Панцир А.М.

ДУАЛІЗМ ЗОРОАСТРА: ЙОГО СУТНІСТЬ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ (СУТНІСТЬ ТА ЕВОЛЮЦІЯ ДУАЛІСТИЧНИХ ІДЕЙ ЗОРОАСТРИЗМУ)

Под- Секция 3. Религиоведение.

Панцир А.М.

аспірант

Міжрегіональна Академія Управління Персоналом м. Київ

ДУАЛІЗМ ЗОРОАСТРА: ЙОГО СУТНІСТЬ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

(СУТНІСТЬ ТА ЕВОЛЮЦІЯ ДУАЛІСТИЧНИХ ІДЕЙ ЗОРОАСТРИЗМУ)

Проблема зла та його генезис є однією з центральних проблем сучасного західного суспільства взагалі та християнської релігії зокрема. Дуалізм добра та зла, та його подолання через добро є чи не найголовнішою задачею Християнства, адже спасіння може прийти лише через Христа, який має божественну природу і є абсолютним добром. Зло в Християнській традиції не є абсолютним, не є самостійним началом, взагалі не є чимось, а являє собою скоріше відсутність божої присутності. Чим важче гріх, чим більш непроглядна тьма, тим далі від Бога. Продовжуючи цю тему можна прийти до висновку, що Пекло є найвіддаленішим місцем від Бога, а Сатана найвіддаленішою від нього істотою. Проте існування без самого джерела існування – Бога є неможливим, а оскільки Сатана не є Богом, то він не може бути джерелом власного існування. Його існування – це дар Бога (яке по суті стало прокляттям після падіння) , який в нього лишився, але буття диявола позбавлене божої благодаті, а отже Бог не є творцем гріха, а гріх – це не наявність, а відсутність. Так як дуалізм добра і зла не є абсолютними в Християнстві, і зло в нескінченності вже переможене, то від людини не залежить вже результати та наслідки цієї боротьби. Зло переможене, гріхи людства змиті (тобто людству повернута божа благодать) Ісусом Христом і людині лише залишається прийняти в своє серце Бога, який є абсолютним добром. Але так було не завжди.

Християнство було спроможним інтегрувати в себе культурний досвід різних країн та різних поколінь, але виразивши його на новому, більш високому рівні моральності. При цьому передуючі культурні традиції з яких виросла нова релігія, і з якими вона зштовхнулася, залишились живими, але відійшли на задній план розвитку цивілізації. Цей процес торкнувся і однієї з найдавніших релігій Стародавнього Сходу Зороастризму. Не зважаючи на свій поважний вік – більш ніж три тисячоліття, ця релігія продовжує своє існування і понині. В 1960р. у Тегерані (Іран) відбувся 1-й Всесвітній Конгрес зороастрійців, в 1964р. – 2-й конгрес в Бомбеї, а в 1978р. – 3-й, також в Бомбеї (Індія) У 1976р. кількість зороастрійців у світі становила 129 тис. чол.., з них : в Індії – 82 тис., Ірані -25 тис., у Великобританії, Канаді і США – 3 тисячі чоловік.

Основою доктрини зороастризму є визнання того, що світ підпорядкований не природному принципу, а моральному, який є абсолютним добром. Цей моральний принцип і є початком всієї світобудови. Проте він, не зважаючи на свою абсолютність, обтяжений своєю протилежністю.

Зороастризм не може розв’язати проблему протиріччя між абсолютністю добра і його субстанційного співвідношення зі злом, яке теж є абсолютним. За таких обставин добро не може бути абсолютним. Ця проблема розв’язується вже засобами нової, більш досконалої, релігії – Християнства, яке скидає ореол абсолютності зі зла, а Аримана, духа абсолютного зла, позбавляє божественної сутності, робить створеною істотою і скидає з небес, після втрати нею божої благодаті. Проте дуалізм добра і зла не подоланий остаточно і понині. А ні утвердження Християнства, як світової релігії, а ні занепад зороастризму не вичерпали актуальності цієї доктрини. Вчення Зороастра сприяло виникненню дуалістичної єресі, а в самому зороастризмі зароджується маніхейство. Розповсюдження дуалістичних ідей стало підґрунтям для виникнення культу диявола, де Сатана знову став, якщо і не богом, то у всякому випадку на рівні з ним.

