ОЛІГОПОЛІЯ ЯК ФОРМА НЕДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ: ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ
СЕКЦИЯ 25. Экономические науки. \ ПОД- СЕКЦИЯ 13. Экономика отраслей хозяйства.
Колодійчук А.В.
аспірант
Інститут регіональних досліджень НАН України,
м. Львів, Україна
ОЛІГОПОЛІЯ ЯК ФОРМА НЕДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ: ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ
В багатьох галузях національного господарства досить поширеною формою недосконалої конкуренції є олігополія. Особливо зростає роль олігополії в умовах сучасної глобалізації ринків.
Проблемі визначення сутності олігополії, її ролі за умов ринкової економіки присвячені праці багатьох вітчизняних і зарубіжних дослідників, серед яких: В. Базилевич, Дж. Мілль, І. Кривов’язюк, О. Кузьмін, Ю. Ніколенко, Ф. Найт, М. Портер, П. Самуельсон, Р. Фатхутдінов, Ф. Хайєк, Й. Шумпетер та інші. Проте існує потреба у такому тлумаченні категорії “олігополія”, яке було б адаптоване до сучасних умов і враховувало попередній накопичений науковий досвід.
Насамперед, слід зазначити, що олігополія є однією з форм недосконалої конкуренції, поряд з монополією і монополістичною конкуренцією. Недосконала конкуренція – вид конкуренції, який характеризується низкою наступних особливостей: окремі економічні суб’єкти-учасники ринку добиваються впливу на ціну, пропозицію товару, умови входження на ринок нових учасників чи виходу з нього, доступ до ресурсів, ринкової інформації; диференціація товару на ринку; споживачі втрачають можливість придбання якісної продукції, вони часто дезінформовані маркетинговими заходами окремих підприємств на ринку; окремі економічні суб’єкти отримують додатковий прибуток шляхом протицивілізаційних методів за рахунок збитків інших учасників; відсутність стимулів для інноваційної діяльності підприємств. Отже, все це стосується і олігополії.
Проаналізувавши наукову економічну літературу, нам вдалося виділити наступні підходи до тлумачення сутності поняття “олігополія”: кількісний, ситуаційний, структурний, споживчоорієнтований, ринковоорієнтований, структурно-ціновий, галузевий, структурно-бар’єрний та інші.
У рамках кількісного підходу визначають, що основною ознакою олігополії є наявність ринкової влади у невеликої кількості підприємств на ринку.
За ситуаційним підходом олігополію описують як ринкову ситуацію, при якій фірми взаємозалежні між собою у обсягах виробництва, реалізації, інвестицій і маркетинговій діяльності.
За структурним підходом олігополія – структура ринку, при якій кілька підприємств контролюють велику частку ринку. Така структура не є динамічною.
Відповідно до споживчоорієнтованого підходу наголошують, що важливою особливістю олігополії є наявність невеликої кількості великих постачальників та багатьох дрібних споживачів.
У рамках ринковоорієнтованого підходу олігополію виділяють поміж інших форм недосконалої конкуренції саме за значною часткою ринку декількох фірм.
Відповідно до структурно-цінового підходу олігополію розуміють як ринкову структуру, у якій контроль за рівнем цін знаходиться у кількох фірм. Так, Л.В. Рібун стверджує, що “олігополія – це така ринкова структура, яка має місце, коли в галузі кількість фірм, які випускають однорідний чи диференційований продукт, є настільки мала, що кожна при формуванні своєї цінової політики повинна приймати до уваги реакцію зі сторони конкурентів. Вона виникає завдяки існуючим бар’єрам для вступу – таким, як ефект масштабу, патенти, контроль над джерелами сировини і позик, а також в результаті злиття” [1, с. 71].
Згідно з галузевим підходом олігополію тлумачать як галузь, у якій декілька підприємств реалізовують стандартизований або диференційований товар, причому частка кожного з них в загальних обсягах продажу настільки значна, що зміни обсягу реалізації продукції однієї з фірм змінює рівень цін.
Структурно-бар’єрний підхід полягає у тому, що олігополія – це така ринкова структура, у якій не лише декілька продавців наділені ринковою владою, але й вхід нових фірм утруднений або взагалі неможливий.
З урахуванням вищесказаного, ми можемо сформулювати власне визначення поняття “олігополія” так: олігополія – це форма недосконалої конкуренції, яка полягає у такій структурі ринку, при якій контроль за рівнем цін, обсягами продажу, ресурсами, інноваційними технологіями, доступом на ринок і виходом з нього перебуває у розпорядженні декількох підприємств, які володіють значною часткою ринку.
Таким чином, наведене нами визначення дозволяє зрозуміти глибинну сутність олігополії, що дозволить розробити та запропонувати дієві заходи щодо її попередження.
Література
1. Рібун Л.В. Економічна теорія: історія економіки та економічних вчень, політична економія, макроекономіка, мікроекономіка: Навчальний посібник / Л.В. Рібун, Я.В. Кульчицький, Г.А. Лех, І.В. Стасюк, М.В. Маліновська, О.Г. Гупало. – Львів: НЛТУ України, 2010. – 111 с.
2. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. Кн. 1: Суспільне виробництво. Ринкова економіка / Ю.В. Ніколенко, А.В. Демківський, В.А. Євтушевський та ін.; За ред. Ю.В. Ніколенка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1998. – 272 с.
