ОСНОВНІ МЕТОДИ, ПРИНЦИПИ ТА ЕТАПИ ТЕХНОЛОГІЇ ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
УДК 378.14
Тимченко А.А., канд.пед.наук.
Задоя Є.С.,канд.пед.наук, доц.
Миколаївський національний університет імені В.А.Сухомлінского. Украіна,
м. Миколаїв
ОСНОВНІ МЕТОДИ, ПРИНЦИПИ ТА ЕТАПИ ТЕХНОЛОГІЇ
ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
У статті висвітлено основні етапи, методи і принципи технології історико-педагогічного дослідження, яка має на меті прищепити студентам стійкий інтерес до пізнання історико-педагогічних явищ та розвивати уміння співвідносити історичний досвід виховання з потребами сучасної освіти.
Ключові слова. історико-педагогічна наука, принцип історизму, біографічний підхід, освітня діяльність, педагогічна персоналія, феноменологічний підхід.
Постановка проблеми. Актуальність створення технології історико-педагогічного дослідження зумовлюється зростаючим інтересом до якісних змін в українській історико-педагогічній науці, прагненням вивчити й ретельно проаналізувати весь попередній процес розвитку цієї наукової дисципліни з позицій максимальної об’єктивності та доцільності.
Застосування технології історико-педагогічного дослідження полягає у набутті студентами досвіду дослідницької роботи в галузі історико-педагогічної науки; формуванні у студентів уміння аналізувати й порівнювати певні педагогічні явища у їх історичній ретроспективі; визначати ступінь дослідженості проблеми у вітчизняній та зарубіжній літературі; вивчати й аналізувати основні тенденції розвитку педагогічної думки, історії школи та освіти, педагогічних персоналій, як провідних напрямів історії педагогіки; розвивати високий рівень їх дослідницьких умінь і навичок.
Аналіз основних досліджень і публікацій за темою. Багато науковців сьогодні звертаються до вивчення питань, пов’язаних із зародженням, становленням і розвитком вітчизняної педагогічної думки, спадщиною видатних учених, педагогів, а саме: М.Богуславський, Н.М. Гупан, Н.М. Демяненко, Н.П. Дічек, Т.І. Левченко, О.О. Любар, В. Майборода, Л.А. Медвідь, О.С. Мельничук, В.А. Мосіяшенко, О.С. Падалка, Н.С. Побірченко, С.О. Сисоєва, Б.М. Ступарик, О.В. Сухомлинська, Т.П. Усатенко та ін. Вони дають змогу докладно проаналізувати історико-педагогічні проблеми певного періоду і використати досягнення педагогів-науковців у сучасному освітньому процесі.
Метою даної статті є висвітлення основних етапів, методів і принципів технології історико-педагогічного дослідження, яка має на меті прищепити студентам стійкий інтерес до пізнання історико-педагогічних явищ та розвивати уміння співвідносити історичний досвід виховання з потребами сучасної освіти.
Виклад основного матеріалу. Ефективність технології історико-педагогічного дослідження залежить від застосування наукових підходів, а саме: а) історико-педагогічного підходу, при якому аналізується система в історичній послідовності; б) системного підходу, який об´єднує складові (народне дитинознавство, деонтологію, дидактику, родинну педагогіку), а також розвинені педагогом ідеї народної мудрості, моралі, національних та загальнолюдських цінностей; в) феноменологічний підхід, який розкриває значення суб’єктивного досвіду як основного вимірника сутності людської особистості. Відмова від ідеалізації, догматизму, упередженості, тобто в можливості незаангажованого власною свідомістю дослідника вільного опису процесу пізнання дійсності, у відмові від міфів, стереотипів, фонтомів; г) методологічний підхід включає дослідницькі установки і засоби вивчення об'єктів в структурі історико-педагогічної дійсності. Підходи як методологічна система реалізують ряд функцій по відношенню до дослідника і дослідження; д) герменевтичний підхід полягає у «мистецтві розуміння», коментування, пояснення текстів у контексті розвитку культури й освіти певної історичної епохи. За такого підходу явища і факти історико-педагогічних подій пізнаються через історико-культурні засади, розглядаються в контексті розвитку національної культури; е) цілісного, де аналізується й епоха, і педагогічна система, і зміст нових ідей; є) особистісно-орієнтованого, засобом якого обґрунтована орієнтація на особистість; ж) історіографічний підхід є вивченням історії історико-педагогічної науки, тривалого процесу нагромадження історико-педагогічних знань. Документальною та джерельною базою для педагогічної історіографії виступають історико-педагогічні дослідження, що розглядають питання історії освіти та виховання. Тобто, історико-педагогічна наука, як і інші галузі історичного знання, не може розвиватись без всебічного засвоєння того, що вже було зроблено, тобто без вивчення своєї власної історії.
