СВІДОМІСТЬ ТА ІНФОРМАЦІЯ

 

Мефанік М.С.

Українська інженерно-педагогічна академія

СВІДОМІСТЬ ТА ІНФОРМАЦІЯ


Сучасна науково-технічна революція підняла людство на новий ступінь його розвитку, головною рушійною силою якого є людський інтелект і нові інформаційні технології. Успішне вирішення суспільних проблем вимагає органічного поєднання сили людського розуму і потужності електронної техніки. Це, в свою чергу, вимагає подальшого прогресу в розумінні інтелектуального процесу, суті людської свідомості  з однієї сторони і природи інформаціїї з другої. 

Категорія свідомості – це чи не найважливіша і одночасно найскладніша категорія філософії.  Філософи матеріалісти вважають, що свідомість є вищим рівнем психічного відображення, властивого тільки людині як суспільно-історичній істоті. Свідомість - це відображення у психіці людини ідеальних образів дійсності, своєї діяльності, самої себе.

Свідомість не слід ототожнювати з усією психікою. Це особливий психічний процес або їх сукупність. Свідомість - особливе утворення, що сформувалось у ході суспільно-історичного розвитку на основі праці як специфічного виду людської діяльності, специфічна форма цілеспрямованого психічного відображення. Вона являє собою таку функцію людської психіки, сутність якої полягає в адекватному, узагальненому, цілеспрямованому активному відображенні, що здійснюється в символічній формі, й творчому перетворенні зовнішнього світу, у зв'язку з враженями, що постійно надходять, із попереднім досвідом у виділенні людиною себе з навколишнього середовища і протиставленні йому як суб'єкт об'єкту. Свідомість полягає в емоційній оцінці дійсності, забезпеченні діяльності цілеполягання, у попередній побудові дій та передбаченні їхніх наслідків, у контролюванні поведінки і керуванні нею, у здатності особистості давати собі раду в оточуючому матеріальному світі, у власному духовному житті.

Отже, свідомість - не просто образ дійсності, а особлива форма психічної діяльності, орієнтована на відображення і перетворення дійсності.

Необхідною складовою свідомості є знання. Поза знанням нема свідомості. Усвідомити який-небудь об'єкт - значить включити його в систему своїх знань і віднести до певного класу предметів, явищ. Свідомість постає як знання про зовнішній і внутрішній світ, про самого себе. Однак свідомість не зводиться тільки до знання, не тотожна йому. Свідомість проявляється не лише в узагальненому знанні навколишньої дійсності, а й у певному спілковому, теоретичному і практичному ставленні до неї Тому іншою необхідною складовою свідомості є переживання людиною того, що для неї в навколишній дійсності є значущим. Якщо призначення пізнавальної діяльності свідомості - це якомога більш адекватне пізнання об'єкта, то, відображаючи світ у формі переживань, людина оцінює його, виявляє своє ставлення до обставин, що вже існують або передбачаються нею, до власної діяльності та її результатів, до інших людей, до того, що задовольняє або не задовольняє її потреби, відповідає чи не відповідає її інтересам, уявленням і поняттям. Людина усвідомлює не тільки об'єкти, їхні властивості та зв'язки, а й їхню значущість для себе, суспільства, що й створює умови для актуалізації механізмів, які забезпечують розгортання цілеспрямованої діяльності.

Діяльність людини у звичайних умовах е свідомою. Разом із тим окремі її елементи здійснюються несвідомо або напівсвідомо, автоматизовано. В житті людини формуються складні звички, вміння й навички, в яких свідомість одночасно і присутня, і відсутня. Будь-яка автоматизована дія мас неусвідомлений характер, хоча, зрозуміло, не кожна неусвідомлена дія є автоматизованою.

Свідома діяльність людини можлива лише за умови автоматичного здійснення максимальної кількості її елементів. Автоматизація функцій є суттєвою і необхідною особливістю багатьох психічних процесів (мислення, сприймання, мовлення, запам'ятовування та ін.). Механізми психічної автоматизації позбавляють свідомість від постійного спостереження і непотрібного контролю за кожним фрагментом дії.

Несвідоме проявляється в тій інформації, що накопичується протягом усього життя й осідає у пам'яті як досвід. З усієї суми наявних у нас знань в кожний даний момент у центрі свідомості осідає лише невелика їх частка. Про деякі знання, що зберігаються в пам'яті, люди навіть не підозрюють. Проте спеціальні дослідження показали, що в регулюванні поведінки людини значну роль відіграють враження, отримані в ранньому дитинстві і закладені в глибинах несвідомої психіки.

