Ящук О.Л.

 

ПОД- СЕКЦИЯ 5 Языковедение и иностранные языки 

 

Ящук О.Л.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

 

СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ІРОНІЇ В АНГЛОМОВНОМУ ТЕКСТІ


Іронія є одним з видів комічного, яка поряд із гумором та сатирою є вираженням певної ідейно-стилістичної оцінки. Тлумачення іронії як стилістичного прийому та ідейно-емоційної оцінки свідчать, що, з одного боку, іронія є стилістичним засобом, який виражає насмішку або лукавство, з іншого – це вид комічного (гумор з сатирою), ідейно-емоційна оцінка, прообразом якої слугує стилістична іронія [5, с. 201].

У лігнвістиці досить часто використовуються терміни: виражальні засоби мови, експресивні засоби мови, стилістичні засоби, стилістичні прийоми. Ці терміни часто використовуються синонімічно, іноді в них вкладається різний зміст.

 Стилістичний прийом – узагальнене, типізоване відтворення нейтральних та виражальних фактів мови в різних літературних стилях мови.

Щодо стилістичних засобів створення іронічного ефекту в англійській мові, то серед найчастотніших виділяють такі [2, с. 195-199]:

1) порівняння (співставлення різних предметів або їх якостей);

2) зевгма (вживання паралельних конструкцій з різними значеннями; одночасне відтворення обох значень однієї полісемантичної одиниці в одному контексті). Цей засіб сприяє імплікації іронічного змісту;

3) оксиморон (різновид тропа, що полягає у зведенні слів або словосполучень, значення яких взаємовиключає одне одного, створюючи ефект смислового парадоксу) і т.ін. Оксиморон як один з засобів вираження прихованої насмішки має іронічне забарвлення, розкриваючи при цьому людські недоліки, висміює слабкості та манеру поведінки.

Серед інших стилістичних засобів створення тексту з іронічним ефектом філологи наводять: гру слів, використання метафор, гіперболу, персоніфікацію і т.ін.

Проте найбільш вживаним стилістичним прийомом створення іронічного ефекту визнано каламбур. Каламбур – стилістичний прийом, що базується на лінгвістичній двозначності (полісемії, омонімії чи фонетичній подібності) для досягнення іронічного ефекту [2, с. 197-198]. Застосовуючи такий прийом, мовець насправді намагається переконати слухача побачити не очевидне значення, а приховане.

Іншим стилістичним засобом вираження іронії є парадокс, тобто висловлювання або судження, що розходиться з загальноприйнятою традиційною думкою. Використання цього лінгвістичного феномену досить популярне серед англійських авторів, наприклад: Оскар Уайльд, Бернард Шоу, Льюїс Керролл, Гілберт Честертон. Парадокс нерідко набуває дотепної форми та реалізує засоби іронії. В художньому тексті, коли парадокс використовується в мові персонажа, він служить засобом його характеристики [1, с. 127].

Наступним стилістичним засібом реалізації іронії є повтор, який вважається потужним засобом досягнення комічного та іронічного ефекту, оскільки з кожним новим разом внаслідок повторення слово може набувати виразності та додаткового значення. За допомогою цього тотожного стилістичного повтору створюється довершений іронічний образ персонажів [3, с. 112].

Використання цитат (як прихованих, так і явних) є способом створення комічного ефекту,що перетворює їх на штампи, що переходять з області змісту в область коду. Такий стилістичний засіб є досить продуктивним для створення іронічного ефекту [3, с. 100].

Також для створення іронічного ефекту використовують змішування стилів, що часто пов’язується з цитуванням та алюзіями. Поєднання в одному контексті слів та виразів, які належать до різних стилістичних рівнів, надає яскраво вираженого комічного або іронічного ефекту, оскільки відбувається протиріччя між поверхневим та внутрішнім змістом мовної одиниці [4, с. 26].

Іншими словами, гумористичний або іронічний ефект досягається синтезом та одночасним протиставленням текстуальних елементів, які існували раніше, та нового контексту.

Література:

  1. (5)Літературознавчий словник-довідник. – К.: Академія, 1997. – 752 с.
  2. (2)Мороховский А.Н., Воробьева О.П., Лихошерст Н.И., Тимошенко З.В. Стилистика английского языка. – К.: Вища шк., 1991. – 272 с.
  3. (1)Ивин А.А. Искусство правильно мыслить. – М.: Аспект Пресс, 1990. – 240 с.
  4. (3)Походня С.И. Языковые виды и средства реализации иронии. – К.: Наукова думка, 1989. – 123 с.
  5. (4)Тремасова Г.Г. Языковые средства выражения сатирического смысла. – М., 1979. – 26 с.