ДОШКІЛЬНЕ ВИХОВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ІВАННИ БЛАЖКЕВИЧ

 

Маряна Чорна

ДОШКІЛЬНЕ ВИХОВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ІВАННИ БЛАЖКЕВИЧ


Реалії сьогодення диктують все нові тенденції розвитку історичної науки, що характеризується зростанням персоніфікованих досліджень, спрямованих на визначення ролі особи у окремий проміжок часу, її впливу на перебіг соціокультурних процесів у ньому тощо. У цьому контексті, у період глибоких структурних змін невіддільною сферою у поступі національно-освітнього розвитку є досвід педагогічної діяльності діячів минулого. Серед просвітителів Східної Галичини кінця ХІХ – 30-х рр. ХХ ст. чільне місце займає Іванна Блажкевич – громадський діяч, педагог, дитяча письменниця. У цьому ракурсі, актуальність та недостатнє вивчення теми дослідження зумовили необхідність дослідження дошкільного виховання у педагогічній діяльності Іванни Омелянівни, що, у свою чергу, дозволить дослідити її становлення як особистості і педагога.

Мета дослідження - дослідити дошкільне виховання у педагогічній діяльності Іванни Блажкевич.

Народилася І. Блажкевич 8 жовтня 1886 року в селі Денисів Козівського району на Тернопільщині у змішаній родині – польки Марії Сильвестрівни Щепановської та народного вчителя й культурно-громадського діяча Омеляна Григоровича Бородієвича [1, с. 2]. Залишившись у чотирирічному віці без матері, виховна роль відводилась батьку – «людині невсипущої праці», що своїм прикладом прищеплював любов до просвітництва [6, с. 16]. Звідси, І. Блажкевич ще з ранніх літ проявила нахил до знань, опанувала українську та польську азбуки, лічбу. Унаслідок цього, у 1893 році відразу була зарахована до другого класу початкової школи у рідному селі. Упродовж 1896 – 1900 рр. І. Блажкевич продовжила навчання у Тернопільській виділовій школі ім. королеви Ядвіги [8, арк. 1].

Спадковий нахил до педагогіки, відтак професійний приклад її чоловіка – вчителя Івана Блажкевича, спонукали Іванну Омелянівну до праці на педагогічній ниві, відтак до здобуття освіти педагога. Упродовж 1902-1905 рр. організовує у селі Денисові «Кружок руських дівчат», 1911-1914 рр. - проводить курси для не грамотних, працює вчителем трудового навчання у селі Суботові Галицького повіту, у 1918 році стає директором школи у Залукві [8, арк. 8]. У 1920 році І. Блажкевич відмінно здала екстерном екзамени у Львівську учительську семінарію [8, арк. 3-4], отримала диплом вчителя і стала активним учасником культурно-освітнього життя краю. У цьому ракурсі, І. Блажкевич працює в рідній школі ім. М. Шашкевича а Станиславові (тепер Івано-Франківськ) , стає керівником «Жіночої громади», кооперативним референтом жіночої організації «Союз Українок», заступником голови осередку українського педагогічного товариства «Рідна школа», українського крайового товариства «Охорони дітей і опіки над молоддю», що значно вплинуло на кристалізацію її педагогічних поглядів [12, с. 4].

Будучи членом вище зазначених просвітницьких організацій, працюючи вчителем  Іванна Омелянівна розпочинає працю у напрямку дошкільного виховання, беручи до уваги суспільно-політичну ситуацію у Східній Галичині. У цьому зв’язку, показовим стає особистий мотив, оскільки підступне отруєння її дочок в 1928 році, підтверджене листом, закріпило думку про надійність опіки, що надає дошкільний заклад по догляду за дитиною тощо [11, с. 39].

Як позаштатний кореспондент «Вчительської газети», журналів «Радянська школа» і «Народна освіта», повідомляє на сторінках публікацій про теоретичні заходи щодо піднесення рівня освіти у Східній Галичині, наближення навчальних закладів до реальних потреб життя й суспільства. Сутність національного виховання, на її думку, полягає в тому, що воно формує гармонійну особистість, виховує почуття власної національної гідності, повагу і любов до демократичних цінностей свого народу. Шлях до «ясних брам» лежить через освіту і розпочинати цей безперервний процес необхідно з найменшого покоління, щоб в майбутньому «могло надати напрям у нашому громадському житті» [10, с. 2].

Як педагог І. Блажкевич питання організації дошкільних закладів розглядає в усій його складності та багатогранності. У практичній діяльності опирається на наукові засади Й.Г. Песталоцці, Ф. Фебеля, теорії С. Русової, М. Монтессорі та ін. [12, с. 15-16]. Вона дотримується тієї думки, що дитину потрібно віддавати у дошкільний заклад тоді, коли починає зароджуватися розуміння свого «Я» і їй необхідно заспокоїти свою цікавість, нахил до наслідування і до товариства [4, с. 34].