Але "матеріалістична  теорія” не пояснює, чому при наявності "праці із знаряддями” історичний процес формування свідомості був фактично або взагалі відсутній, або загальмований на дуже тривалий час. Справедливі також зауваження, згідно з якими саме виготовлення знарядь праці потребувало досить розвиненого інтелекту. З іншого боку, зв'язок мислення та пізнання з технологіями людської праці досить очевидний. Отже, зв'язок є, але чи є він визначальний з боку праці щодо свідомості? Напевно, він складніший, багатофакторний та неоднозначний. По сьогоднішній день всі спроби прилучити розвинених тварин до стабільних дій із елементарними допоміжними засобами діяльності не дали позитивних результатів; а головне те, що у тварин не формується предметне сприйняття дійсності. Це свідчить про те, що задля того, щоби діяльність із знаряддями привела до формування розвиненої свідомості і культурно-історичного процесу, необхідно мати в наявності досить високо розвинений інтелект, або, хоча б, зародки свідомості. Виходить, що свідомість повинна ніби передувати своїй власній появі. Тому матеріалічтична концепція навіть у логічному плані залишається не коректною.

Більш продуктивною, на наш погляд, є концепція единого інформаційного поля, згідно з якою  усі процеси світу супроводжуються обміном інформації. Тому логічно припустити, міркують її прихильники, що існує єдине поле інформації усіх світових процесів та явищ. Людська свідомість — один із проявів інформаційних процесів, можливо, найяскравіший. Людську свідомість не можна звести до інформації, але, безперечно, вона має до неї прямий стосунок. Зазначена концепція фіксує факт існування такого стосунку, до того ж вона по-своєму переконливо, із посиланнями на новітні данні науки, пояснює зв'язок свідомості із мозком людини. Вона стверджує, що людський мозок можна уподібнити до складного приймача: його деталі необхідні для прийому радіохвиль, але вони не мають нічого спільного із їх змістом. Соціальне середовище та соціальна діяльність виконують функції "настроювання” мозку на необхідні параметри дії, тому поза ними свідомість не виникає. Ця концепція безумовно виправдана, але навряд чи здатна пояснити складності та нюанси реального функціонування людської свідомості, у тому числі, наприклад, єдність свідомості та людських почуттів, переживань, прагнень до вищого та кращого.

Людська свідомість має прямий стосунок до інформації, хоча і не може бути зведена до неї.

Кожній формулі кількості інформації відповідав свій погляд на її сутність.

Матеріалістичний підхід пов’язує поняття інформація та категорія відображення. Категорії поняття відображення можно розкрити через поняття взаємодії та причинності.  Вплив одного тіла на інше пов'язаний з відображенням. При цьому об'єкт, що є причиною, називається відбиваним, а об'єкт-наслідок - відбиваючим. Відображення є стороною причинного зв'язку. З усього змісту поняття взаємодії витягується лише певний аспект. Під відображенням у широкому сенсі розуміється процес і результат впливу однієї матеріальної системи на іншу, який представляє собою відтворення в іншій формі особливостей  однієї системи в особливостях іншої системи. У процесі взаємодії в загальному випадку можливі й інші зміни, які не відповідають особливостям відбиваної системи. Але від цих останніх змін при визначенні відображення відволікаються.

 Якщо спробувати розкрити, в чому саме полягає відповідність між відбиваючим і відбиваним, то можна прийти до такого визначення. Віддзеркалення - це вплив однієї матеріальної системи на іншу, що веде до встановлення певної конкретної тотожності між системами, коли внутрішні відмінності однієї системи (що відображає) відповідають внутрішнім розбіжностям іншої системи (відбиваної).

Таке визначення дає можливість висловити інформаційний аспект відображення. А саме, інформація є ні що інше, як зміст відображення. Змістом відображення є ті зміни, які відповідають внутрішнім розбіжностям відбиваної системи.

 Таким чином, інформація з позицій теорії відображення може бути представлена ​​як відбита різноманітність, те розмаїття, яке один об'єкт містить в іншому об'єкті.

У процесі передачі інформації  втрачається ряд різних особливостей початкового відбиваного прообразу, втрачається частина його змісту, а залишається лише те, що можна об'єктивувати, передати. Таким чином, інформація виступає як сторона, компонент відображення, його інваріант. Категорія відображення виявляється ширше поняття інформації, так як інформація - це лише один з компонентів відображення. Відображення містить ряд неінформаційних аспектів.

Поряд з викладеними найбільш аргументованими концепціями існують інші точки зору як на інформацію, так і на свідомість. Деякі автори стверджують, що їх матеріалістичне розуміння зводе інформацію та свідомість до їх чуттєвих носіїв. Назріла необхідність переходу від формально-математичного трактування інформації до змістовного онтологічного. Прихильники дуалістичної концепції  наголошують на незалежному існуванні двох субстанцій: матеріальної та ідеальної. Вони настільки відмінні, що їх неможливо звести ні одну до одної, ні до спільного кореня. Свідомість і інформація – це не абстрактні поняття, а онтологічна, тонкоматераільна реальність. Спираючись на подібне розуміння інформації, деякі автори роблять далекосяжні, світоглядні висновки про реальність створення Всесвіту, життя і людини силою Божого слова.

Таким чином слід зазначити, що сучасна наука і філософія не дає остаточної і безсумнівної відповіді про природу свідомості і інформації, але наявні на сьогодні концепції допомагають зрозуміти цю проблему глибше і знайти шляхи її вирішення.