ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ТЕАТР У СУЧАСНІЙ ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНІЙ ТЕАТРАЛЬНІЙ РЕЖИСУРІ
ПОД- СЕКЦИЯ 7. Театральное искусство.
Апчел О. А.
Аспірант кафедри режисури
Харківської державної академії культури
ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ТЕАТР У СУЧАСНІЙ ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНІЙ ТЕАТРАЛЬНІЙ РЕЖИСУРІ
Світовий театр об’єднується в наш час навколо ідеї єдиної сценічно-виконавської місії – це наслідок процесу глобалізації, для якої характерна дифузія виразних засобів різних сценічних і видовищних мистецтв. Таке накопичення інформації зменшує можливість об’єктивного сприйняття мистецької реальності як митцем так і глядачем. За таких обставин документальність у мистецтві стала відповіддю на прагнення людей адекватно сприймати світ і розуміти своє місце у ньому. На основі цього прагнення у різні часи в театрі з’являлись елементи документального заповнення сценічного простору. Актуальним постає питання соціокультурного значення документальності в театрі, яке свідчить про чергове звертання мистецтва до реального життя у пошуках нових форм спілкування з глядацькою аудиторією. Недержавні театри частіше звертаються до сучасної «Нової драми», яка висвітлює проблеми буття сьогодення, і актуальним є дослідження методів постановки сучасних п’єс. Актуальність дослідження визначається також і тим, що сьогодні немає єдиного розуміння документального театру, його визначення і кордонів, не досліджені можливості і принципи використання.
Завдання дослідження полягає у виявленні типових ознак документальності у світовій театральній практиці. Основні термінологічні поняття розкриті у «Словнику театру» П. Паві [13]. Проблема необхідності оновлення мови спілкування з сучасним глядачем описана у працях А. Зензірова, В. Забалуєва [10], М. Громової [7]. Головна складність аналізу полягає у відсутності наукових досліджень, присвячених документальному театру, як окремому напряму мистецтва. Завдяки порівняльному аналізу окремих ознак документального театру, окреслюється процес його виникнення і розвитку. Подібний аналіз можливо провести, ознайомившись з дослідженнями А. Арто [1], Є. Ґротовського [8], Е. Золя [11], Н. Корнієнко [12]. Виникнення і розвиток документального театру сучасності, особливості його становлення на лоні пострадянського театрального процесу описані у працях О. Грєміної [6], М. Угарова [14]. М. Давидової [9], І. Болотян [2; 3; 4; 5], О. Чепалова [15], і в дослідженні американського мистецтвознавця С. Дана [16], у роботі, створеній на основі практичних занять зі студентами театральних студій, американського професора Г. Фішера Девсона [17].
Документальний театр базується на використанні першоджерел як носіїв інформаційно-енергетичного струму існування мистецького акту. Розуміємо в дослідженні під сучасним документальним театром – театрально-експериментальні спроби, засновані на документах, зафіксованих засобами художнього монтажу, які мають стійку соціально-особисту позицію, займаються вивченням тем, що реально відображають сучасне життя, написані «живою» мовою, яка копіює або співпадає з реальною мовою існування обраних для мистецького опису тематичних людських обставин.
Головні особливості тем сучасного документального театру: звернення до субкультурних, прикордонних угруповувань людей, серед яких виникають і розвиваються особливі співвідношення, де створюється прототип реальності у глобальному масштабі. Принципова для документального театру художня риса – приближення сценічної дії до життя, через використання автентичних текстів, виділених з реальності. Документальний театр спрямовує свою внутрішню діяльність на виховання нового актора, який зможе поєднати в собі прагнення цілісного сприйняття світу і подальшого проектування цього сприйняття на сцені. Естетична програма документального театру орієнтована на активну позицію публіки, пошук власних культурних джерел, провокацію і верховенство тексту в театрі. Це окремий напрям сучасної експериментальної режисури, який має низку відмінностей від інших напрямів театрального мистецтва. Категорія «експерименту» – є однією з ключових у документальному театрі. Публіка завжди перебуває в центрі експерименту, у результаті якого змінюється її ставлення до художнього твору. У такому випадку для експериментального театру важливий сам процес усвідомлення й розуміння глядачем усього дійства, а не виявлення ним абияких окремих результатів впливу. Дехто з режисерів користується творами документального театру не як окремим напрямом сучасного мистецтва, а як методом режисерського втілення сучасних текстів на сцені. Документальний театр вимагає від режисера вміння гостро відчувати світ, розуміти його закони, намагатися жити за цими законами, щоб викликати у актора бажання прагнути «правди життя» на сцені.
