ПРИНЦИП ІНТЕГРАЦІЇ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ ВАСИЛЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА СУХОМЛИНСЬКОГО

 

Підсекція Виховання та освіта

                                                                                              Васильєва Аліна Павлівна

                                                                  аспірант кафедри педагогіки

                                                        Горлівського державного педагогічного

інституту іноземних мов

 

ПРИНЦИП ІНТЕГРАЦІЇ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ

ВАСИЛЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА СУХОМЛИНСЬКОГО


Глибоко демократичні й гуманістичні ідеї великого українського педагога своєю новизною та оригінальністю хвилювали не тільки його сучасників, а й наступні покоління передових діячів освіти й виховання.

Основні правила, принципи, ідеї навчання В.О. Сухомлинського є досить актуальними і в наш час. Багато з них реалізовано у сучасній системі навчання та найшли відображення у Законі України «Про загальну середню освіту», в «Національній доктрині розвитку освіти Україні у ХХІ столітті». Так, наприклад, гуманістичний напрямок розвитку особистості, виховання патріотизму, гідності, чемності, обов’язки вчителя та батьків тощо.

Для сучасного етапу реформування української національної школи характерним є ускладнення змісту освіти, зростання обсягу необхідної інформації і зменшення часу, відведеного для її засвоєння. Сьогодні розвиток освіти як системи повинен реалізуватися через системні знання, що є необхідними для формування цілісного, системного мислення. Ці знання можуть бути отримані на основі інтеграції гуманітарних і фундаментальних дисциплін, а також повинні орієнтуватися на світовий рівень розвитку науки. Такий підхід сприяє відновленню цілісних уявлень про світ, картину світу як єдиного процесу [5, с. 40].

Пошуки шляхів удосконалення системи освіти в школі спричинили до відродження такого методичного явища, як інтеграція навчання, що поступово переходить із дискусії в практику.

В Україні принцип інтеграції проголошений основним принципом реформування освіти поряд із принципами гуманізації та диференціації [6, с. 6].

Під інтеграцією у найширшому розумінні вбачають процеси становлення цілісності, переплетіння, взаємовпливу понять і теорій різних галузей знань [3].

Зважаючи на це, можна зробити висновок, що інтеграція у навчанні передбачає об’єднання узагальнених знань про предмет, поняття, явище та підпорядкування їх цілому на основі міжпредметних зв’язків [6, с. 7].

Інтеграція – зовсім не нове явище у вітчизняній освіті, адже ще К.Д. Ушинському шляхом інтеграції письма і читання вдалося створити синтетичний метод навчання грамоти.

Інтеграція лежала і в основі комплексних програм, які складались у 20-х роках минулого століття. Побудовані на основі широкої міжпредметної інтеграції, вони, на жаль, виявились непродуктивними для навчання і розвитку учнів, бо не давали їм систематичних, ґрунтовних знань та умінь [2, с. 5].

Блискучим прикладом проведення інтегрованих уроків був досвід В.О. Сухомлинського, його «уроки мислення в природі», які він проводив у Павлишській школі для 6-річних учнів. Це, на наш погляд, – інтеграція основних видів пізнавальної діяльності (спостереження, мислення, мовлення) з метою навчання, виховання і розвитку дітей 6-7 років. У наш час ідея інтеграції змісту і форм навчання приваблює багатьох учених і вчителів-практиків.

У педагогічній системі, розробленій В.О. Сухомлинським, була здійснена інтеграція процесів навчання і виховання на основі принципу гуманізму. Нагадаємо, що педагог розглядав навчання як найважливіший засіб розумового виховання. Безумовно, кожен учитель мріє про те, щоб його учні виросли допитливими людьми, «щоб у юному серці запалав вогник жадоби пізнання», але як запалити цей вогник? З цього приводу Василь Олександрович зазначав, що саме від учителя залежить, чи відчує дитина романтику, красу пізнання. Слід також зазначити, що В.О. Сухомлинський був не лише учителем української мови і літератури, класним керівником, директором Павлишської школи, але знав програму шкільного курсу з усіх предметів, що дозволяло йому провести будь-який урок, замінити вчителя в будь-якому класі. Звідси і міжпредметна інтеграція в педагогічній діяльностівидатного педагога, процес становлення цілісності, переплетіння, взаємовпливу понять і теорій різних галузей знать (біологія – хімія, історія – географія, українська мова та література – російська).

Видатний педагог вважав, що дитинство – це щоденне відкриття світу. Тому потрібно зробити так, щоб це відкриття стало, перш за все, пізнанням природи, людини, Батьківщини, щоб дитячий розум та серце поповнювала краса справжньої людини, велич і ні з чим незрівняна краса природи та Вітчизни.

У навколишньому світі знайомити школярів із певним предметом необхідно в його зв’язках з іншими, «відкривши його так, щоб частина життя заграла перед дітьми всіма барвами райдуги» [1, с. 83].

Василь Олександрович закликав педагогічну громадськість не пропустити синтезивний період розвитку молодших школярів та обов’язково ввести кожного учня у світ природи – «світ дитинства», «дитячоїдумкитамислення».

Впроваджуючи у практику свій задум, В.О. Сухомлинський у Павлишській школі для 6-річних учнів проводив «уроки під блакитним небом», «уроки мислення серед природи», «подорожі до джерел думки і рідного слова». Педагог був переконаний, що для дітей молодшого шкільного віку цілісним, доцільним і різноманітним є зміст «найпрекраснішої у світі книги – книги природи».

Природне довкілля є «вічним джерелом дитячого розуму, фантазії, словесної творчості». В.О. Сухомлинський прагнув, щоб яскраві образи рідної землі живили свідомість дитини впродовж усіх років навчання, щоб закони мислення вперше розкривалися не перед класною дошкою, а серед луків, полів, біля річки, у шкільному гайку.

Створена ним система спостережень за природними явищами має назву «Триста сторінок Книги природи». Це триста спостережень, яскравих картин рідної землі, що закарбовуються у свідомості під час навчання у початкових класах і в подальшому стають добрим ґрунтом для плекання в душі дитини моральних та художньо-естетичних цінностей [4, с. 452].

Щасливим можна назвати мислителя,спадщина якого належить не лише минулому, а й майбутньому. Саме таким був і залишається Василь Олександрович Сухомлинський – учитель з великої літери, майстер своєї справи.

Література

1. Василенко В. В.Сухомлинский о подготовке учителя к уроку / В. Василенко // Народное образование. – 1983. – № 11. – С. 82-85.

2. Інтегровані уроки в початковій школі / Упоряд. О.Кондратюк. – К.: Шкільний світ, 2007. – 128с.

3.Словник іншомовних слів / За ред. О.С. Мельничука. – К., 1985. – С. 354.

4. Сухомлинський В.О. Людина – найвища цінність / В.О. Сухомлинський / Вибрані твори в 5-ти т. / Т. 5, статті. – К.: Радянська школа, 1977. – С. 446-472.

5. Український радянський енциклопедичний словник. Т.1. – К., 1966. –823с.

6. Чекіна О.Ю. Інтегровані уроки у початковій школі / О.Ю. Чекіна / – 2-ге вид. – Харків.: Вид. група «Основа», 2008. – 192 с.