Для досягнення поставленої мети дослідник повинен використовувати комплекс методів дослідження: загальнонаукових (аналіз, синтез, зіставлення, узагальнення, систематизація) – з метою вивчення історико-педагогічних явищ, фактів, творчого доробку вчених з позицій того часу й сучасної теорії та практики; історико-педагогічних (ретроспективний, логіко-системний, хронологічно-структурний, зіставно-порівняльний аналіз праць ученого-педагога, наукової літератури й архівних матеріалів), що дозволить розглядати історико-педагогічні явищі, факти, провідні педагогічні ідеї вчених в часовій динаміці; соціологічних (відбір, класифікація та періодизація історичних фактів, опитування – письмове й усне), дасть можливість здійснити актуалізацію основних історико-педагогічних положень, виявити її кількісні й якісні характеристики; пошуково-бібліографічний – для аналізу, систематизації і класифікації архівних фондів, бібліотечних каталогів і друкованих джерел з теми дослідження; періодизації – при дослідженні якісних змін на певних історичних етапах; контент-аналіз – для вивчення нормативно-правової бази й документальної інформації; узагальнення опрацьованих матеріалів – під час формулювання висновків, рекомендацій та визначення шляхів використання доробку вченого в сучасних умовах.
Сучасна наука спирається на різноманітні підходи до аналізу педагогічних ідей та педагогічної думки. Ознаками підходів є такі дієві принципи: а) принцип історизму ставить за мету уміння точно виявляти час і місце виникнення того чи іншого педагогічного явища, концепції чи системи, де педагогічні факти (ідеї, явища) співвідносяться та відповідають соціально-історичному періоду; б) відтворення явищ (ідей) у тісному зв´язку з національною культурою, без чого немислимий науковий аналіз проблеми; в) достовірність, тобто чіткість та правдивість уявлень, ідей, фактів; г) змістовність або обгрунтування закономірностей, чіткий та повний опис невидимих (синергетичних) зв´язків; д) науковість - логічне поєднання складових елементів явища, їхній аналіз та обгрунтування, відповідність архівним матеріалам; е) цілісність, де явище розглядається як цілісна система, об´єднана складовими частинами; є) народність, тобто єдність загальнолюдського й національного, де національна спрямованість розкривається в повазі до рідної мови, культури, обрядово-звичаєвих традицій народу, патріотизмі; ж) багатогранність - аспектність єдиної системи, що характеризується різноманітністю і доповнює цю систему.
У реалізації даної технології слід виділити основні етапи:
1. Обрати тему дослідження, визначити його хронологічні межі. Обґрунтування проблеми дослідження. Для цього необхідно вивчити теорію, історію питання, реальний стан його на даний час. Проблема дослідження відображає невідповідність між уявленнями про питання та його суть, характеризує суперечність між типовим станом явища, яке досліджують, і вимогами до нього. Вирішення проблеми і є метою дослідження. На основі теоретичного аналізу і реального стану проблеми на практиці дослідник визначає конкретні завдання.
