ПОГЛЯДИ СОФІЇ РУСОВОЇ ЩОДО ПРОБЛЕМИ СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

 

ПОД-СЕКЦИЯ 2. ИСТОРИЯ.

Барбашова І. А.

доцент, кандидат педагогічних наук,

Бердянський державний педагогічний університет

 

ПОГЛЯДИ СОФІЇ РУСОВОЇ

ЩОДО ПРОБЛЕМИ СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

 

Одним із стратегічних завдань, визначених у нормативних документах про зміст початкової загальної освіти [1], визначено всебічний, у тому числі – сенсорний розвиток молодших школярів, що актуалізує необхідність вивчення здобутків вітчизняної педагогічної думки із цієї проблеми, зокрема, відомого педагога і громадської діячки Софії Русової. Спираючись на ідеї В. Бехтерєва, П. Лесгафта, М. Монтессорі, Е. Сегена, Ф. Фрьобеля, практику американських, бельгійських, датських освітніх закладів, вчена висловила низку власних методичних рекомендацій щодо формування чуттєвої сфери особистості.

Уважливе «плекання» всіх зовнішніх чуттів педагог визнавала першим кроком у розвитку самостійної свідомості дитини, оскільки лише «здорові, добре розвинені чуття дають правдиві відчуття, з яких складаються правдиві приймання, а з них – правдиві уяви». На її думку, якісне сприймання складає основу найкращого розуміння людиною краси природи і надає їй можливості «запобігти якоїсь небезпеки, що могла б загрожувати життю» [2, с. 65, 230].

Найсприятливішим періодом для здійснення цілеспрямованих упливів на перцептивні процеси С. Русова вважала вік дитини до 10 років, після якого сприймання «не зробиш вже більш чутливим до тих чи інших вражень», що пояснювала анатомо-фізіологічним визріванням відповідних органів. Авторка припускала, що відчуття кожної особи мають свій окремий розвиток і напрямок: «у одних воно має нахил найкраще і найповніше обхоплювати одні враження, наприклад, кольорові, у других – формальні; …дехто зовсім не відріжняє фіолетових кольорів, другий – зелених» тощо [2, с. 67–68].

Для формування кольорового сприймання педагог радила застосовувати вправи таких типів: називання кольору пред’явленого об’єкта, знаходження цього кольору серед інших, вибір із оточення речей, що мають таке забарвлення, виготовлення паперових квітів заданих відтінків, малювання, вишивання. Ознайомлення із кольоровими тонами пропонувалось розпочинати із ахроматичних (білого і чорного), поступово додаючи червоний, блакитний і жовтий тощо, після чого можна було переходити до оперування їхніми відтінками.

У «зорових вправах» передбачалось засвоєння дітьми обсягу предметів, їх форми, відстані між ними. Для вирішення першого завдання рекомендовано організовувати: усвідомлення загальних ознак розміру, порівняння різних речей в лінійному й об’ємному обмірі, розкладання різноманітних предметів за їхнім обсягом. Друге завдання передбачало виконання дітьми таких операцій: називання форми, знаходження її серед інших, розпізнавання форми об’єктів на дотик (із заплющеними очима), вирізування і розкладання картонних або дерев’яних форм, фарбування і малювання орнаментів з тих або інших з’єднаних форм за наданим зразком та власним уявленням. У вправах третього типу планувались такі навчальні дії, як стрілянина з лука, ігри в кеглі та скраклі (підкреслювалась необхідність виконання таких завдань як правою, так і лівою рукою для того, щоб вони мали однакову силу і здатність), вимірювання «далечінь» ступнями, потім – футами або сажнями.

Дотикове сприймання, окрім розрізнення просторових властивостей предметів, мало охоплювати ще й розрізнення шорсткості та м’якості, температури і ваги об’єктів обстеження. Ефективними у формуванні цих видів сприймання С. Русова визнавала завдання, побудовані за принципом протилежності, або контрасту: діти порівнювали маленьку подушечку і дошку (стіл), жолудь і шишку з ялини, яблуко і волоський горіх, скло і наждачний папір; пір’їнку і камінчик, залізо і трісочку. Доцільним вважалося також розкладання матерій за їхньою м’якістю. Стосовно формування чуття температури вчена зауважувала, що особливої різноманітності в цьому бути не може і пропонувала поволі привчати дітей до гарячого й холодного, опускаючи їхні руки або ноги в миску із холодною водою із поступовим додаванням до неї гарячої.

Не менш важливим, на думку педагога, має розвиток слухової перцепції. «Від доброго слуху залежить ясна думка, ясна мова, тонкий слух дає нам чимало приємних вражень од різних музичних звуків, співу птаства, гомону діброви», – відзначала вона [2, с. 70], підкреслюючи тим самим необхідність формування в дітей уявлень про природні шуми, мовні та музичні звуки. Так, для вдосконалення музичного слуху С. Русова радила використовувати вправи та ігри на розрізнення тембрового забарвлення звуків, гучних і тихих звуків, метро-ритмічних відношень, звуковисотних відношень.

Формування нюхових і смакових відчуттів вчена пропонувала здійснювати на підставі порівняння різних пахощів (одеколонів, квітів), кислого, солодкого, солоного і гіркого смаків.

Загальним принципом у справі сенсорного виховання дітей дослідниця наголосила такий: треба одночасно помалу розвивати усі види зовнішніх уражень, зміцнювати чуттєву пам’ять особистості.

 

Література

  1. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою. 1–4 класи. – К. : Освіта, 2012. – 392 с.
  2. Русова С. Ф. Вибрані педагогічні твори / Софія Федорівна Русова. – К. : Освіта,1996. – 304 с.