НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ С. БАЛЕЯ У СФЕРІ ПСИХОЛОГІЇ ВИХОВАННЯ

 

А.А. Ятищук

НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ С. БАЛЕЯ У СФЕРІ  ПСИХОЛОГІЇ ВИХОВАННЯ

Степан Володимирович Балей (1885–1952) – визначний представник польської наукової психолого-педагогічної школи, філософські, психологічні та педагогічні ідеї якого до сьогодні є маловідомими у вітчизняній науці, хоча він народився і довгий час проживав в Україні.

Ідейно-світоглядні засади наукової спадщини С. Балея формувалися під впливом як європейської освіти, так і гуманістичних тенденцій сучасної йому епохи.

Власне це й складало основу його бачення проблем розвитку і саморозвитку особистості, наукових положень щодо окремих видів психічних процесів.

Зрозуміло, що з позиції колишньої радянської психолого-педагогічної науки не лише особа С. Балея, але й декларовані ним наукові ідеї, в силу ідеологічних причин, не були популяризовані і не знайшли практичного втілення.

Власне, виходячи з актуальності досліджуваної проблематики, це й складає наукову новизну цієї публікації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Незважаючи на певні здобутки науковців у життя та діяльності С. Балея, поза межами наукових публікацій залишається чимало важливих нерозв’язаних питань. Із небуття його творчу спадщину вивів у 1967 році М. Верников, який на Харківській загальноукраїнській історико-філософській конференції, чи не вперше в Україні за радянських часів, присвятив йому свою доповідь. Зокрема, у травні 1968 року Маратом Миколайовичем була захищена кандидатська дисертація, присвячена ЛЬвівсько-Варшавській філософській школі, у якій один із розділів був відведений дослідженням особистості та наукового доробку Степана Балея [1-7]. З ініціативи професора М. Верникова і очолюваних ним громадських об’єднань філософів – Львівської філософської спілки «Cogito» та її інституту філософії, логіки та соціології з 1995 року розпочинається проведення у Львові Балеєвських філософсько-психологічних читань, які набули постійного характеру і відбуваються що два роки. На думку М. Верникова, С. Балей є одним з фундаторів українського психоаналізу, його вважають одним з найвидатніших учених світового рівня на початку ХХ ст. в галузі медицини, загальної, дитячої та педагогічної психології, а також психології творчості [6, с. 4-13].

У працях О. Гончаренко [8-11] з’ясовано соціокультурні передумови становлення наукових поглядів С. Балея та історичну долю його ідей, досліджено філософсько-антропологічні основи психолого-педагогічної спадщини мислителя, визначено їх місце і значення у його філософсько-педагогічній концепції, обґрунтовано світоглядно-методологічну значущість його освітнього ідеалу у контексті модернізації вітчизняної освіти. Зокрема, авторка з’ясувала соціокультурні передумови формування наукових поглядів С. Балея та історичну долю його ідей, дослідила філософсько-антропологічні основи психолого-педагогічної спадщини вченого, визначила їх місце та значення у його філософсько-педагогічній концепції, обґрунтувала світоглядно-методологічну значущість освітнього ідеалу С. Балея у контексті модернізації вітчизняної освіти, виявила евристичний потенціал інтерпретації мислителем освітнього процесу як діалогу у зв’язку з новими завданнями сучасної освіти, з’ясувала роль філософських та психолого-педагогічних ідей вченого в осмисленні нових вимог до особистості педагога, визначила можливості застосування ідей філософсько-педагогічної концепції С. Балея в освіті України.

Мета статті полягає у комплексному науковому аналізі та з’ясуванні змісту і напрямків наукової праці С. Балея у сфері психології виховання.

Традиційно психічні процеси поділяють на два взаємопов’язаних складники: це – пізнавального характеру, до яких відносимо відчуття, сприйняття, мислення, свідомість, мову, увагу, пам'ять, уявлення і емоційно-мотиваційного типу – емоції, почуття, психічний стан, мотивацію, волю, проативність.

Оригінальність бачення С. Балеєм досліджуваної проблеми полягає в тому, що він концептуальні аспекти психології виховання особистості розглядає й аналізує, виходячи з психічних процесів. До системи складових якої С. Балей відносить не лише джерела і засоби виховання, але й кінцевий результат – зміни, що відбуваються у психічній структурі того, на кого скеровано власне процес виховання.