2. З’ясувати об’єкт, наукову проблему та предмет. Проблема має бути актуальною у виборі об'єкта і предмета дослідження виходять з потреби його вивчення. Визначення проблеми вимагає особливого бачення, заснованого на досвіді наукової діяльності та знаннях. Об'єктами педагогічного дослідження є елементи педагогічної системи. На відміну від предмета, об'єкти дослідження існують незалежно від дослідника. Предметом дослідження є частина об'єкта, яка безпосередньо підлягає дослідженню. Проблема дослідження завжди пов'язана з удосконаленням предмета дослідження, поліпшенням його стану в педагогічній практиці, поглибленням теоретичних уявлень про нього.
3. Визначити мету й завдання. Вирішення проблеми і є метою дослідження. На основі теоретичного аналізу і реального стану проблеми на практиці дослідник визначає конкретні завдання.
4. Виявити, відібрати і вивчити літературу з теми та інші джерела інформації, наприклад електронні, в яких висвітлюються питання.
5. Складання попереднього плану дослідження.
6. Визначення методики дослідження. Методи повинні відповідати етапові дослідження. Наприклад, для початкового етапу придатні методи теоретичного пошуку: підбір та опрацювання наукових джерел, вивчення педагогічної практики тощо.
7. Теоретичний аналіз результатів, формулювання висновків і педагогічних рекомендацій, упровадження їх у практику. Цей етап завершує дослідження. З'ясувавши, що гіпотеза не підтвердилася, дослідник змушений висунути нову і відповідно до неї здійснити нове дослідження. Про успішність дослідження свідчить використання його результатів у теорії і практиці дошкільного виховання.
8. Оформлення списку використаної літератури, додатків та покажчиків.
9. Здійснення літературного редагування й технічне оформлення роботи.
Важливим елементом у структурі становлення педагогічної культури педагога вищої школи є комплекс психолого-педагогічних умінь: конструктивних, комунікативних, дидактичних, перцептивних, сугестивних, пізнавальних, прикладних, організаторських. Більшість названих умінь, ґрунтуючись на комплексі соціально-педагогічних якостей, формуються в процесі підготовки до професійної діяльності у навчальних закладах, а також у ході безпосередньої педагогічної праці. Цей процес досить тривалий, вимагає від особистості наполегливої цілеспрямованої роботи над собою.
Висновок. Отже, при впровадженні технології організації історико-педагогічного дослідження можна застосовувати такі форми роботи, як виступи студентів із науковими повідомленнями на лекціях, семінарських заняттях, присвячених вивченню концепцій, підходів у навчанні та вихованні підростаючих поколінь; історію виховання та педагогіки рідного народу; педагогічну діяльність та погляди видатних просвітителів, освітніх діячів і учених; історико-педагогічні факти, відомості, що стосуються рідного краю, різних регіонів України, історичні аспекти таких фундаментальних понять, як природовідповідність, народність виховання. Участь студентів з доповідями на науково-практичних та науково-методичних конференціях. Участь у конкурсах на кращу студентську наукову роботу. Підготовка наукових статей та публікації результатів дослідження. Написання курсових та магістерських дипломних робіт.
Література:
- Богуславський М. Структура сучасного історико-педагогічного знання / М. Богуславський // Шлях освіти. – 1999. – № 1. – С. 37–40.
- Гупан Н. М. Розвиток історії педагогіки в Україні (історіографічний аспект): Дис. на здобуття наукового ступеня доктора пед. наук: 13.00.01; – Захищена 30.11.01. – Київ., 2001. – 487 с.
- Дем’яненко Н. М. Персоналії в історії становлення професійно-педагогічної підготовки Київського класичного університету / Н. М. Дем’яненко // Рідна школа. – 2003. – № 7. – С. 53–55.
4.Сухомлинська О. В. Історико-педагогічний процес: нові підходи до загальних проблем / О. В. Сухомлинська. – К.: А.П.Н., 2003. – 68 с.