Об’єкту даного дослідження – доктрині зороастризму приділено досить вагому увагу, як в зарубіжній науковій літературі, так і в вітчизняній, проте предметом дослідження здебільшого є розкриття складових релігії з подальшим описом її віровчення, культу та історії. Опис власне зороастризму, як історичного та культурного феномену подається у фундаментальних працях Мері Бойс «Історія Зороастризму» та «Зороастрійці: вірування та звичаї», які вперше були опубліковані в Лондоні в 1975 та 1979 р. р. Матеріали, що містяться в цих роботах є важливим джерелом для подальшого дослідження окремих аспектів, як самого зороастризму, так і інших феноменів, проблем і концепцій, пов’язаних з ним.

Предметом даного дослідження є зороастрийський дуалізм, його виникнення, розвиток, рецепція та подолання іншими релігійними системами і формами. Перед дослідженням ставиться мета – відображення реального буття феномену зороастрийського дуалізму в історичному та сучасному ракурсах, так як дослідником вважається, що у вітчизняній науковій літературі предмет дослідження висвітлений недостатньо, а його значення важко недооцінити, оскільки на підґрунті дуалізму формуються, як різного роду етичні та релігійні системи, так і дуалістичні єресі, та інші культи, серед яких культ диявола та сатанізм.

Для досягнення мети перед дослідником ставляться завдання:

дати короткий опис зороастризму, як релігії;
виділити та охарактеризувати дуалістичну доктрину, яка склалася в релігії Зороастра;
відокремити зороастрийський дуалізм з релігійної доктрини в самостійний, хоч і зароджений в зороастризмі, феномен, що має індивідуальне, незалежне від самої релігії існування.
обґрунтувати необхідність цього виділення та привести докази реального самостійного буття цього феномену, як певної самостійної одиниці, що входить до складової різних систем.
дослідити розвиток феномену в світових релігіях та дуалістичних єресях;
визначити ступінь впливу предмету дослідження на новітні релігії;
визначити місце предмету дослідження в доктринах прибічників сатанізму;
охарактеризувати запозичення дуалістичних вчень в культі диявола;
на основі здобутих знань передбачити подальший генезис феномену, що є предметом даного дослідження.

Точну чи навіть приблизну дату виникнення зороастризму визначити неможливо на сьогодні, відомо лише те, що у VII ст. до н.е. ця релігія вже існувала. На думку деяких науковців пророк Зороастр, засновник цієї релігії жив приблизно за 1200 років до народження Ісуса Христа, за іншими даними значно пізніше. Так чи інакше це не є важливим для даного дослідження. Зороастризм набирає максимальних обертів і розцвітає в період могутності Перської Імперії Ахеменідів. Очевидно, нові ідеї відповідали духовному запиту цієї цивілізації, що державна влада відмовилася заради них від попередньої традиційної віри. Втім ще досі достеменно невідомо, чи були перші Ахеменіди зороастрійцями.

Походження зороастризму також на сьогодні є предметом наукових дискусій та суперечок. Серед одних вчених переважає думка, що зороастризм виник в Мідії (захід Ірану), а звідти поширився на Схід. Другу група вчених схиляються до думки, що релігія Зороастра виникла в Бактрії (схід Ірану), а звідти він поширився на захід, аж до Мідії, в сучасній науці переважає саме ця точка зору.

Зороастризм є першою релігією одкровенням. Вчення зороастризму викладено в священній книзі зороастрийців Авесті, яка написана двома мовою: староавестійською та младо авестійською.

Одного разу на весінньому святі, засновник релігії Зороастр ввійшов в річку набрати води, а коли вийшов на берег то побачив ведіння і отримав своє одкровення від бога Ахури – Мазди, в присутності ще шести божеств. Зороастр пориває з язичницькою традицією і проголошує Ахура- Мазду єдиним нествореним Богом, існуючим вічно, творцем всього благого, в тому числі всіх інших добрих божеств. Визначити, що саме спричинило появі в Зороастра цих ідей неможливо, також важко сказати і що саме лягло в основу появи іншого Бога Аримана (чи авестійською Ангра-Майньйю). Приведемо фрагмент з роботи Мері Бойс «Зороастрійці: вірування та звичаї».

