ОСОБЛИВОСТІ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ У КРАЇНАХ ЄВРОПИ.

 

Кулеба Оксана

aспірантка кафедри політології

Національного університету «Львівська політехніка»

м. Львів, e-mail: sjanjka@gmail.com

ОСОБЛИВОСТІ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ

У КРАЇНАХ ЄВРОПИ.

Актуальність тематики важлива і переконлива насамперед для українського суспільства. Адже, сучасна молодь все більш визначається прозахідним мисленням і сприйняттям аніж її попередники. Власне тут виникає і найбільша, на мою думку, проблема. З одного боку ми маємо перейняту із заходу свідомість та спосіб мислення, а з другого – неможливість реалізації даних принципів через консервативність державної системи. І власне, виходом із даної ситуації буде аналіз політичної участі молоді Європи, вивчення факторів, що впливають на активність та у подальшому побудову на отриманих знаннях та національній ментальності оптимального середовища для політичної діяльності української молоді.

Ефективна діяльність молоді є свідченням, що у даній країні панує демократичний лад. За тоталітарної системи відбувається лиш «фіктивна» діяльність, яка з часом викликає бунт.

З 1997 року діє Європейський Молодіжний Наглядовий Комітет, котрий є міжнародним органом, що контролює молодіжну політику країн ЄС. Європейський керівний комітет з молодіжних питань (CDEJ) збирає разом представників міністерств або органів, які відповідають за політику в молодіжній сфері в 48 державах - сторонах Європейської культурної конвенції. Комітет приділяє особливу увагу таким питанням, як участь молоді і громадянство, неформальна освіта та добровільні служби, що пропонують для молоді свої послуги.  Його рекомендації, які були схвалені Комітетом міністрів Ради Європи, пов’язані з такими темами:

• інформація та консультації для молодих людей в Європі;

• спілкування та співробітництво в області молодіжних досліджень в Європі;

• підтримка волонтерських послуг;

• мобільність молоді;

• залучення молоді до суспільного життя і майбутнє громадянського суспільства [2].

У більшості країн світу молодіжна політика має тривіальну структуру, тобто здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях. Ефективною буде молодіжна політика тоді, коли інтереси влади (чиновників всіх рівнів) та молоді співпадатиму. Це дасть змогу знайти вирішення до поставлених задач та проблем із згодою та врахуванням інтересів всіх сторін.

Вперше положення та завдання молодіжної політки були сформовані в Договорі про Європейське співтовариство в 1993 році: розвиток академічної мобільності, міжнародний молодіжний обмін, залучення молодих людей до життя співтовариства. Маастрихтський договір у 1992 році розширив сферу політики Європейської політики розглядом питання молоді[1]. У статті 149 п.2 Договору про Європейську спільноту передбачались молодіжні обміни і обміни соціальних педагогів.

Молодіжна політика Європейського Союзу потрапляє під компетенцію держав – членів і в кожного реалізується по своєму.  Проте, Європейський парламент виділив основні принципи, програми та заходи для розвитку молодіжної політики, стимулювання активної участі молоді у європейському співтоваристві.

Сучасна система розробки молодіжної політики в європейських країнах базується на таких засадах, як:

1.відкритість – забезпечення молодих людей інформацією на їх рідній мові, щоб вони могли зрозуміти діяльність Європи  та політику, яка їх безпосередньо стосується;

2.спільної участі – залучення молодих людей до обговорення та прийняття рішень, що стосуються їх безпосередньо та громад, до яких вони належать;

3.відповідальністі – розробки нових структурованих форм  співробітництва між країнами-членами й європейськими закладами, що дозволить перекласти певну міру відповідальності на молодь та задовільнити таким чином її прагнення;

4.ефективності – отримання якнайбільшої користі від того, що молоді люди готові взяти на себе відповідальність за вирішення суспільних проблем, зробити свій внесок в успішний розвиток стратегій, спрямованих на формування майбутнього Європи;

5.згуртованість – розробку спільного бачення різних політичних курсів, що безпосередньо стосуються молоді на різних рівнях, де їх участь приносить користь.

