуру особистості та суспільства шляхом гармонічного поєднання отримання знань про демократичну політичну систему, формування відповідної політичної свідомості, імплементації ліберальних переконань і цінностей та культивування готовності до активної демократичної політичної участі. [2] Головними підсистемами громадянської освіти є: система навчально-виховних заходів формальної та неформальної освіти  та система факторів та чинників, що опосередковано впливають на формування демократичної політичної культури.

І. Еберт (Yvonne M. Hebert) [3] досліджуючи громадянську освіту, зазначав про два підходи: пасивний та активний. Консервативний або пасивний підхід підкреслює необхідність поширення лояльності до національної держави. Даний підхід можливий при накопиченні статичних і обмежених знань національної історії та культури. Прихильники активного підходу стверджують, що необхідна обов’язкова актуальність, тобто аналіз важливих проблем кожного дня і участь в формуванні і перетворенні суспільства на місцевому, національному і, навіть, глобальному рівнях. Саме тому T. Маршал (Marshall T.) в роботі «Клас, громадянство і соціальний розвиток» писав, що громадянськість може найбільш повно бути виражена лише в  ліберально-демократичних країнах і коли громадянські, політичні і соціальні права захищені, кожен відчуває себе частиною єдиного цілого і має бажання бути активно залученим до суспільного життя[4].

Нас сьогодні, прихильники активного підходу зауважують, що розвиток та вдосконалення громадянської освіти є актуальним завданням для всіх демократичних країн. Тому сьогодні необхідно врахувати нові тенденції та виклики. Одним з них є глобальне громадянство (global citizenship). Концепція спирається на основні принципи  глобальної етики, глобальної справедливості і миру і демонструє їх важливу роль в сучасному взаємозалежному світі. Одним з запропонованих методів формування глобального громадянства  є поширення розуміння концепції колективних відповідей яка допомагає обговорювати глобальні питання через інтернет-форуми, статті та різні експонати з усього світу (www.collectiveanswers.org).     

Узагальнюючи різні концепції, глобальне громадянство повинно застосовуватися у всьому світі, щоб принести мир і перенести поняття громадянства на глобальний рівень. Воно тісно пов'язане з поняттями глобалізації та космополітизму. В наукових колах є різні погляди на те, чи глобальний громадянин існує. [5] Проте, говорячи про глобальне громадянство, не слід мати на увазі європейське громадянство (в межах ЄС) , і воно не зменшує ваги національної ідентичності та патріотизму. Глобальне громадянство не заперечує інші концепції громадянства, а лише доповнює їх. До того ж глобальний громадянин це не продукт глобалізації та розвитку глобальної комунікації, це не тільки активний користувач Інтернет та сучасних засобів комунікації. В цьому контексті не знищуються національні кордони і національна культура. Помилковим є розуміння глобального громадянства як уніфікації чи змішання всіх культур, чи створення нової глобальної культури.

Концепція глобального громадянства звертає увагу на співставлення інтересів локальних груп та глобального контексту, необхідність дотримання прав людини та захисту людської гідності всіх людей на планеті. Один з основних принципів є повага до всіх громадян, незалежно від раси, релігії або віросповідання і створення універсальної симпатії за міжнаціональними бар'єрами. Будь-який активізм в рамках глобального громадянства тягне за собою відповідальність щодо скорочення міжнародних нерівностей (як соціальних, так і економічних), утримання від дій, що можуть порушувати фізичне благополуччя людей, і уникнення деградації навколишнього середовища.  Глобальне громадянство повинно зобов’язати громадян діяти усвідомлюючи, що світ є світовим співтовариством, шляхом визнання і виконання своїх зобов'язань по відношенню до глобального світу, а також прав громадян.

Ці нові виклики потребують переосмислення завдань громадянської освіти в Україні. Це дасть молоді можливість для розвитку критичного мислення про складні глобальні питання та закликатиме молодь, щоб вона досліджувала та виражала власні думки, при цьому слухала і поважала точку зору інших людей. Це важливий крок по відношенню до молоді оскільки дає можливість зробити свідомий вибір чи рішення з урахуванням власних прав та відповідальності щодо інших. Необхідно звернути увагу молоді на переосмислення власної ролі та місця в глобальному співтоваристві з урахуванням відповідальності не лише в локальному масштабі. Цінність інформації не є абсолютною, оскільки вона часто є засобом маніпуляції, тому варто акцентувати на критичному споживанні інформації, та цінності інтелекту і розуму. Громадянська освіта повинна надати знання про ресурсоорієнтовану економіку, проблему відновлення ресурсів та енергозбереження, глобальні екологічні проблеми. Ще одним важливим питанням є стабільний розвиток, як можливість розумного використання новітніх технологій задля забезпечення нормального життя людського роду сьогодні і в майбутньому.

Урахування глобального громадянства в концепції громадянської освіти дасть змогу відчути молоді власну долученість до світового співтовариства, мотивує до активної участі не лише в рамках локальної спільноти і не тільки в процесах становлення демократії в країні чи покращенню життя в спільноті, а й залучення та вирішення глобальних проблем людства, та покращення життя на землі для всіх людей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Постанова президії Академії педагогічних наук України “Про концепцію громадянського виховання дітей і молоді” 19 квітня 2000 р. Протокол №1-7/4 – 49
  2. Сенко В.В. Громадянська освіта демократична політична система// «Дні науки філософського вакультету-2012», Міжнародна наукова конференція, 18-19 квітня 2012р.: [матеріали доповідей та виступів]/редколю А.Є.Конверський: -К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2012.- Ч.9. – 415с.
  3. Hebert Y.M. Citizenship in Transformation in Canada – Toronto, University of Toronto Press, 2002 – 289c.
  4. Marshall T. Class, Citizenship and Social Development.-Westport:Greenwood,1964. – 352c.
  5. H.Altinay A Global Civics: Necessary? Feasible?/ [Електронний ресурс] Режим доступу: www.globalpolicyjournal.com/articles/international-law-and-human-rights/global-civics-necessary-feasible