Республіка Болгарія в перші роки членства в ЄС: проблеми і перспективи

 

Підсекція 5. Історія зарубіжних країн

Стоколоса Т.  А.

студент IV курсу історичного факультету

Тернопільського національного педагогічного університету

ім. В. Гнатюка

Республіка Болгарія в перші роки членства в ЄС: проблеми і перспективи


У 2007 р. Болгарія стала повноправним членом ЄС. Після півтора десятка років радикальних змін у всіх сферах життя ця країна змогла довести Європі, що вона є гідним членом співтовариства. Серед  українських  дослідників    проблеми  євроінтеграції Болгарії можна  виділити  В.  Бурдяк,  М. Мілова, І. Осадца, В. Чорній, В. Кирилича та І. Тодорова. У їхніх працях охоплено різні  питання політико-правового життя країн Центрально-Східної Європи загалом та Болгарії, зокрема. 

Святкування Нового 2007 року обійшлося для Болгарії в півтора мільйона євро. На такі витрати ця небагата країна зважилася вперше, зате причина цього була більш, ніж актуальною: після багатьох років старань держава увійшла в Європейський Союз. Згідно соціологічних опитувань, на той момент 65 % болгар схвалювали вступ країни в Євросоюз. Але вже тоді експерти робили припущення, що цей відсоток зменшиться. Очікувалося, що за Польщею, Чехією та Угорщиною, Болгарія також пройде через неминучий період євроскептицизму. Але тоді було зрозуміло, що 2007 р. – початок нової історичної епохи для Болгарії [1].

Три чверті болгар вважають, що членство в ЄС сприятливе для громадян країни. На їхню думку, в основному, це відкриття Болгарії для Західної Європи, а також великі можливості для поїздок, роботи і освіти. Найбільше єврооптимістів серед молодих болгар і людей з більш високими доходами і кваліфікацією, які значною мірою змогли скористатися цими шансами.

Однак, у болгарському суспільстві спостерігається сильне розчарування у зв’язку з повільним ходом змін. 75 % респондентів не бачать позитивних тенденцій у роботі судової системи, у боротьбі з корупцією й організованою злочинністю, у поліпшенні інфраструктури й підтримці сільського господарства. Люди середнього й старшого віку, люди з низькими доходами, жителі невеликих населених пунктів і сільгоспвиробники, що розраховували не стільки на поїздки закордон, скільки на зміни рівня життя, виявилися розчарованими від ефектів членства. Станом на 2010 р. близько 20 % болгар, що на 4 % більше відповідно до даних 2007 р., відвідали країну, що є членом ЄС [2, с. 64 – 65].

Причини таких різносторонніх явищ намагалися пояснити соціологи. Так, відомий соціолог Ж. Георгієв, один із засновників болгарського Інституту Геллапа, пояснює, як зміни соціального, політичного та економічного характеру відобразилися на цінностях болгарського суспільства. Враховуючи складні десятиліття трансформації, динамічні соціальні процеси, сьогодні в болгарському суспільстві виділяють три покоління людей. Перше, яке сформувалося до 1989 р. і залишається вірним цінностям соціалістичного періоду. Друге, якому на початку реформ виповнилося 17 – 18 років, тобто молоді люди, які пов’язували всі свої надії із новими змінами. Саме це покоління, якому зараз 35 – 35 років, вважається втраченим поколінням перехідного періоду. Воно відзначається найбільшою кількістю розчарування в очікуваних результатах. З’являється зовсім нове покоління, яке соціалізується в нових, але звичних для нього умовах. Саме йому дуже важко знаходити спільну мову з двома іншими поколіннями. Його представники вважають себе громадянами світу, європейцями. Вони формуються на цінностях глобалізації і технологізації світу.

Але варто підкреслити, що як в суспільстві, так і в діяльності еліти переважало прагнення продемонструвати євроінтеграцію не як зло, а як шлях до кращого життя. Всі плюси інтерпретувалися тільки як можливості, які варто використати. Скептицизм полягав у недовірі власним політикам, своєму бізнесу, інтелекту та вмінням використати європейські можливості. Як відзначають соціологи, сьогодні можна говорити про індивідуальний оптимізм, особливо у молодих болгар, але в цілому, рівень загального соціального оптимізму не збільшився [3, с. 382 – 383].