«Швидше за все, саме сувора дійсність впевнила пророка в тому, що мудрість, праведність і доброта за своєю природою відрізняються від порочності та жорстокості; і ось в одному з ведінь йому з’явився образ Ангра-Майньйю, який теж споконвічний, але не все обізнаний, повністю злий і шкідливий. Ці дві основні протилежності буття Зороастр бачив в їх споконвічному зіткненні: « Во істину є два первичні духи – близнюки, що славляться своєю протилежністю. В думці, слові і ділі – вони обидва, добрий та злий. Коли ці два духи зіткнулися вперше, вони створили буття і небуття, і те, що чекає тих наприкінці, хто слідує шляху неправди, - це найгірше, а тих, хто слідує шляху добра, чекає найкраще. І ось, один з двох духів, що слідує на шляху неправди, обрав зло, а другий дух святий, одягнений в найміцніше каміння, обрав праведність, і нехай знають це ті хто будуть постійно славити Ахуру-Мазду праведними ділами». Головним в цьому одкровенні є те, що дві первісні істоти, обидві добровільно (хоча і згідно власної природи) обрали: одна – добро, а друга – зло. Цей акт є прообразом вибору, який повинна зробити кожна людина в своєму житті. [1,43]

За вченням зороастризму вибір двох духів привів до боротьби творіння і анти творіння та створенню «буття» та «небуття». Ахура – Мазда знав, що якщо він створить світ, то Ариман нападе на нього і світ стане ареною боротьби. Наприкінці віків Ахура-Мазда переможе зло і світ стане благим назавжди.

Створення всесвіту та його еволюція відбувалася в три періоди (ери). Перший період – ера «Творіння», яка відбулася в два етапи. На першому етапі Ахура-Мазда створив нематеріальний світ, а на другому матеріальний. Матеріальний світ був кращий, оскільки досконалі творіння змогли отримати досконалу форму, відчутність і цілісність. Хоча матеріальний світ був більш досконалим, він виявився вразливим для сил зла, в той час коли нематеріальне буття вільне від злого начала. На початку в матеріальному бутті всі речі, явища і істоти існували в єдиному екземплярі, але після вторгнення Аримана, все це було знищене, і божественні сутності відтворили всі речі, явища і істоти в «тиражованому» вигляді. З однієї людини – людство, з окремої тварини – цілий вид, з окремої рослини – цілий рослинний світ та ін.. Проте світ не був вже більше добрим, а являв собою суміш добра і зла. Це був початок другої ери, ери «Змішування». Ариман продовжував і продовжує далі свої напади на світ Ахури-Мазди, він спричинює матеріальну шкоду та несе духовне зло. Для своїх цілей Ариман створив демонів – девів та інші сили зла. Для того, щоб протистояти злу та армії демонів людина повинна прийняти в своє серце Ахура-Мазду і поклонятися іншим благим силам, не допускаючи пороків і слабостей. Людина вільна в своєму виборі між добром і злом, але для перемоги добра повинна стати союзником Ахура-Мазди. За вченням зороастризму саме від людини залежить результат боротьби між добром і злом, та хоча результат боротьби і відомий, досягти його без участі людини не можливо.

Людство та божественні сутності на чолі з Ахура-Маздою переможуть зло і відновлять світ у його первісному вигляді. Це початок третьої ери «Розділення», добро буде відділене від зла, а зло буде знищене.

Вчення зороастризму має циклічний характер, також тут зберігається ідея співробітництва людей і богів, проте з значно підвищеним значенням людини. Всі біди виникають з вини злого духа, а не від волі творця. Смерть є злом, вона примушує людину покидати досконалий матеріальний світ і тимчасово перебувати в нематеріальному недосконалому світі.

