ПІДГОТОВКА КОМПЕТЕНТНОГО ІНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГА - ВИМОГА ЧАСУ

 

ПОД- СЕКЦИЯ 6. Теория, практика и методы обучения.

 

Брюханова Н.О.

доцент, доктор педагогічнихнаук,

Українська інженерно-педагогічна академія, м.Харків, Україна

 

ПІДГОТОВКА КОМПЕТЕНТНОГО ІНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГА - ВИМОГА ЧАСУ


Вирішення проблеми відсутності належного рівня конкурентоспроможності випускників ВНЗ України на європейському ринку праці, яка загострилася із відкриттям України світові та переходом її до демократичного суспільства, вимагає визначення, гармонізації та затвердження нормативно-правового забезпечення в галузі освіти з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем стандартів та сертифікації.

Пріоритетними напрямками розвитку вищої освіти стають: особистісна орієнтація вищої освіти; постійне підвищення якості освіти; запровадження освітніх інновацій. З ними в розвитку цільових орієнтирів професійної підготовки, зокрема інженерів-педагогів, розпочато новий виток, що характеризується формуванням особистості, яка спрямована на ґрунтовне, доцільне, креативне вирішення професійних завдань, може виконувати посадові обов’язки у мінливих умовах організації праці, прагне до самовдосконалення і професійного зростання.

Нажаль, реальний стан професійної підготовки не в достатній мірі відповідає зазначеним вимогам. Результати аналізу теоретичного доробку вчених і практичного досвіду підготовки майбутніх інженерів-педагогів дозволили виявити суперечності, які об’єктивно мають місце у професійній освіті, між: високими вимогами суспільства до професійної компетентності інженерів-педагогів та недостатнім рівнем розвитку у випускників інженерно-педагогічних вищих навчальних закладів здібностей щодо ефективного здійснення професійної діяльності; новими знаннями про вимоги до професійної підготовки у професійно-технічних та вищих І-ІІ рівнів акредитації навчальних закладах, нові виробничі технології, методологічні підходи в освіті та своєчасністю їх внесення у зміст професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів; рівнем теоретичної підготовленості випускників інженерно-педагогічних програм та їх здатністю до практичної реалізації у професійній діяльності сучасних ефективних технологій; необхідністю заздалегідь планувати системну організацію професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів та обмеженістю існуючих теорій щодо ефективного проектування педагогічного процесу у вищих навчальних закладах. Викладене акумулюється у проблемі обґрунтування методологічних підходів, умов, принципів, моделі і способів проектування системи професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів, запровадження якої в навчально-виховний процес вищих навчальних закладів забезпечувало б високий рівень сформованості професійної компетентності випускників.

Природно, що підготовка компетентного фахівця обумовлена застосуванням в освітньому процесі компетентнісного підходу, якому останнім часом у педагогічній науці присвячено чимало уваги. І дійсно, питання, пов’язані із компететністю та компетенцією, які мають бути сформованими у фахівців, отримали достанього розвитку, що стало підставою для утворення компетентнісного підходу і далі, – поширення методологічних засад освітнього процесу. Але водночас, залишаються недостатно визначеними підстави для виділення компетенцій (компетентностей), їхньої структури та змісту, а звідси – способів формування й діагностики, зокрема при підготовці майбутніх інженерів-педагогів.

Виходячи з енциклопедичних та словникових визначень цих понять, нами сформульовано визначення професійної компетентності інженера-педагога як властивості професіонала, яка вказує на його спроможність доцільно та ефективно діяти за реальних обставин, тобто реалізовувати компетенції – конкретні групи досвідних надбань стосовно тих чи інших напрямків чи етапів здійснення професійної діяльності.

Щоб встановити ці напрямки та етапи, вважаємо за необхідне вийти за межі звичних трудових функцій, зазвичай використовуваних для визначення кваліфікаційних вимог до цих фахівців. Нами на підставі структурних елементів особистості цих фахівців (професійної спрямованості, професійних знань, умінь, навичок відповідно до кожної з функцій, професійно важливих якостей та здібностей), а також методології компетентнісного підходу отримано, що професійна спрямованість детермінує методологічну і нормативно-правову компетенції, а функції професійної діяльності, відповідно, технологічну, проектувальну, креативну, комунікативну, менеджерську та науково-дослідну компетенції. Доведено, що кожна з професійних компетенцій, у свою чергу, також зорієнтована на структуру особистості.

Встановлено, що професійні компетенції інженера-педагога набувають такого змісту: методологічна – дотримання методологічних норм і застосовування їх у процесі вирішення проблемних ситуацій, прагнення до постійного підвищення освітнього та кваліфікаційного рівня, актуалізація й реалізація свого особистого потенціалу, прагнення до саморозвитку; проектувальна – аналіз вихідних даних, розробка різнорівневих проектів і програм функціонування підприємств (підрозділів) або навчальних закладів (підрозділів) та здійснення техніко-економічного й психолого-педагогічного обґрунтування прийнятих рішень; креативна – впровадження елементів творчості під час організації трудових процесів, реалізація нестандартних підходів до виконання професійних обов’язків, впровадження власних оригінальних ідей щодо розв'язання  виробничих та педагогічних ситуацій; комунікативна – здійснення спілкування із підлеглими, колегами та адміністрацією на виробництві, педагогічного спілкування із учнівським (студентським) колективом, батьками і колегами, ефективне застосування вербальних і невербальних засобів спілкування у різних ситуаціях; технологічна – у відповідності до норм безпеки життєдіяльності діагностування стану простих технічних систем, етапів виробничих процесів на дільницях (в цехах) підприємств, здійснення й контроль трудових процесів на робочих місцях виробництва; менеджерська – створення горизонтально-вертикальних зв’язків, що існують на підприємстві та у навчальному закладі професійно-технічної або базової вищої освіти, організаційно-управлінських умов для реалізації проектів професійної діяльності; нормативно-правова – на підставі відповідних законодавчих актів, концептуальних положень та результатів діагностування розробка нормативних документів, що визначають зміст освіти та організацію освітнього процесу; науково-дослідна – використання наукових знань в ситуаціях, що швидко змінюються, удосконалення на наукових засадах складових виробничих та освітніх систем.

Формування компетентного інженера-педагога має бути закладено у проект його професійної підготовки, побудований на засадах системності, послідовності, відповідності особливостям професійної діяльності. Отже, цей проект включає: вступ (назва і складові стандарту, сфера використання стандарту, застосовані підходи для його розробки, умовні позначки); діяльність, яка охоплюється стандартом та умови допуску до виконання професійної діяльності; елементи компетентності, які визначають зміст професійної діяльності (види компетенцій, назва типової задачі діяльності, її шифр, цілі підготовки, шифр умінь, назва змістовного модуля, його шифр, навчальна тема, назва дисциплінарного модуля, навчальна дисципліна, технології навчання, їхні шифри); навчальний план; навчальні програми та інформаційно-методичне забезпечення підготовки; критерії оцінки сформованих компетенцій.