КЛАСИФІКАЦІЯ ФАКТОРІВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ ЗА ХАРАКТЕРОМ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ВПЛИВУ ТА СИЛОЮ ВПЛИВУ

 

ПОД- СЕКЦИЯ 13. Экономика отраслей хозяйства.

Колодійчук А.В.

аспірант

Інститут регіональних досліджень НАН України,

м. Львів, Україна

КЛАСИФІКАЦІЯ ФАКТОРІВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ ЗА ХАРАКТЕРОМ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ВПЛИВУ ТА СИЛОЮ ВПЛИВУ

 

На даному етапі розвитку промисловості України постало питання активізування інноваційного розвитку промисловості. Це в свою чергу вимагає аналізу впливу факторів інноваційного розвитку промисловості.

За характером результативності впливу фактори інноваційного розвитку промисловості можна поділити на позитивні (стимулюючі) та негативні (гальмівні).

Так, до групи стимулюючих факторів можна віднести фактори, які виділив вчений Т.І. Городиський (законодавчо-ресурсно-управлінський підхід). Зокрема він зазначає наступні чинники: нормативно-правові, фінансово-економічні (система фінансування інноваційної діяльності; система формування сприятливого економічного середовища в інноваційній сфері) та організаційні (механізм здійснення інноваційної діяльності; формування та реалізація інноваційної політики) [1]. Крім того, у працях Л.Г. Соляника та Ю.М. Грачової представлено також інвестиційний підхід до класифікації стимулюючих факторів інноваційного розвитку промисловості. Зокрема, ці вчені виділяють наступні чинники: необхідний розмір інвестицій в інновації; рівень значущості інновацій; рівень ризику інноваційної діяльності; масштаб ефекту від інноваційної діяльності [4].

Можна виділити наступні підходи до класифікації гальмівних факторів інноваційного розвитку промисловості: макроекономічний, ресурсно-потенціальний, законодавчо-ресурсно-управлінський. Так, макроекономічний підхід (тобто підхід з позицій державної економічної політики у напрямку забезпечення інноваційного розвитку промисловості) представлений у працях Н.С. Соменкової, яка виділяє наступні фактори, які перешкоджають або обмежують інноваційну діяльність: висока вартість нововведень; низький рівень науково-технічного й технологічного потенціалу; низький рівень взаємодії і кооперації під час розроблення технологічних інновацій; недостатня фінансова підтримка держави; брак власних коштів; дефіцит кваліфікованих кадрів [5]. Ресурсно-потенціальний підхід знайшов своє відображення у дослідженнях Д.Ю. Пантелейчука, який виділяє такі гальмівні чинники: низька інвестиційна активність вітчизняних, зарубіжних інвесторів; низький рівень державного фінансування інноваційного розвитку та недостатність власних коштів підприємств; послаблення взаємозв’язків науки та виробництва; недосконалість податкового законодавства [3].

Проте, на нашу думку, найбільш повно групу гальмівних чинників окреслив О.Я. Ігнатенко (законодавчо-ресурсно-управлінський підхід), виділивши в даній групі три підгрупи: економічні (недостатня фінансова підтримка держави; нестача власних коштів; великі витрати на нововведення; тривалий термін окупності нововведень; нерозвиненість фінансового ринку і неготовність капіталу до широкого інвестування в інноваційну сферу; складність залучення сторонніх фінансових ресурсів через низьку привабливість української промисловості для інвестування; невизначеність термінів інноваційного процесу; високий економічний ризик; низький платоспроможний попит на продукцію), виробничі (брак інформації про ринки збуту; брак інформації про нові технології; несприйнятливість підприємств до нововведень; відсутність можливостей для кооперації з іншими підприємствами та науковими організаціями; відсутність кваліфікованого управління інноваційними процесами, спрямованого на отримання конкурентних переваг) та правові (недосконалість інструментів правового регулювання інноваційної діяльності; відсутність оптимального рівня оподаткування) [2].

За результатами проведеного нами експертного анкетного опитування за силою впливу фактори інноваційного розвитку промисловості можна поділити на:

-    фактори слабкого впливу: географічне розташування; природно-кліматичні умови;

-    фактори середнього впливу: страхування інноваційної діяльності; обсяг державної фінансової підтримки інноваційного розвитку; рівень залучення працівників до прийняття управлінських рішень у сфері інноваційної діяльності; можливість подальшого кар’єрного просування; міжнародне наукове міжрегіональне, загальнодержавне співробітництво; “відплив умів”; спеціалізація підприємства; організаційна структура підприємства; постачальники підприємства; демографічний розвиток; вплив навколишнього середовища на якість робочої сили, що впроваджує інновації.

-    фактори сильного впливу: конкуренти; монетарна політика держави у сфері інноваційної діяльності; рівень економічного ризику; інформаційні ресурси; термін окупності інновацій; банківське кредитування; мотивація персоналу; рівень соціального становища персоналу; престижність новаторської діяльності в суспільстві (стан інноваційної культури); рівень зв’язку “наука-виробництво”, можливість комерціалізації новаторських розробок; кадри підприємства; управлінські технології; споживачі інноваційної продукції підприємства; фінансові результати діяльності підприємства; рентабельність інноваційної продукції підприємства; інвестиційна привабливість національної промисловості як для внутрішніх, так і для зовнішніх інвесторів, ефективність механізму державної інноваційної політики; вплив нових технологій та нових матеріалів на навколишнє середовище; вплив нових видів енергії на навколишнє середовище; вплив екологічних норм на рівень собівартості інноваційної продукції;

-    фактори дуже сильного впливу: технології; законодавство у сфері інноваційної діяльності; попит на інноваційну продукцію; фіскальна політика держави у сфері інноваційного розвитку промисловості; розвиток підприємництва; інвестиційні ресурси; обсяг витрат на інновації; рівень розвитку міжфірмової інноваційної кооперації; готовність персоналу до інновацій; рівень підготовки персоналу; рівень оплати праці; система стимулів за інноваційну діяльність; ефективність підприємницького менеджменту; ресурси; інфраструктура; наявність технопарків, логістичних центрів; рівень освіти у країні; наявний рівень науково-технічного прогресу. 

Таким чином, нами наведені та проаналізовані класифікації факторів інноваційного розвитку промисловості за характером результативності впливу та за силою впливу.

 

Література

1. Городиський Т.І. Інноваційний потенціал: фактори впливу / Т.І. Городиський; Національний лісотехнічний університет України // Науковий вісник НЛТУ України: зб. наук.-техн. праць. – Львів: РВВ НЛТУ України. – 2007. – Вип. 17.2. – С. 276-284.

2. Ігнатенко О.Я. Стимулювання інноваційного розвитку промислових підприємств / О.Я. Ігнатенко. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.masters.donntu.edu.ua.

3. Пантелейчук Д.Ю. Інноваційна діяльність машинобудівних підприємств / Д.Ю. Пантелейчук. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.vstu.vinnica.ua.

4. Соляник Л.Г. Аналіз машинобудівного комплексу України: основні тенденції інвестиційної та інноваційної діяльності в галузі / Л.Г. Соляник, Ю.М. Грачова. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.rusnauka.com.

5. Соменкова Н.С. Формирование стратегии инновационного развития промышленного предприятия / Н.С. Соменкова // Экономика и финансы: вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского – 2008. – № 1. – С. 160-162.