У статті «Як закладати дитячі садки» вона наголошує про те, що ці заклади потрібно створювати при читальнях і кооперативах, гуртках «Рідної школи», подає цінні поради щодо фінансового забезпечення, обладнання приміщень, підбору іграшок для дітей та ін [7, с. 2]. Показовим є той факт, що критерієм підбору кадрів є любов, закладена у кожній жінці і «спонукає провідницю садка близше ознайомитися з дошкільним вихованням; вона зрозуміє його вагу, набере охоти пізнати кожду дитинку, поручену її опіці, покохає сю дріботу, як рідних, з замилюванням буде виучувати що раз нових ігор і забав, та сама їх придумувати» [7, c. 2]. Основними вимогами є те, щоб у дитячому закладі були розвиваючі предмети, що відповідають індивідуальним та фізіологічним особливостям дітей [1, с. 9]. Отже, прослідковується не лише організаційно-практична сторона її діяльності, а й тверді переконання та погляди, як педагога-вихователя, жінки-матері.

Рухаючись у напрямку вище зазначених аспектів, акцентуючи увагу на суспільному вихованні, вона порушує питання співвідношення у цьому процесі жінки і чоловіка у сім’ї. «Дуже важлива річ, щоби була тверда лінія у вихованні дітей. Найгірше виховує дітей та матір, що наперед дитину покарає, а за хвилину сама розжалоблена пестить та голубить її…» [12, с. 6]. Отже, співзвучно з народною педагогікою Іванна Омелянівна відстоює потребу раннього залучення дітей до праці, до самообслуговування, зазначаючи: «Діточий садок – це первовзір нинішньої новітньої трудової школи, що опирається головно на природних схильностях дітей, а саме на схильності до руху і до наслідування старших» [3, с. 1]. Крім того, педагог, обґрунтовуючи необхідність створення дошкільних закладів, підкреслює його важливе значення і роль для села: для «замурзаних діточок, які полишені самі собою…», для працюючої жінки-матері. Наголошує, що дитині потрібний всебічний розвиток, на який не вистачає ні часу, ні терпіння, тому закликає батьків до того, щоб віддавати дітей у «дитяче царство» [2, с. 14].

Щодо практичних кроків, то І. Блажкевич у 1922 році не має змоги займатися педагогічною діяльністю, оскільки на ній лежить тавро «нелояльної», зняте у роки радянської влади. Аргументуємо дане твердження з автобіографії: «У 1922 р. про роботу в державній школі не можу навіть думати, бо на мені тавро «нельояльної». І знову рік за роком збираю на курси для неграмотних нещасне воєнне покоління, а літом виборюю у влади дозвіл на ведення дитсадку» [8, арк. 9] Веду боротьбу за право української мови в школі [8, арк. 16].

Упродовж 15 липня – 8 вересня 1929 року «Товариство охорони дітей і опіки над молоддю» організувало найперший в селі Денисові дитячий заклад на час літніх робіт, де куратором була Іванна Омелянівна. Загалом кількість дітей становила 48 осіб, а відвідувало 30 – 33 дітей. Відтак, щорічно до 1939 року створювалися такого типу заклади у селі і довколишніх місцевостях. Важливе значення надавалося освіті провідниць, адже часто-густо серед кадрів дитячих закладів, були ті, хто за словами Іванни Блажкевич, «уникаючи праці на ланках буряків, ішли виховательками, при цьому не маючи до того ні відповідної кваліфікації, педагогічних здібностей, ні бажання, ні любові до дітей…» [12, с. 8]. Щоб зарадити цьому, для ведення дитсадків Товариство охорони дітей і опіки над молоддю у Львові організовувало спеціальні освітні курси [9, арк. 205].

У 1937 році, перебуваючи на посаді директора «Подільського Союзу Кооператив» в Тернополі, І. Блажкевич працює над створенням дошкільних закладів в цілому Тернопільському повіті [8, арк. 9]. Для цього виборює право на їх створення, проводить набір вихователів, які б працювали в дитячих закладах за її підручником «Діточий садок на селі в час літніх робіт» тощо. Щодо навчально-методичного забезпечення, то маючи на увазі сезоні дитячі садки, Іванна Омелянівна вважає, «що не може бути ніяких подрібних планів навчання на поодинокі дні. Зацікавлення дітей є головним провідником занять і забав дітей» [4, c. 49]. Проте планування свят, присвячених Т. Шевченку, Дню Матері вона включала у своїх програмах, а у вище зазначеному підручнику для сезонного закладу пропонує провести «кінцеве свято», яке водночас є звітом роботи 2-3 місяців і родинним святом [12, с. 10].