Життя після смерті в системі зороастризму виглядає наступним чином: помираючи душа людини підлягає суду, на вагах зважуються її помисли, слова та вчинки: на одній чаші зважуються добрі, на іншій – злі. Якщо добрих більше то людина достойна раю, якщо більше злих – пекла. Душа доброї людини йде над безоднею по мосту, який розширюється. В кінці людину чекає дівчина разом з якою душа спрямовується вверх. Душа злої людини йде по мосту, що звужується, її хватає відьма і тягне вниз до пекла. Коли чаші ваги збалансовані – душа людини відправлялася в «Місце змішаних», по суті язичницьке підземне царство мертвих, де вона вела понуре існування, не знаючи ні печалі, ні радості. Пекло – місце страждань, за яким наглядає Ариман, яке є необхідним для здійснення справедливості. Однак, повне блаженство можливе і гідне існування можливе лише в матеріальному світі, а тому неодмінним є воскресіння на фізичному рівні всіх померлих. За воскресінням настане Останній Суд, на якому будуть відділені грішні від праведних. Праведні отримують вічне життя в досконалому матеріальному світі, а грішні будуть страчені і отримують другу (остаточну) смерть. Страченим у Пеклі буде також Ариман, а рештки зла знищені. Як справедливо зазначила М. Бойс, лише в зороастризмі уявлення про смерть та життя після смерті мають між собою повний логічний зв’язок. «Зороастр був першою людиною, яка вчила про суд над кожною людиною, про рай і пекло, про наступне воскресіння тіл з мертвих, про всезагальний Останній Суд і вічне життя з’єднаних душі і тіла. Ці уявлення стали відомі релігіям людства, та були запозичені іудаїзмом, християнством та ісламом. Однак, лише в зороастризмі вони мають повний логічний зв’язок… спасіння кожної людини залежить від сукупності думок, слів та справ, в які вмішуватися та змінювати з жалості чи з власної примхи , не може жодне божество». [1, 53-54]

Отже, за вченням зороастризму залишається відкритою проблема Аримана: очевидним є те що він існував споконвічно, він існував до створення світу і не був створений Ахура-Маздою, але не ясно чи існував Ариман в нематеріальному світі. Зороастр зазначає, що в нематеріальному світі не було зла, але Ариман міг існувати в цьому світі не являючись злим началом, і лише потрапляючи в матеріальний світ становиться злим духом. Знову ж таки, Ариман страчується в матеріальному світі після своєї поразки, але може існувати і на іншому рівні, оскільки фактично страчується його фізична оболонка. Крім того не зрозумілий момент матеріальності «пекла». Виходячи з того, що зло можливе лише в матерії, а пекло є злом, то воно повинне бути матеріальним, на відміну від раю, який є скоріше станом душі, чим реальним існуванням.

Ці питання розв’язуються, фактично уточнюються, християнськими вченими засобами теології. Сатана (Ариман) був створений (не мав абсолютності та нескінченності) добрим та першим в нематеріальному світі, а злим він став після падіння. Але боротьба почалася, ще на небесах, тобто зло зародилося в нематеріальному світі, що є відмінністю від зороастризму. Християнськими теологами визначається матеріальність існування дияволів, після падіння, хоча їх фізична оболонка набула зовсім іншої матеріальності ніж інші предмети. Вона складається з розрядженої матерії, чи як зазначали інші «атомів вогню».

Отже, не зважаючи на свою логічність, зороастризм все ж таки не набув належної стрункості, долаючи на побутовому рівні він не зміг остаточно подолати дуалізм.

За час свого існування зороастрийцями була розроблене вчення про злого духа, який є абсолютним злом –Аримана, про демонів, що перебувають у нього на службі, про їх природу і форми впливу на людей, субординацію в темному царстві, а також способи захисту людини від впливу демонів. Демонологія зороастризму була повністю сформована, на той час коли зороастризм зіткнувся з іудаїзмом. Під час такого зіткнення другий зазнав великого впливу першого.