Курс педагогічної психології, який читався С. Балея у Варшавському університеті, вийшов у світ під назвою «Нарис психології виховання» [12] в 1938 р. За життя вченого цю працю двічі перевидавався: в 1947 і 1951 роках. Цей підручник є першою спробою в Польщі уявити психологію виховання як науку, що вивчає процеси виховання в психологічному переломленні, в конкретних ситуаціях взаємодії вихователя і вихованця. «Психолог, - пише С. Балей, - може поставити перед собою завдання детально вивчати роль, яку відіграють психічні явища у виховних діях, і визначити закони, що в цих випадках реалізуються. Оскільки сфера виховних явищ дуже велика, не дивно, що спроба виконання цього завдання веде до створення особливої ​​галузі психології. Ця галузь має назву виховної (педагогічної психології). Тому завданням психології виховання є психологічний аналіз явищ виховання (а отже також навчання і формування). У цьому сенсі можна визначити, як це роблять деякі автори, педагогічну психологію як психологію виховання» [12, с. 4]. Серед наук, що мають відношення до виховання людини, психологія виховання, як зазначає С. Балей, є спеціальною психологією, яка володіє теоретичним і практичним рівнями. На відміну від загальної психології, психології розвитку, суспільної психології, як суми теоретичних положень щодо людини, психологія виховання істотним і єдиним предметом визначає самі виховні процеси [8; 12, с. 5].

Значну увагу в цьому підручнику С. Балей приділяє таким проблемам, як: граничні можливості виховання, гетероедукація виховання (у широкому сенсі слова) і автоедукація (самовиховання), завдання психодидактики, шкільна втома, психологія шкільного класу, коедукація (спільне навчання) і т.д. Пошуки шляхів вирішення важливих проблем освіти складають спробу актуалізації їх філософського і психологічного осмислення, що відображає сутність виховання як єдності навчання та формування. Стиль викладу матеріалу С. Балея переконує, що в його наміри входило ознайомити студентів з новітніми досягненнями в області психології виховання, спонукати їх до самостійного всебічному критичному осмисленню складної психологічної проблематики, що виростала на ґрунті процесу виховання, і в зв'язку з цим залучати до дискусії [8].

Запропонована С. Балеєм схема використовувалася Е. Л. Торндайком (1874–1949) - відомим американським психологом та педагогом.

Однак С. Балей, беручи за основу психічні процеси, що впливають на процес виховання, використовував зовсім іншу логіку щодо послідовності висвітлення цього процесу. Він зокрема вважав, що проблема дослідження є більш доступнішою, коли її аналізувати, виходячи з психічної складової, тому що у вихованні традиційно вважають, до чого воно має призвести, ніж якими є його корені [12, s. 19].

Він також дотримувався думки про те, що питання меж виховання щоразу є актуальним, коли йдеться про людину як предмет виховного процесу. С. Балей дотримувався думки про те, що людина в принципі не може бути пасивним об’єктом однобокого зовнішнього впливу, а лише активним суб’єктом суспільного середовища. Власне такий підхід становив основу виховного процесу як складову частину вчення про окремі види психічних процесів [1, с. 62-63].

Учений був переконаний у тому, що зовнішній вплив з виховною метою на людину є доволі обмеженим, базувався на безмежних можливостях зовнішнього середовища.

С. Балей у своїх наукових твердженнях вмотивовано спростував такі уявлення. Як вважав учений, зовнішній вплив на людину не може бути безмежним, тому що інтенціональність має певні межі, обумовлені психічними складовими власне окремо взятої людини.

На його думку, йдеться про такі аспекти.

По-перше, межі виховного зовнішнього впливу визначаються динамічністю природних задатків об’єкта виховання, тобто вродженими даними, які, якщо йдеться про дефекти первинної спадковості, усунути вихованням взагалі неможливо. З іншого боку, відсутність вродженого таланту до певного виду художньої творчості не виправляється через виховання.

По-друге, існує певна суперечність між процесом повчання і спонтанним розвитком. Зокрема, виховання не може прискорити цей процес суттєво, тому, що це явище за своєю природою має доволі тривалий характер [12, s. 281-284].

Науковець своє переконання ілюструє наступними прикладами. Так крива кількості тренувань свідчить про те, вдосконалити тренування можна також до певних меж. Існує своєрідна взаємозалежність між кількістю занять і тренуваннями, по мірі зменшення тренувань, відбувається втрата отриманих навиків, в кінцевому результаті – зведення досягнутого до нульового показника.