Більша частина болгар і політична еліта не повністю ще розуміють значення членства країни в ЄС. На думку провідного політолога країни, директора Інституту політичних і юридичних досліджень Г. Карасімеонова „Це всеодно, що увійти в будинок і з сусіда перетворитися у власника”. Вимоги до кожного члена євроспільноти постійно посилюються, особливо, коли країна увійшла в Союз з дефіцитом. Важливо також не забувати про те, що з 1 січня 2007 р. все, що робить Болгарія розцінюється як позиція ЄС. Всі члени ЄС пильно слідкують за станом речей в Болгарії.

На думку Г. Карасімеонова три соціальних сектори в РБ переживають шок від приєднання країни до ЄС. По-перше, це органи влади на всіх рівнях, оскільки старі методики і способи адміністрування вже не підходять. По-друге, інтеграція Болгарії в ЄС особливо сильно зачепила економічні суб’єкти, задіяні в тіньовій економіці. Ну і по-третє, це пересічні громадяни країни – вони поступово усвідомлюють, що інтеграція в ЄС означає зміну менталітету, трудового етикету тощо.

Болгари займають перше місце в ЄС за рівнем невдоволення життям. Про що свідчать дані Єврокомісії. За Болгарією в рейтингу невдоволених Румунія, Греція та Угорщина. Громадяни цих країн найбільше роздратовані збільшенням витрат на життя, недоступністю житла, медичним обслуговуванням, розміром пенсій і допомоги з безробіття.

Болгари залишаються на останньому місці за доходами серед жителів Європейського Союзу. Хоча певний прогрес спостерігається, зокрема середня заробітна плата по країні у 2005 р. сягала близько 160 євро, а у 2008 р. – 255 євро. Збільшилися пенсії, але збільшилися також і ціни, інфляція. І знову ж таки європейським чиновникам довелося приймати важливе рішення по вступу РБ в ЄС, зважаючи на економічну відсталість країни. Ще одним важливим фактором європейського сьогодення країни є політична корупція. За данними ЄС, РБ є однією з найбільш корумпованих європейських країн. Взагалі, після вступу в ЄС Болгарія не приклала достатньо зусиль, щоб знизити високий рівень корупції і не зуміла справитися із злочинністю [4].

Якщо підсумовувати результати першого року членства Болгарії у Європейському Союзі, то його можна охарактеризувати як такий, що минув без серйозних потрясінь. Найважливіше, що сталося, не мало матеріального підґрунтя, – але було для болгар усвідомленням своєї приналежності до європейської родини. Серед першочергових планів болгарського уряду на 2008 рік – подолання корупції у чиновницькому середовищі; збільшення зарплат і пенсій по країні; реформування судової системи. Серед планів на перспективу ставиться підготовка до вступу Болгарії у зону Євро та до Шенгенської зони [5].

2008 рік був другим роком членства Болгарії в Європейському Союзі. Цього року відносини між ними заскрипіли. Взагалі, це нормальний процес для країни, що тільки-но приєдналася до ЄС, країни що вже пережила ейфорію першого року членства. На місце радості прийшла реальність, було здійснено перші санкції через невиконані зобов’язань по проведенню реформ. Однієї із санкцій було припинення виділення 220 млн євро по програмах, а ще 500 млн євро були блоковані.

Болгарія почала ряд реформ у трьох сферах, які найбільш гостро критикувалися з боку Брюсселя. Мова йде про реформу судової системи, корупцію при розподілі європейських фондів і боротьбі з організованою злочинністю. Здійснені були персональні зміни, вжиті організаційні заходи, але представники Європейського Союзу продовжують займати позицію, вважаючи все зроблене Болгарією недостатнім.

23 липня 2008 р. в Болгарії офіційно представили кінцевий варіант докладу єврокомісії про прогрес цієї балканської країни по шести показникам в сфері правосуддя і внутрішнього правопорядку. Фактично країна отримала двійку, на думку більшості аналітиків даного докладу [6, с. 67].

У 2009 р. в Болгарії розпочалася економічна криза.  Наслідком кризи стало падіння ВВП на 5 % протягом року. Але банківська система залишилася стабільною, і жоден банк не збанкрутував. За рік безробіття в країні зросло з 6,5 % до 10 %. Криза сильно вдарила по металургійній галузі, машинобудуванні та сфері нерухомості. Легше її пережили сільське господарство, харчова промисловість і фармакологічні компанії. Уряд Бойка Борисова намагався приборкати безробіття за допомогою фінансових вливань у проблемні компанії. Болгарія завершила 2009 рік із дефіцитом бюджету в 1 % від обсягу ВВП, що є найкращим показником в ЄС. Криза вплинула на соціальне і політичне життя в країні. Незважаючи на ряд економічних труднощів заробітна плата в країні зросла приблизно на третину. Зараз мінімальна зарплата в Болгарії – 120 євро, а середня – близько 300 євро [7].