Іудаїзм був першою історичною формою послідовного монотеїзму. Центральне місце цієї релігії займає визнання єдиного Бога, а інші духовні істоти визнають примат єдиного Бога, не претендують на ранг божества і є похідними від нього. Злі сили і демони виконували допоміжну роль і були на службі у Бога. Людина не могла, та і не мала права спостерігати за богом - вона виконувала закон. Зороастризм проник в іудаїзм після розгрому Вавилону Перським царем Киром ІІ та звільненням євреїв з вавилонського царства. Саме з цього моменту монотеїстична релігія євреїв стала носієм зороастрийського дуалізму. Проте проникаючи в іудаїзм дуалізм набуває іншої форми. Це було помічено ще видатним німецьким філософом Гегелем, в своїй «Філософії релігії» він зазначає: «В релігії персів ми мали дуалізм; ця протилежність є і в іудейській релігії, але вона не в самому Богові, а в іншому духу; Бог є дух і його творіння, світ теж дух; саме тут є роздвоєння: в самому собі бути іншим до своєї сутності. В скінченності ця відмінність стає антагоністичною. В світі Бог у себе добрий, світ добрий, тому що нічого його (світу) самого, з якого створений світ, є абсолют; в якості цього першого розподілення Бога світ, ще не приходить до абсолютного протиріччя, тільки дух здатен до цієї абсолютної протилежності, і це – його глибина. Протилежність падає в інший дух, який тим самим є скінченний дух: він є місцем боротьби добра і зла, місцем, в якому ця боротьба повинна закінчитися» [2, 106 ]

Проникаючи в єврейський світогляд дуалізм зумовлює потребу в новій дуалістичний демонології. З цією метою, окрім власних демонічних істот, іудаїзмом запозичується зороастрийськи, аналогів яких немає в національній релігії, і вся структура єврейської демонології суттєво переробляється.

В єврейській традиції царем всіх демонів вважається Ашмодей (Асмодей), з ім’ям якого пов’язано багато легенд. Ім’я демона, очевидно, походить від персидського виразу «аішма дева», що перекладається як «гнівливий демон». Виникнення та походження одного з могутніх демонів іудейського пантеону, який зустрічається і серед князів пекла і в християнстві має ім’я Вельзевул (Вельзебуб). Це ім’я дещо змінено, справжнє ім’я цієї істоти (екронський бог, до якого звертався цар Ахазія) Баал –Зебуб, що означає « повелитель мух». Не виникає жодних сумнівів, що ця сутність має зороастрийське начало. За вченням Зороастра, тварини, які пов’язані з пожиранням трупів та нечистотами, відносяться до царства Аримана. Вважалося, що навіть доторк людини до трупа приводить до одержимості злим духом. Очищення від нечистоти і звільнення від злого духа здійснювалося шляхом застосування спеціальних молитов і проведення спеціальних ритуалів.

З початком греко - персидських війн, а згодом з утворенням держави Олександра Македонського в елліністичний світ потрапляє зороастризм та східна магія, з чітко розробленою спіритичною системою. Вважається, що дуалізм в християнство перекочував разом з іудейськими віровченнями, проте в Старому Завіті є лише деякі натяки на це. Зовсім по – іншому виглядає новозавітній диявол. Це самостійна, а не службова на відміну від іудаїзму, істота, яка наділена свободою вибору, розсудком та власною волею. Можливості диявола майже безмежні (з попускання Бога) щодо матеріального світу, у теологічній християнській літературі він носить титул «князь світу цього».

Аналізуючи християнський дуалізм, не можливо обійти проблему Антихриста та Апокаліпсису , які теж є більш розробленими та досконалими концепціями доктрини зороастризму.

Диявол відправить на землю Антихриста, який неправдою та силою підкорить собі весь світ, і дасть можливість Сатані взяти гору над ним. Царство Антихриста буде виключно земним та плотським. Не маючи можливості втілення людиною, на відміну від Христа, сатана і створює Антихриста, який є найвищою зброєю з тих, що створювалися коли-небудь дияволом.