Отже, істотні зміни, що досягаються під впливом постійних тренувань зумовлюються певною диспозицією, що безпосередньо пов’язана як з кількісним показником зовнішнього впливу, так і вродженими задатками, і досягнутими результатами внаслідок тренування певних функцій.

Проблему психічних диспозицій С. Балей розглядав під кутом зору «первинних» і «вторинних». Якщо «первинні» в принципі не піддаються зовнішньому впливу в силу своїх психічних конструкцій, що є вродженими і притаманними окремо взятій людині, то «вторинні», або набуті в результаті життєвого і суспільного досвіду, можна корегувати в залежності від мети і поставлених завдань. Так здатність до писання вважалася похідною вродженої, пов’язаної з психомоторикою. В цілому процес навчання можна віднести до категорії диспозиції частково модифікованих вроджених задатків людини. Даний процес називається перенесенням або генералізацією [1, с. 63].

 Як вважав учений, проблема генералізацій них впливів тісно пов’язувалася з розумінням первинності або вторинності характеру певної диспозиції. С. Балей був переконаний у тому, що чим більш первинні ший характер мала певна диспозиція, тим менше було шансів вплинути на людину через зовнішній чинник – виховання. З іншого боку, будь-яка диспозиція опиралася на вроджені задатки, які виступали основою різних виховних впливів. Тобто, різні диспозиції мають різні частки як первинного, так і вторинного продукту у своїх пропорціях. Тому чим меншою є складник похідний від вродженого, тим меншою може бути можливість його модифікацій через виховання.

Своє глибоке переконання цієї залежності він ілюстрував таким прикладом. Якщо вплив виховання на риси темпераменту є незначним або ж взагалі відсутній, позаяк темперамент належить до первинного складника певних диспозицій, то характер формується під впливом похідного-виховного процесу, оскільки до його складу належать вторинні диспозиції [12, s. 184].

Зрозуміло, що обсяг наукової публікації не дозволяє повною мірою провести детальний аналіз змісту психолого-педагогічної концепції С. Балея, тим не менше доволі чітко і конструктивно можна прослідкувати її основну скерованість проти абсолютизації виховання як дієвого засобу творення людини за заздалегідь визначеними рамками, ідеалами, штучно пов’язаними як певними ідеологічними тенденціями, так і потребами суспільно-політичних формацій.

Основне, на що звертав увагу С. Балей, що без врахування закономірностей природного процесу формування людини, її вікових стадій і загальних характеристик її розвитку, неможливо досягнути за рахунок виключно виховання. Аналіз процесу керованого впливу через виховання на людину є важливою складовою педагогіки, однак виступає серйозним протиріччям засобу серійного продукування уніфікованих складових елементів певного соціального середовища. Людину неможливо трактувати як службовий інструмент, продукт виключного виховного впливу окремо взятої ідеологічної системи або ж суспільно-політичної формації, а як здобуток природного розвитку, вроджених задатків, індивідуально адаптованих до кожної людини з її правом на особистісну індивідуальність та суверенність [1, с. 64].

На відміну від традиційного підходу соціоінтентної педагогіки, С. Балей вважав, що поступальним процесом розвитку людини має бути образ досконалої поведінки і прагнення його відтворення через реалізацію психічного чинника зі створенням певного ідеалу як результату змін у психіці людини.

Учений вважав, що ці зміни були безпосереднім наслідком дії зовнішніх і внутрішніх чинників виховного процесу, пов’язаних зі змінами у психіці людини. Зосереджуючи основну увагу на внутрішніх чинниках, С. Балей доволі детально проаналізував процеси формування суб’єктивного світу людини через інтелектуальні, чуттєво-вольові чинники, їх взаємодію і участь у змінах структурних складових психічного начала.

Питання внутрішнього і зовнішнього чинника є доволі складною проблемою загальновиховного процесу в принципі, тому що до їх складу можна віднести як систематичні, так і несистематичні впливи, передбачувані і непередбачувані, цілеспрямовані і побічні. З іншого боку, психологічний аналіз проблеми охоплює системи вихователь-вихованець, соціальне і фізіологічне середовище. Окрім того в контексті досліджуваної проблеми можуть виступати і різні рівні суспільного середовища: сім’я, родина, громада, різноманітні інституції суспільного життя і між людського спілкування.