Стосовно двох останніх років членства Болгарії у Європейському Союзі, то слід відмітити, що вони пройшли у напруженій європолітичній ситуації стосовно РБ. Взимку 2010 р. Європейський парламент та Рада Європи дискутували, чи варто розпочинати переговори з Софією про приєднання країни до Шенгенської консульської угоди. Адже, згідно з моніторингами ЄС,  Болгарія затягувала із впровадженням реформ і державних інституцій, і громадянського сектору, та і корупція вельми непогано почувалась на болгарських теренах. Але 4 січня 2011 року вустами керівника уряду Нідерландів Марка Рюте прозвучало оптимістичне для Софії визнання її зусиль „для здійснення реформ,необхідних для приєднання країни до Шенгенської угоди”.

Але згодом лідери  країн Євросоюзу на саміті у Брюсселі відклали до вересня 2012 року ухвалення рішення про входження Болгарії та Румунії до Шенгенської зони. Прийняття рішення вже переносилося на березень 2012 року на саміті у грудні минулого року.

За даними агентства, причиною перенесення стала протидія з боку Нідерландів. За підсумками саміту ЄС у грудні 2011 року зазначалося, що країна виконала всі вимоги, які висувають до держав-кандидатів. Проти прийому Болгарії до Шенгену заперечували також Німеччина, Франція і Фінляндія, але вони зняли свої претензії. Європарламент раніше закликав Європейську Раду схвалити приєднання Болгарії до Шенгенського простору, оскільки вона повною мірою відповідає технічним вимогам до його учасників. Однак у ЄП чимало депутатів відкрито сумніваються у відповідності Болгарії стандартам Євросоюзу. До сьогодні дане питання залишається однією із найважливіших проблем для Болгарії в контексті її членства в Європейському Союзі [8; 9].

Таким чином, не зважаючи на складність процесу членства Болгарії в ЄС, ця балканська країни в перші роки членства здійснила вагомі кроки у напрямку будівництва життя держави згідно з європейськими стандартами. Водночас, постійно виникають проблеми, які значно гальмують її євроінтеграційний поступ. Залишаються невирішеними важливі аспекти політичного та соціально-економічного життя. Але все таки, перед Болгарією накреслюються великі перспективи розвитку у складі Європейського Союзу.

 

Список використаних джерел

  1. Ваксберг Т. Болгария вошла в ЕС в атмосфере національного консенсуса. – [Електронний ресурс]. – Дата перегляду: 14. 01. 2012. – режим доступу: www. svoboda-news. ru/content/article/370159.html.
  2. Чорній В. П. Історія Болгарії / В. Чорній. – Львів: ПАІС. – 2007. – 404 с.
  3. Мілова М. Партійна система Республіки Болгарія у контексті сучасних європейських тенденцій / М. Мілова // Політичний менеджмент. – 2008. – № 4. – С. 88 – 100.
  4. Андреа Мюльберг. Вступление Болгарии в Ес для жителів страны повод для беспокойства. – [Електронний ресурс]. – Дата перегляду: 15. 02. 2012. – режим доступу: www.dw.de/dw/article/0,,2288594,00.html.
  5. Костюк Б. Болгарія: що змінилося після року членства в Євросоюзі? – [Електронний ресурс]. – Дата перегляду: 14. 01. 2012. – режим доступу: www. svoboda. org/content/article/975101.html.
  6. Осадца І. Республіка Болгарія після трьох років членства в Європейському Союзі / І. Осадца // Український науковий журнал „Освіта регіону”. – 2010. - № 1. – С. 64 – 69.
  7. Тимоць І. І криза б’є, і корупція є… Але в ЄС не пропадеш // Обозреватель. – 2010. – 4 лютого.
  8. Лілов Е. Штефанеску К. Румунія та Болгарія за п’ять років так і не стали повноправними членами Євросоюзу. – [Електронний ресурс]. – Дата перегляду: 15. 02. 2012. – режим доступу: www.dw.de/dw/article/0,,15629764,00.html
  9. Костюк Б. Болгарія: довге повернення в Європу // Тиждень. – 2011. – 8 лютого.