Варто констатувати і той факт, що Іванна Омелянівна, розуміючи індивідуальні та фізіологічні особливості дітей, звертає увагу на відведення достатнього часу на їх відпочинок. Однак, в її розумінні це повинно бути наочне оглядання ілюстрацій та слухання музики, оповідань і т.п. При цьому застерігає про особисту свободу вибору дитиною заняття [4, c.62-63]. Особливого значення І. Блажкевич надає розвитку мислення, рідній мові як могутньому засобу загального розвитку дитини, акцентує увагу на тому, що процес виховання дитини повинен базуватися на рідному ґрунті, в руслі народних звичаїв і обрядів.

У 1939 року І. Блажкевич організує 8-класову школу в Денисові, під час літніх канікул працює в дитячому садку. Під час німецької окупації І. Блажкевич очолює місцеву сільськогосподарську школу в Денисові [8, арк. 9].

Тема виховання та навчання турбувала І. Блажкевич упродовж усього життя. Підтвердженням цьому є хоча б той факт, що у 85-річному віці, будучи інвалідом педагог вкотре зверталася до влади з проханнями про офіційне відкриття дитячих закладів, мотивуючи погіршенням здоров’я дітей, які змушені ходити з матерями в поле [5].

Таким чином, Іванна Блажкевич, будучи завжди в епіцентрі суспільно-політичних та культурно-освітніх подій активно проявила себе на педагогічній ниві. Обґрунтовуючи потреби дошкільного виховання, педагог дотримувалася гасла: «Усе для дитини!» [12, с. 24]. У цьому ракурсі, маючи широкі знання з історії дошкільного виховання у вітчизняній і зарубіжній практиці вона глибоко розуміла індивідуальні психологічні та фізіологічні особливості розвитку дітей, акцентувала увагу на необхідності їх трудового навчання та виховання тощо. Публікації та книги Іванни Блажкевич вміщують важливі теоретичні та практичні вказівки, що можуть бути актуальними й у сучасному розвитку дошкільництва. Загалом її практична діяльність зосередилась на організації 140 дошкільних дитячих закладів. Звісно багато починань Іванні Блажкевич не вдалося реалізувати, але вона була в проводі тих, хто своїми друкованими працями, спрямовуючи нові дитячі установи на вірний шлях виховання і навчання дітей дошкільного віку, заклали основи процесам становлення суспільного дошкільного виховання в Східній Галичині.

Список використаних джерел 

  1. Біблія 1908 року та родинна літопись І. Блажкевич  / Пер. Куліша П., Левицького І., Пулюя І. – Берлин: Виданє Британського і заграничного біблійного товариства, 1908. – 257 с.
  2. Блажкевич І. Важна справа / Іванна Блажкевич // Жіночий голос. – 1937. – Ч. 6. – С. 9-10.
  3. Блажкевич І. Дитячий садок - важливий резерв для збільшення сільськогосподарського виробництва // Музей-садиба в Денисові Козівського району Тернопільської області. Машинопис. – 15 квітня 1965. – 2 с.
  4. Блажкевич І. Дівочий садок на селі в часі літніх робіт / Іванна Блажкевич. – Львів, 1930. – 69 с.
  5. Блажкевич І. Лист до редакції «Літературна Україна» // Музей-садиба в Денисові Козівського району Тернопільської області. Рукопис. – 7 вересня 1970.
  6. Блажкевич І. Спогади // Музей-садиба в Денисові Козівського району Тернопільської області. Рукопис. – 1902-1904. – 61с
  7. Блажкевич І. Як закладати дитячі садки / Іванна Блажкевич // Жіноча Доля. –1927. – Ч. 6. С. 9-10.
  8. Державний архів Тернопільської області (далі - ДАТО), ф. 3205, оп. 1, спр. 2, арк. 1-24.
  9. ДАТО, ф. 3206 оп. 1, спр. 46, арк. 205.

10.   Книга пам’яті Іванни Блажкевич. – Галич, 1991. – 32 с.

11.   Рожнятовська О. А. Любила свій народ серцем і живим ділом: до 120-річчя від дня народження І.О. Блажкевич // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2006. – IV квартал. – С. 38 - 44.

12.   Рутило І. Дитячий садок на селі в часі літніх робіт. – Тернопіль, 2010. – 67 с.

13.   Рутило І. Іванна Блажкевич і дошкільництво // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. – Тернопіль, 2002. – № 11. – С. 104-108