Луцик В.В.

 

ПОД- СЕКЦИЯ 25. Прокурорский надзор. 

Луцик В.В.

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри кримінального процесу та криміналістики

Львівського національного університету  імені Івана Франка

 

 

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРОРА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ НІМЕЧЧИНИ



Діяльність прокурора у кримінальному судочинстві регулюється Кримінально-процесуальним кодексом ФРН від 0.02.1877 року із наступними змінами та доповненнями, а також Законом «Про судовий устрій» (Gerichtsverfassungsgesetz (gvg)) ФРН [1]. Якщо проаналізувати ці законодавчі акти, то можна зробити висновок, що у кримінальному судочинстві прокурор фактично виконує функцію процесуального керівництва.

Перш ніж перейти до характеристики повноважень прокурора, зупинимось на системі прокуратури в Німеччині, яка складається з прокуратур земель, Генеральної прокуратури землі та Федеральної прокуратури. Фактично у системі прокуратури ФРН відсутня ланка аналогічна нашим районним прокуратурам, однак це жодним чином не заважає прокурором здійснювати процесуальне керівництво на місцях, шляхом безпосереднього виїзду до відповідного поліційного відділку або виклику до себе офіцера поліції, який проводить дізнання.   

Прокурор керує розслідуванням і може проводити його сам в повному обсязі. Не зважаючи на те, що в КПК ФРН прокуратурі відводиться провідна роль в розслідуванні, на практиці розслідування в більшій мір здійснюється поліцією, а роль прокуратури зводиться до узагальнення результатів поліцейського розслідування. Особисто прокурори беруть участь лише при розслідуванні тяжких злочинів. На органи прокуратури покладається розслідування державних і політичних злочинів, а також злочинів, що вчиняється організованою злочинністю [2, С. 39].

Таким чином, прокурор здійснює керівництво розслідуванням, що проводиться поліцейськими органами. Поліція сама визначає способи і об'єм розслідування, якщо про це немає конкретних вказівок прокуратури. При цьому діяльність поліції знаходиться під контролем прокуратури. У цьому аспекті прокуратура ФРН діє відповідно до п. 21 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи від 06 жовтня 2000 р. «Про роль публічних обвинувачів в системі кримінальної юстиції» [3], згідно якого прокурори повинні ретельно перевіряти законність поліцейських розслідувань, а також здійснювати постійний контроль над дотриманням поліцією прав людини.

Л.Р. Грицаєнко вважає, що на досудовому провадженні прокурор перевіряє наявність підстав для пред’явлення кримінального позову до суду, а отже робить висновок автор під час попереднього розслідування прокурор здійснює підготовку публічного обвинувачення, а в судовому розгляді-безпосередньо обвинувачення [4, С. 302]. З такою думкою можна погодитись лише частково, оскільки автор буквально тлумачить назву Глави 2 КПК ФРН «Підготовка публічного обвинувачення» яка не охоплює всі аспекти діяльності прокурора на досудовому слідстві. Крім того, не потрібно забувати, що навіть коли прокурор виконав всі дії по підготовці до публічного обвинувачення він може відмовитись від підтримання обвинувачення і закрити провадження у справі або прийняти будь-яке інше рішення відповідно до  §152а -154а КПК ФРН.  

В кримінальному процесі Німеччини встановлений принцип монополії прокуратури порушувати кримінальне переслідування в усіх випадках скоєння злочину [5, С. 13]. Причому КПК ФРН не встановлює термінів перевірки повідомлень про злочин і вирішення питання про початок кримінального  переслідування. КПК ФРН наділяє прокуратуру повноваженнями досліджувати обставини справи на стадії попереднього розслідування для того, щоб зробити висновок про можливість постановлення обвинувального вироку для обвинуваченого в судовому засіданні, а також чи може бути пред'явлене обвинувачення або попереднє розслідування повинно бути припинено з підставах, зазначених в §152а -154а КПК ФРН.

КПК ФРН передбачає можливість прокурора відмовитись від кримінального переслідування у справах про "нетяжкі" злочини та кримінальні проступки, у випадку коли прокуратура вважає це переслідування недоцільним. При цьому варто зазначити про досить високу поширеність такої відмови, це зумовлено тим, що Кримінальний кодекс ФРН за ступенем тяжкості розрізняє кримінальні злочини та кримінальні проступки. Кримінальні злочини відповідно до §12 КК ФРН – це протиправні діяння, за вчинення яких передбачено мінімальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше одного року, а кримінальні проступки – це протиправні діяння, за вчинення яких передбачено мінімальне покарання у вигляді позбавлення волі на менший строк або грошовий штраф [6, С.32]. У більшості випадків відмова у порушенні кримінального провадження прокурором здійснюється саме по кримінальним проступках.

Вважаємо, що у новому КПК України, діяльність прокурора повинна зводитись до виконання функції процесуального керівництва досудовим слідством та дізнанням, однак на відміну від німецького законодавства потрібно встановити більш чітку регламентацію строків та повноважень прокурора у кримінальному судочинстві. 

 

Література:

  1. Закон «Про судовий устрій» ( Gerichtsverfassungsgesetz (gvg)) ФРН // Законодавство про судовий устрій та статус суддів в Німеччині. – К., 2007. – 167 с.
  2. Щерба С.П., Додонов В.Н. Полномочия прокуроров на досудебных стадиях в уголовном процессе Германии, Франции, Англии, Италии и Испании// Законность. – 2011. – №6. – С. 38-41.   
  3. Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи від 06 жовтня 2000 р. «Про роль публічних обвинувачів в системі кримінальної юстиції».
  4. Грицаєнко Л.Р. Прокурорська діяльність в Україні в світлі сучасного світового досвіду. – Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2009. – С. 302.
  5. Щукин М. Д. Прокурор в уголовном процессе Германии :автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. – М.,2004. – 26 с.
  6. Уголовное уложение (уголовный кодекс) ФРН: текст и научно -практический комментарий. – М.: Проспект. – 280 с.