Для порівняння антихриста в концепціях християнства і зороастризма наведемо фрагмент з Авести та з статті Б. Деревенського:

Тримордий, шестиокий,

Підступний, криводушний,

Породження девів, злий,

Могутній, сильний;

Він створений Ангра-Майнью,

Сильнішим бути в неправді,

На загибель всього світу,

Всіх праведних істот. (Яшт 5, 34)

«Ажи Дахака можна вважати прямим прообразом Антихриста не тільки за зовнішнім виглядом. Тут є і внутрішній генетичний зв’язок . Про Ажи-Дахака розповідали, що він був узурпатор, який захватив владу над Іраном на зарі цивілізації та відзначився жорстоким правлінням, він був вбитий на двобої героєм Трайтаоною. Потім стали вважати, що він не вбитий, а ув’язнений у пеклі, чи прикутий до жерла вулкану Демавенд, що згас. Поступово в зороастризмі склалося вчення, що перед кінцем існуючого світу , тобто з приходом ери фрашо-кареті, коли почнеться остання, визначальна битва добра і зла, - Дахак вирветься з заточення, знову заволодіє владою над світом і, нарешті, буде вбитий могутнім воїном Кераспою чи благим духом Сраошей.» [4, 12 ]

Іслам – релігія монотеїстична, але і вона не позбавлена дуалізму, а оскільки дуалізм мусульман мало чим відрізняється від християнського, то немає потреби наводити його опис. Зазначимо, що іслам, крім віри в єдиного бога Аллаха, базується також на вірі в ангелів та демонів, Страшний суд, пекло та прихід антихриста, який у мусульман називається ад-Даджалем.

Розглянувши поширені в західному світі релігії можна вивести квінтесенцію дуалізму, який, за даними сучасної науки, зародився вперше в зороастризмі і став окремим феноменом з незалежним самобутнім існуванням.

Прийнята в нашому дослідженні назва зороастрийський дуалізм досить умовна. Сам феномен зороастрийського дуалізму – це проблема, яка постає перед людством на певному рівні її розвитку, яка вперше постала перед зороастризмом. Проблемою дуалізму занепокоєні найкращі теологи різних релігій та вчені різних культур. Подолання дуалізму здійснюється засобами існуючих релігій, враховуючи духовний розвиток суспільства та національні і культурні особливості віруючих.

Дуалізм Зороастра є спільним для всіх релігій, як проблема, а його подолання у кожній релігії є окремим: в зороастризмі – зороастрийське, в християнстві – християнське, в ісламі – ісламське, в іудаїзмі – іудейське та ін. Проблема дуалізму Зороастра проникає в новітні релігії, зокрема в неохристиянство. Дуалізм Зороастра є окремим від Зороастризму феноменом, хоч і є його елементом, так як є також елементом інших релігій, якими є християнство, іслам та ін..

Дуалізм Зороастра є системою, елементами якого є:

Наявність двох світів Нематеріального і Матеріального;
Наявність у Матеріальному світі двох начал Добра і Зла, які є абсолютними;
Наявність єдиного творця світів, але двох «надістот»: одна з яких Бог (добра) , а друга є Богом чи намагається їм бути (зла).
Боротьба між добром і злом.

Проводячи порівняльний аналіз есхатології двох світових релігій християнства та ісламу стає очевидним, що вона ґрунтується на базі зороастризму, а вчення іудеїв зазнало від нього дуже великого впливу. Стає очевидним і той факт, що власне есхатологія цих трьох релігій ні коли не була основою для виникнення культу диявола і сатанізму. «Цей культ потенційно можливий, серед тих членів суспільства, які, заперечуючи абсолютний пріоритет добра як вищої цінності морального життя суспільства, допускаючи збереження зла в світі, ведуть суспільство до розколу. Неможливе добро, якщо воно залишає в спокої зло. Культом диявола людина кидає виклик всьому суспільства, чи він намагається цим культом постулювати своє право на маргінальне існування». [5, 63 ]

Аналізуючи дуалізм Зороастра, в історії та в сучасному світі неможливо не торкнутися такого феномену, як культ диявола. Він існував і існує незалежно від того як до нього ставиться суспільство, несе в собі духовне зло, під час і соціальне, а тому потребує вивчення і наукового дослідження.