Документальний театр – це не зафіксована, точна і монолітна форма театральної практики сучасності, це театр процесу, простір безмежного гуманізму, вивчення людини людиною. Театральне висловлення знаходить тут інформаційний виклик реальності, актуальність, ритм і пульсацію сучасного життя.
ЛІТЕРАТУРА
1. Арто А. Театр и его Двойник / А. Арто ; пер. с франц. ; сост. и вступ. статья В. Максимова ; коммент. В. Максимова и А. Зубкова. — СПб. : «Симпозиум», 2000. — 440с.
2. Болотян И. М. Жанровые искания в русской драматургии конца XX – начала XXI века : автореф. дис. канд. философских наук (10.01.01.) / И. М. Болотян ; Рус. гос. гуманит. ун-т при Москов. пед. гос. ун-те. — М., 2008. — 21 с.
3. Болотян И. М. О драме в современном театре: verbatim / И. М. Болотян // Вопросы литературы. — 2004. — № 5. — С. 23–42.
4. Болотян И. М. Театр начинается с драматурга / И. М. Болотян // Октябрь. — 2006. — № 9. — С. 147–151.
5. Болотян И. М. Doc как способ идентификации / И. М. Болотян // Искусство кино. — 2008. — № 3. — С. 81–84.
6. Гремина Е. А. Работаем с «информационными донорами» / Е. А. Гремина // Культура. — 2002. — 20-26 июня. — С. 12–17.
7. Громова М. И. Русская современная драматургия : учеб. пособие / М. И. Громова. — М. : Флинта, Наука, 2002. — 368 с.
8. Ґротовський Є. Театр, ритуал, перформер / Є. Ґротовський ; пер. з польськ. — Л. : Літопис, 2008. — 186 с.
9. Давыдова М. Конец театральной эпохи / М. Давыдова. — М. : ОГИ, 2005, — 384 с. : ил.
10. Зензинов А., Забалуев В. HOTDOC, или Некоторые предпочитают погорячее / А. Зензиров, В. Забалуев // Русский журнал. — 2004. — № 9. — С. 4–15.
11. Золя Э. Натурализм в театре : собр. соч. в 26-ти т. Т. 25 / Э. Золя. — М. : Художественная литeратура, 1966. — 768 с.
12. Корнієнко Н. Український театр у переддень третього тисячоліття / Н. Корнієнко. — К. : Факт, 2000. — 160 с.
13. Пави П. Словарь театра / П. Пави ; пер с франц. — М. : Прогресс, 1991. — 504 с. : ил.
14. Угаров М. Куда движемся? (монологи о театре) / М. Угаров // Нове мистецтво. — 2006. — № 3. — С. 10, 12–13.
15. Чепалов А. И. Все мы персонажи в поисках автора. “Театр.doc.” на фронтах борьбы с гламуром / А. И. Чепалов // Зеркало недели. — 2007. — № 2. — 2 янв. — С. 17.
16. Dan S. Verbatim Verbatim: Techniques in Contemporary Documentary Theatre / S. Dan. — N. Y. : Oberon Books Ltd, 2008. — 192 p.
17. Fisher Dawson G. Documentary Theatre in the United States: An Historical Survey and Analysis of Its Content, Form and Stagecraft (Contributions in Drama & Theatre Studies) / G. Fisher Dawson. — N. Y. : Greenwood Press, 1999. — 272 p.
