Особливості інтерпретації концепції «Рускій мір»

 

Радецький В.

студент історичного факультету

Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

 

Особливості інтерпретації концепції «Рускій мір»

Для сучасного етапу глобалізації характерні дві різновекторні тенденції. З однієї сторони, підвищується суперництво між державами, а з іншої – збільшується взаємозв’язок та взаємозалежність країн та народів. Одним із проявів другої тенденції є поява різних геополітичних, геоекономічних та геокультурних наддержавних об’єднань. П. Щедровіцький зазначав, що «парадокс сьогоднішньої ситуації полягає в тому, що будь-яка країна, що претендує на роль світової держави, намагається не тільки до задоволення інтересів своїх громадян, але і до роботи в інтересах громадян інших держав» [6]. Саме користуючись таким принципом виникають нові соціокультурні наднаціональні утворення, що ігнорують державні кордони.

Одним із центрів об’єднання в єдине наднаціональне співтовариство у Східній Європі на сучасному етапі починає виступати Російська Федерація. Саме Росія, висуваючи ідею своєї цивілізаційної своєрідності, несхожості на інші типи цивілізацій, намагається стати ядром нового наднаціонального утворення, яке отримало назву «Рускій мір». Проте, серед науковців починають виникати дискусії, чи має Росія усі необхідні ресурси (політичні, економічні, культурні, демографічні), щоб стати центром нового наднаціонального культурно-цивілізаційного співтовариства. У контексті цієї дискусії варто розуміти, що «якщо країна не є суб’єктом глобального проектування, не реалізує власний цивілізаційний проект, то вона неминуче перетворюється в його об’єкт – місце застосування зовнішніх сил та впливів» [6].

У сучасному світі, за словами А. Столярова, є 5 величезних цивілізаційних проектів – Атлантичний, Європейський, Японський, Китайський та Ісламський, які конкурують між собою за право визначати нову світобудову. Місце Російської Федерації в цьому глобальному просторі ще не визначено. Політика «приєднання» до якогось із цих проектів не принесе Росії бажаних результатів. Дослідник зазначає, що Росія поки що не має власного проекту існування, проте володіє в даний момент всіма можливостями, щоб його висунути [4]. Підтримуючи це твердження, О. Батанова пише, що «Росія не може і не повинна копіювати панідеї інших країн, планувати і будувати своє майбутнє по чужих проектах… Росія в змозі виробити і здійснити власну доктрину розвитку, що має глобальний характер та враховує загальносвітові тенденції та особливості країни» [1, с. 3]. Саме для вирішення цих завдань була розроблена своєрідна концепція власного цивілізаційного розвитку Російської Федерації – «Рускій мір».

Варто відмітити, що на сьогодні немає єдиної системи поглядів на трактування концепції «Рускій мір». Це насамперед пов’язано з тим, що представники політичних, наукових та релігійних кіл російської Федерації розглядають різні шляхи формування «Руского міра» та перспективи його розвитку. Звідси випливає необхідність окремого аналізу ідей основних ідеологів та дослідників концепції «Руского міра».

У своїй доктрині П. Щедровіцький розглядає «Рускій мір» як один із елементів «геокультурного проектування» в умовах глобалізації. За його словами саме поява такого недержавного об’єднання має велике значення в умовах світової політики та економіки. Ідея «Руского міра» в трактуванні П. Щедровіцького – «структура великих і малих спільнот, які думають і розмовляють російською мовою» – має чітко виражену геоекономічну спрямованість [6]. Як зазначає Градіровський, діаспори російськомовних людей, відповідно до цієї концепції, покликані «забезпечити підключення Росії до технологічного та фінансового резервуару західного соціуму». Результатом свідомих зусиль росіян у цьому напрямку має стати зміцнення становища Росії в глобальній економіці і, відповідно, у світовій політиці [2].

На противагу геоекономічній концепції П. Щедровіцього С. Градіровський і Б. Мєжуєв висувають геокультний проект формування «Руского міра». Автори зазначають, що побудова «Руского Геокультурного міра» більш складніша, але водночас і більш перспективніша. Основою цієї концепції є процес узагальнення Росією у своєму геокультурному виборі двох антопотоків – «в Росію та з Росії». Варто розуміти, що не повинен бути механічний синтез імміграційних та еміграційних процесів, а взаємний культурний обмін. Розкриваючи суть своє концепції, С. Градіровський і Б. Мєжуєв пояснюють, що єдиною формою життя такого соціокультурного утворення є процес «збирання «російського» в геокультурних межах і поширення в світі російськокультурної ідентичності» [2].