 Велике значення також приділяється молодіжним організаціям. Громадські організації Європейського Союзу характеризуються різноманітними напрямками діяльності, за допомогою яких вони надають величезний комплекс послуг як своїм членам, так і значно більшому колу людей [4].

У Європі молодь чітко декларує, чого вони прагнуть: бути почутими, відчувати себе повноправним громадянином, мати можливість інвестувати у власне життя. Тому політика Європи спрямована на можливість надати молодим людям висловити власні ідеї та побажання, і водночас виховує свою молодь у дусі толерантності та взаємоповазі. Про це насамперед свідчить величезна кількість волонтерських програм, котрі надають молодій людині як і реалізувати свій потенціал, так і допомогти тим, хто цього потребує.

Аналізуючи дані Ради Європи можна простежити, що молодь віддає більшу перевагу некласичній формі участі у політиці, ніж традиційній. Зокрема, порівняно з минулими поколіннями все менше молодих людей хочуть впливати на політику будучи членом партії. Лиш кожен 5 європейський молодий громадянин виходить на демонстрації та акції протесту у своїх країнах. Проте все більше простежується вплив молоді за допомогою молодіжних громадських організацій. Європейська молодь все більше старається бути залученою до громадянського життя, впливати на різні аспекти соціуму. Таку активність у європейському просторі заохочує та регламентує Європейська Хартія участі молоді в житті громади й регіону. Вона була укладена й прийнята в березні 1992 року внаслідок двох  конференцій з молодіжної політики, що проводились Постійною Конференцією (нині: Конгресом) громад і регіонів Європи в Лозанні (липень 1988 року) и Ланголлені (вересень 1991 року).

Все більше увагу виконавча влада та  молодіжні організації, що діють на теренах Європи приділяють загальному об’єднанню молоді. Тобто метою молодіжної політики кожної з країн є не тільки об’єднати та акумулювати молодь власної держави, але й забезпечити єдність на усьому європейському просторі. У 2006 році Рада Європи започаткувала Європейську молодіжну кампанію „Всі різні – всі рівні”, яка пропагує підтримку розмаїття, дотримання прав людини та залучення до суспільного життя.

 Метою цієї кампанії є заохочення молоді до участі в побудові мирного суспільства, яке базуватиметься на існуванні розбіжностей та на залученні до життя в суспільстві, на почутті взаємоповаги, терпимості та взаємопорозуміння. Це було яскраво продемонстровано у акціях, що відбувались 2-7 червня 2007 року в Австрії, у Відні. Тут пройшов Європейський молодіжний форум „YES!” – Young European Solidarity (Молодіжна Європейська Солідарність). Темою П’ятого Європейського табору було гасло „Скажемо ТАК! Європейській солідарності!” Участь у ньому взяло 22 країни Європи, загалом було 26 команд [1].

Отже, у країнах Європейського Союзу все більше уваги приділяється для єднання молоді усіх країн, виховання терпимості та толерантності. В свою чергу молодь бажає впливати на політику суспільства і діє зазвичай через різноманітні молодіжні організації.

Список використаної літератури:

1.Sharon E. Jarvis, Lisa Montoya, Emily Mulvoy. The Political Participation of Working Youth and College Students. - The Annette Strauss Institute for Civic Participation, The University of Texas at Austin. – 2005.- Режим доступу: http://www.civicyouth.org/PopUps/WorkingPapers/WP36Jarvis.pdf

2.Michael Olander. How young  people express their political views.-2003.-Режим доступу: http://www.civicyouth.org/research/areas/pol_partic.html

3.Cleary S. The Role of NGOS under Authoritarian Political System. – NY: St. Martin’s Press, 1997. – 247p.

4.Lewis D. The Management of Non-Governmental Development Organizations.  An Introduction. – London, NY: Ruetledge, 2001. – 242 p.