Педагогічна технологія діяльності як ключовий принцип організації навчально-виховного процесу

 

Гордієнко С.Г.

старший викладач кафедри практики та граматики англійської мови

Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов

 

Педагогічна технологія діяльності як ключовий принцип організації навчально-виховного процесу

 

Сучасний етап становлення національної системи освіти супроводжується переосмисленням вітчизняного та світового досвіду, що вимагає формування нових цілей і змісту освіти та адекватних їм методичних систем. Вимоги часу призвели до того, що у розвитку освіти вже визначилися загальні глобальні тенденції, серед яких однією з провідних є гуманітаризація освіти, яка передбачає наявність знань у галузі історії, культури, мистецтва, що, в свою чергу, допомагають сформувати систему цінностей та етичні норми поведінки.

Освіта і наука, гнучко реагуючи на всі процеси, що відбуваються у світі, повинні мати випереджальний характер і сприяти формуванню дієвої особистості, яка орієнтується в сучасній соціально-економічній та культурній ситуації, здатна до самореалізації, збереження та подальшого розвитку національних традицій. Формування такої особистості відбувається в процесі суспільної діяльності, де розвивається її інтелектуальна та морально-етична сфери, психологічні особливості, набувається певний досвід життєдіяльності. Цьому сприяють педагогічні технології та принципи навчання і виховання.

Педагогічні технології забезпечують перетворення педагогічного процесу в освітній установі на цілеспрямовану діяльність усіх його суб’єктів. Теоретичне і практичне значення освітньої технології полягає в тому, що вона є ще одним системотвірним чинником освітнього процесу й освітньої діяльності, забезпечує їх цілісність, особистісну і соціально-економічну значущість. Об’єктами технологізації в освітній діяльності є цілі, зміст, організаційні форми сприйняття, переробки і представлення інформації, взаємодії об’єктів освітньої діяльності, процедури їх особистісно-професійної поведінки, самоуправління і творчого розвитку [6, с. 661].

Сьогодні ключовим психолого-педагогічним принципом організації навчально-виховного процесу, від якого залежить ефективність переорієнтації системи освіти на розвиток особистості, є особистісно орієнтована технологія. Педагогічна наука та практика доводять, що найкращі якості особистості формуються на основі діяльнісного спрямування процесу виховної роботи, колективного творчого виховання.

Особистісно орієнтована освіта реалізується через діяльність, яка має не тільки зовнішні атрибути спільності, а своїм внутрішнім змістом передбачає співпрацю, саморозвиток суб’єктів навчального процесу, виявлення її особистісних функцій [4, c. 31]. Л. Виготський стверджує,  що в основу виховного процесу повинна бути покладена особиста діяльність учня, і все мистецтво виховання повинно зводитись до того, щоб спрямовувати й регулювати цю діяльність. Тому мета всіх навчальних закладів – це підготовка людини до продуктивної праці, до активної творчої діяльності.

Принципи діяльності та зв’язку навчання з життям ґрунтуються на гносеологічних, соціологічних і психологічних закономірностях. Важливо, щоб був поштовх до діяльності і, водночас, існував критерій перевірки істинності знань. Практична діяльність – ефективний засіб формування особистості, здатність на основі отриманих знань успішно вирішувати життєві проблеми [3, c. 126].

На важливість принципу діяльності, який дає життя іншим, більш конкретним, наголошують багато вчених та педагогів-практиків. Можна стверджувати, що принцип діяльності є генезопринципом, що зумовлює принципи «завдальної» форми навчального змісту, інтеграції навчального знання, опори на здібності в інтелектуальному становленні учня, забезпечення виховної функції навчання  [1, c. 5-6]. Діяльнісний підхід у житті та вихованні зумовлений тим, що всі якості особистості проявляються й розвиваються у відповідній діяльності. Тому в педагогічному процесі слід залучати учнів до різносторонньої діяльності з метою виявлення їх інтересів, схильностей, здібностей, а потім – до активної діяльності в тих її видах, у яких вони проявилися. Діяльність – найвища форма прояву активності людини в її ставленні до навколишньої дійсності [5, c. 194].

Особливість технології полягає в тому, що між вихователями та вихованцями в процесі діяльності складаються суб’єкт-суб’єктні взаємини, з огляду на що і вчитель, і учень відчувають однакову відповідальність за якісне виконання поставлених завдань [4, c. 183].

Базовим компонентом технології є колективна організація діяльності, тобто такий спосіб її організації, за якого всі члени колективу залучаються до процесу планування, підготовки, виконання та аналізу спільних справ. Така методика роботи формує в учнів навички побудови ефективних міжособистісних відносин у колективі, вміння вирішувати завдання, враховуючи інтереси і кожного члена колективу, і справи загалом  [4, c. 187]. Нагальним питанням є використання гнучких педагогічних технологій навчання та виховання, які впливають на побудову навчального процесу, як сукупності всіх ланок у логічному взаємозв’язку й послідовності.

Останнім часом увійшов у вжиток термін «інноваційна педагогічна технологія». Одні дослідники тлумачать його як цілеспрямоване систематичне та послідовне впровадження в практику прийомів, способів педагогічних дій і засобів, які охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визначення його мети до одержання очікуваних результатів, інші – як комплексний, інтегрований процес, що охоплює суб’єктів, ідеї, способи організації інноваційної діяльності і забезпечує результативність нововведення. За іншими підходами, до інновацій зараховують не просто створення нових засобів, а й сутнісні зміни, які виявляються в новому способі діяльності, стилі мислення. У цьому контексті вважають інноваційними підходи, що перетворюють характер навчання щодо його цільової орієнтації, взаємодії педагога й учнів, їх позиції у навчальному процесі [2, c. 71].

Різноманітність видів людської діяльності зумовлює багатоаспектність технологій, які можуть бути класифіковані за різноманітними критеріями. Характерним компонентом педагогічних технологій називають суспільне спрямування діяльності колективу. У практичній діяльності в особистості формуються такі якості, як творчість, відповідальність, діловитість, комунікативність, а також гуманістичний і моральний сенс діяльності.

У майбутньому педагогічні технології будуть розвиватися і вдосконалюватися, а розпочинатися вони мають з колективного обговорення та постановки мети.

Література:

  1. Бех І.Д. Принципи сучасної освіти / І.Д. Бех // Педагогіка і психологія. – 2005. – № 4. – С. 5-27
  2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: навч. посіб. / І.М. Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – 351 с.
  3. Кузьмінський А.І. Педагогіка: підруч. / А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. – К.: Знання, 2007. – 447 с.
  4. Освітні технології: навч. метод. посіб. / За ред. О.М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2004. – 256 с.
  5. Слєпухов М.І. Наукові основи педагогічної теорії та практики: навч. посіб. / М.І. Слєпухов. – Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2010. – 236 с.
  6. Енциклопедія освіти / голов. ред. В.Г. Кремень; Акад. пед. наук України. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.