Ані християнство, ані зороастризм, ані інша з світових та національних релігій не могли бути причиною для появи культу диявола. Для його виникнення необхідна була більша абсолютизація моментів віри. Культ диявола виникає на основі дуалізму Зороастра за сприянням дуалістичної єресі.

Духовним джерелом для появи Християнських єресей був гностицизм. Головним його змістом є збереження дуалізму, і якщо очистити гностичне вчення від міфології, то в ньому залишиться абсолютний дуалізм. Для гностиків абсолютно недопустимим є змішання Бога з матерією, яку вони вважали злом, а тому створити її благий бог не міг. Для вирішення цієї проблеми гностики вводять фігуру Деміурга, який створюю світ з створеної самим матерії, змішуючи її з духовні еонами Бога. Деміург - творець зла і господар власного світу. В більш пізніх традиціях Деміурга на пряму вважають дияволом, а богоміли називають його Сатанаілом. Людські душі є ув’язненими в матерії еонами, які намагаються з’єднатися з божеством. Для допомоги людям Бог направляє людям один з вищих еонів Христа, який не має людської природи і взагалі не є матеріальним. Погляди гностиків призвели до зневаги матерії, безпідставного аскетизму та знущання (самознущання) над фізичним тілом. Про гностиків та прибічників єретичних течій, а пізніше поклонників культу диявола, дуже суперечна інформація: від крайнього аскетизму до крайньої розпусності та розбещення.

Але справжньою абсолютності дуалізм Зороастра набуває у вченні маніхейства. Саме маніхейство дало можливість для появи диявольських культів та вчень, оскільки наділило зло абсолютністю, нескінченністю та вічністю. За вченням Мані (Маніхея, Манеса) споконвічно існує два першопочатки світу: світло(добро) і темрява (зло). Світло і Тьма є вічними. Ці два першопочатки утворюють два абсолютні окремі світи. Ці світи мають складну структуру з різноманітними елементами. «Елементи темного світу концентруються у фігурі сатани, який починає боротьбу з світом Світла, намагаючись зняти негативну природу зла, але не шляхом діалектичного заперечення, як зазначили би ми зараз, а шляхом знищення світла. Для боротьби з Сатаною Бог створює осяйну першолюдину чи першого Адама (характерне, що вчення про космологічне значення старозавітного Адама активно культивується в кабалістичній літературі … ). Саме він веде боротьбу з сатаною… у вченні Мані Бог і диявол – тільки центральні елементи рівноправних в системі світобудови царств. В процесі цієї боротьби першолюдина переможена, ув’язнена на самому дні темного царства, звідки його приходиться витягати ангелам… При цьому він втрачає частинки своєї світлої природи. Для витягнення цих елементів з тьми ангелами (не Богом!) і створюється наш світ в якості «машини» для витягнення «світлих» елементів». [5, 81-82] Наш всесвіт створенний зі світлих і темних елементів. Наша душа створена лише зі світлих, а вся матерія, в тому числі і тіло людини з темних. Проти людей ведуть боротьбу темні сили, а ангели постійно витягують світлі елементи з нашого світу, у ньому все більше переважають темні елементи, а це веде до Апокаліпсису і до остаточного розділення двох світів. Люди будуть розділені між світами згідно власної природи.

Очевидно, що в своєму вченні Мані та ін. представників маніхейства спонукали благородні мотиви і вони переслідували благі цілі, але абсолютизація дуалізму Зороастра відкрила шлях для породження «темних» культів, які обрали для поклоніння зло.

Характеризуючи еволюцію дуалістичних ідей зороастризму в сучасних культах, потрібно зазначити секту єзидів, яку помилково відносять до числа зороастрийців. Християни і мусульмани називають єзидів « поклонниками диявола». Своє вчення єзиди базують на зороастризмі, але додають до нього християнські та мусульманські елементи. Єзидів не можна остаточно прирахувати до поклонників диявола, хоча би за те, що частина їх поклоняється також і добрим духам. Взагалі – це яскравий приклад дуалістичної релігії з архаїчними язичницькими елементами, де феномен нашого дослідження існує в майже не зміненій формі. Для сформування образу єзидів наведемо фрагмент з книги Тайлора «Первісна Культура».