С. Балей принципово не сприймав тезу про те, що виховання включає і навчання, тому що навчання він розглядав як систематичне засвоєння знань, що було предметом розгляду педагогічної психології. Натомість основну увагу приділяв психологічному аналізу форм і типів навчання, виховним впливам школи тощо.

Таким чином, наукова спадщина відомого українського та польського психолога, філософа, культурно-освітнього діяча довгий час перебувала поза увагою вітчизняної науки. Лише відносно недавно його життєвий та творчий шлях став предметом досліджень українських істориків, психологів, філософів. Попри значну кількість публікацій багатогранна постать С. Балея потребує подальшого вивчення. Зокрема це стосується дослідження такої ділянки наукового доробку вченого, як психологія виховання.

Аналізуючи окремі види психічних процесів, запропонованих С. Балеєм, констатуємо, що він концептуально сформував особистий варіант генетичної психології і на цій основі заклав наукові підвалини принципової перебудови структури і змісту навчання і виховання як складової частини принципу природовідповідності.

Література

  1. Верников М. М. Життя і наукова діяльність академіка Степана Балея: [передм. до зібр. пр.] / С. Балей // Зібр. пр. : у 5 т., 2 кн. / М. М. Верников. – Л.; О., 2002. – Т. 1. – С. 19-79.
  2. Верников М. Життя і наукова діяльність Степана Балея / Марат Верников // Філософська думка. – 2001. – № 5. – С. 74-89.
  3. Верников М. М. Львівсько-варшавська філософська школа і розвиток в ній матеріалістичних тенденцій. – Дис. … канд. філос. наук. – Львів, 1967. – С. 344-388.
  4. Верников М. М. Філософські і психологічні погляди Степана Балея: до 110-річчя з дня народження вченого / Верников М. М. // Український освітній журнал. – 1995. – № 1. – С. 29-36.
  5. Верников М. Проблеми особистості в наукових працях Степана Балея / Верников М. // Філософські пошуки. – Львів–Одеса: Cogіto – Центр Європи, 1997. – Вип. 4. – С. 21-26.
  6. Верников М. Слово про академіка Степана Балея / Верников М. // Філософські пошуки. – Львів-Одеса: Cogіto – Центр Європи, 1997. – Вип. 4. – С. 4-13.
  7. Верников М.М. Вступне слово до другого тому першого академічного видання Зібрання праць академіка Степана Балея / Марат Миколайович Верников // Балей С. Зібрання праць: У 5-ти т. і 2 кн.- Т.2. – Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2009. – С.9-10.
  8. Гончаренко О. А. Творчество С. Балея с точки зрения философии образования. – Режим доступу до ресурсу: http://www.bazaluk.com/conference/235/comments.html
  9. Гончаренко О.А. Епістемологічний потенціал психоаналітичного підходу Степана Балея до осмислення літературних творів / Гончаренко О.А. // Філософія науки: традиція та інновації. Науковий журнал. – 2009. – Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2009. – С. 196-203.
  10. Гончаренко О.А. Єдність індивідуального та соціального у філософсько-освітній концепції Степана Балея // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. Збірник наукових праць. – Випуск 37. – Запоріжжя, 2009. – С. 53-63.
  11. Гончаренко О.А. Освітній аспект проблеми суб’єкта у філософії літератури Степана Балея / Гончаренко О.А. // Гілея. Збірник наукових праць. – 2010. – Вип. 31. – С. 298-305.
  12. Baley S. Psychologia wychowawcza w zarysie / Stefan Baley. – [wyd. 3-е]. – Warszawa : PWN, 1958. – 415 s.
  13. Baley S. Psychologja kontaktu wychowawczego: [scrypty z wykładów wygłoszonych w trzym. jesiennym i zimowym roku akadem. 1930/1931] / Stefan Baley; [oprac. A. Poznańska]. – Warszawa: Koło Pedagogiczne Studentów Uniwersytetu Warszawskiego, 1931. – 72 s.
  14. Jadczak Ryszard: Z międzywojennej działalności Stefana Baleya (1885-1952) na polu psychologii i pedagogiki. – Kult. i Eduk.  – 1995. – № 1. – S. 79-90.
  15. Rzepa T. Orygynalne teorie psychologiczne // Psychologia w szkole lwowsko-warszawskiej: Twardowski-Witwicki-Baley-Blachowski-Kreutz-Lewicki Tomaszewski. Wybor i opr. T.Rzera. – Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1997. – S.33-39.