В. Тішков пропонує свою систему поглядів на проблему формування «Руского міра». Він відштовхується від ідеї про культурну своєрідність російського народу, якому вдалося утворити найбільшу державу в сучасному світі. Дослідник зазначає, що не всім державам і народам вдається сформувати свій проект цивілізаційного розвитку, який можна було б назвати «міром», тобто «трансдержавним і трансконтинентальним співтовариством, яке об’єднане своєю причетністю до певної держави і своєю лояльністю до його культури». Такими світами володіють, поряд з Росією, тільки Іспанія, Франція і Китай. Основними об’єднавчими елементами «Руского міра» є російська мова і російськомовна культура разом із спільною історичною пам’яттю. Третьою головною рисою приналежності до «Руского міра» є лояльність, прихильність та демонстративне відношення до Росії. Таким чином, на думку В. Тішкова, крім власне росіян, «безперечною частиною Російського світу є ті, хто виїхав з країни в різні історичні періоди і зберіг знання російської мови, а разом з ними … лояльність і прихильність до Росії» [5].

Аналізуючи проблеми формування «Руского міра», О. Батанова зазначає, що «Рускій мір» включає в себе два базових елементи – Росію і російське зарубіжжя, та охоплює маже третину мільярда російськомовних людей або ж кожного двадцятого жителя Землі. Дослідниця пропонує власне трактування поняття «Рускій мір» – «це глобальний культурно-цивілізаційний феномен, що складається з Росії як материнської держави і російського зарубіжжя, що об’єднує людей, які незалежно від національності відчувають себе росіянами, є носіями російської культури і російської мови, духовно пов’язані з Росією і небайдужі до її долі». Звідси випливає, що «Рускій мір» – полісемантичний, багатонаціональний та поліконфесійний, де особливу роль відіграє власна ідентичність, самовизначення поряд із першочерговими консолідуючими факторами – мовою та культурою [1, с. 10–15].

Отже, проаналізувавши погляди науковців та публіцистів на проблему формування «Руского міра», можна зробити висновок, що на сучасному етапі немає єдиної чітко сформованої системи трактування «Руского міра» як наднаціонального співтовариства. Незважаючи на це, концепція «Рускій мір» поступово перетворюється на власну доктрину розвитку Росії, що має глобальний характер та враховує не тільки особливості країни, але й загальносвітові тенденції.

 

список використаних джерел

  1. Батанова О. Н. Русский мир и проблемы его формирования : автореф. дис. на соискание учён. степени канд. полит. наук : спец. 23.00.04 «Политические проблемы международных отношений и глобального развития» / Ольга Николаевна Батанова ; Рос. акад. гос. службы при Президенте РФ. — М., 2009. — 24 с.
  2. Градировский С., Межуев Б. Русский Мир как объект геокультурного проектирования [Електронний ресурс] / Сергей Градировский, Борис Межуев / Русский Мир: история идеи // Русской Архипелаг. — 2003. — Режим доступу: http://www.archipelag.ru/ru_mir/history/histori2003/gradirovsky-russmir/
  3. Полоскова Т., Скринник В. Русский мир: мифы и реалии / Татьяна Полоскова, Виталий Скринник. — М., 2003. — 130 с.
  4. Столяров А. Русский Мир [Електронний ресурс] / Андрей Столяров / Русский Мир: история идеи // Русской Архипелаг. — 2002. — Режим доступу: http://www.archipelag.ru/ru_mir/history/history00-03/stolyarov-russmir/
  5. Тишков В. Русский мир: меняющиеся смыслы и стратегии [Електронний ресурс] / Валерий Тишков // Стратегия России. — 2007. —№7. — Режим доступу: http://sr.fondedin.ru/new/fullnews_arch_to.php?subaction=showfull&id=1185274651&archive=1185275035&start_from=&ucat=14&
  6. Щедровицкий П. Русский мир и транснациональное русское [Електронний ресурс] / Пётр Щедровицкий / Русский Мир: история идеи // Русской Архипелаг. — 2000. — Режим доступу: http://www.archipelag.ru/ru_mir/history/history99-00/shedrovicky-transnatio/