«Єзиди, так звані прихильники диявола, ще й досі багато чисельні в Месопотамії та сусідніх країнах, хоча і переслідуються. Їх поклоніння Сонцю та боязнь образити вогонь підтверджують о персидських (зороастрийських) коренях їх релігії, на які наклали поверхневий вплив християнство та мусульманство. Вчення цієї дуалістичної секти відрізняються особою формою дуалізму. Вона признає існування верховного божества, але відводить головне місце в своєму культі сатані, керівнику цілого війська демонів, який в теперішньому часі має владу робити людям зло, але при відновленні його прав буде мати можливість винагородити своїх прихильників. «Невже сатана забуде бідних азидів, які ніколи не говорили про нього погано і стільки терпіли заради нього?» «Мучеництво за права сатани!»,- виголошує німецький мандрівник, якому старий білобородий прихильник диявола передавав уповання адептів своєї релігії… зберігаючись в розвинених релігіях, подобні поняття є доказом того, що у примітивних людей релігійне поклоніння обумовлене швидше за все страхом, а не любов’ю. Та обставина, що культ доброго божества все більше і більше витісняє задобрювання злого, є одним з великих прогресивних явищ у вихованні людства, результатом більш благо приємного життєвого досвіду, більш широкого і ясного розуміння начал, діючих в навколишньому». [6, 436-437]

На маніхействі основані єресі катарів, альбігойців та ін. єретиків, з вченнями яких пов’язане становлення культу диявола. Зороастрийські дуалістичні ідеї, приправленні європейським язичництвом, яке ще не встигло себе зжити в умовах феодальної дійсності, безграмотності та неосвідченності мас, породили таке явище, як середньовічне чаклунство та культ диявола Саме дуалізм Зороастра, доведений до крайнього абсолютизму вченням Мані стає першоосновою для сатанізму, як новітньої релігії. Сучасний сатанізм позбувся народного фольклору та язичницьких елементів, набуває системності починає опиратися на наукові дослідження, скидає середньовічний блазенський ковпак та перестає бути уділом маргінальних прошарків суспільства. Ця доктрина викликає занепокоєння, як в релігійних, так і в громадських колах та організаціях, проте це вже виходить за рамки даного дослідження.

Попри те, що зародки дуалістичних ідей з’являються ще в дозороастрийський період лише в релігії Зороастра дуалізм сформований як окремий феномен, цілісна проблема, яку необхідно вирішити. Подолання дуалізму та розв’язання цієї проблеми триває і понині. Еволюція дуалістичних ідей пішла двома шляхами: шляхом подолання дуалізму (іудаїзм, християнство та ін.) та шляхом абсолютизації (маніхейство, різноманітні культи диявола та ін. єретичні секти). В сучасному світі, попри всю свою недосконалість переважає добро, світ стає кращим, суспільство розвивається, розвиваються гуманітарна сфера людського існування, хоча не можливо не зазначити деградацію окремих елементів соціального існування та загрожуючу техногенну катастрофу, а тому гностичні і маніхейські вчення не зовсім відповідають дійсності. Це дає нам право думати, що все ж таки в майбутньому зло, якщо і не буде винищене, так як на сьогодні це неможливо, то хоча б буде грати роль «необхідного» елемента в світобудові, і тінь ніколи не буде більшою за сам предмет.

ЛІТЕРАТУРА:

М. Бойс. Зороастрийцы: верования и обычаи. - СПб. 2003
Гегель Г.В.Ф. Философия религии в двух томах.- М.1972.т2 .
Авеста . пер. И.М. Стеблин-Каменського –М., 1994
Последний враг Церкви: «венець зла»// Книга об Антихристе: антология. Вступ. ст. Б. Деревенского.- СПб., 2007
Ю.Сандулов. Дьявол. Исторический и культурный феномен. – СПб.,1997
Тайлор Э.Б. Первобытная культура. - М. 1989
Історія релігій:підруч. для студ. вищ. навч. закл./Лубський В.І.,Лубська М.В –К., 2009