ВИКОРИСТАННЯ ТРЕНІНГ-ТЕХНОЛОГІЙ У ФОРМУВАННІ ПЕДАГОГІЧНОЇ КРЕАТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ

 

 

Ярова Олена Борисівна,

кандидат педагогічних наук, доцент,

Бердянський державний педагогічний університет

 

 

ВИКОРИСТАННЯ ТРЕНІНГ-ТЕХНОЛОГІЙ У ФОРМУВАННІ ПЕДАГОГІЧНОЇ КРЕАТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ


Сучасні дослідження у галузі педагогіки та психології вищої школи доводять ефективність використання групових форм роботи у викладанні іноземних мов. Процес навчальної мовленнєвої діяльності, заснований на засадах групового навчання, має великі переваги у підготовці вчителів іноземної мови, адже він покликаний об'єднати хід комунікативного та професійного розвитку студента.

Проголошені орієнтири перебудови системи викладання іноземних мов стають чинниками впровадження різноманітних технологій, методів та засобів навчання. Так, широкого розповсюдження набувають проблемні, інтерактивні методи, технологія навчання у співробітництві. Характерною рисою всіх цих технологій є навчання на основі особистісно-орієнтованої взаємодії суб’єктів педагогічного процесу. Успішність та ефективність викладання іноземних мов, на нашу думку, може забезпечити активне впровадження лінгвістичних тренінгів як групового навчання студентів. Дана технологія працює на формування іншомовних комунікативних умінь і створення сприятливої атмосфери у спілкуванні.

Тренінг як засіб адаптації людини до професійної діяльності, перепрограмування поведінки та діяльності людини сьогодні отримав широке визнання і впровадження у різні сфери людської діяльності. У середині 1940-х рр. учнями Курта Левіна були організовані перші тренінгові заняття. Пізніше у 70-ті роки у НДР Манфред Форверг розробив метод, в основу якого було покладено рольові ігри з елементами драматизації і який отримав назву соціально-психологічного тренінгу (скорочено – СПТ). Психологи та педагоги в організації тренінгів широко використовують досвід Талліннської (X. Міккін), Московської та Ленінградської (Л. Петровська, Ю. Ємельянов, С. Макшанов, В. Захаров) шкіл. Для викладання іноземних мов особливий інтерес представляє інтегративний лінгво-психологічний тренінг, розроблений І. Румянцевою.

У сучасній психолого-педагогічній літературі термін «тренінг» (від англ. train, trainiпg)  трактується доволі широко: він може позначати такі процеси, як тренування, підготовка, навчання, виховання або дресура. На думку Ю. Ємельянова, «… термін «тренінг» у структурі російського психологічного мовлення повинен використовуватися не для позначення методів навчання, а для позначення методів розвитку здібностей до навчання або опанування будь-яким складним видом діяльності, а саме спілкуванням» [2]. А. Ситников вважає, що «тренінги (навчальні ігри) є синтетичною антропотехнікою, яка поєднує в собі навчальну та ігрову діяльність, що відбувається в умовах моделювання різних ігрових ситуацій…» [7, с. 172].

Для навчально-виховного процесу з іноземної мови, на наш погляд, найбільш прийнятним є визначення тренінгу як «форми інтерактивного навчання, метою якого є розвиток компетентності міжособистісної та професійної поведінки у спілкуванні» [5].

Тренінг належить до групових методів навчальної взаємодії, що автоматично надає цій технології інтерактивного характеру і водночас наділяє специфічними рисами [1, с.25]:

  • дотримання певних принципів групової роботи;
  • наявність постійної групи (зазвичай від 7 до 15 осіб);
  • певна просторова організація;
  • акцент на взаємовідносинах між учасниками групи, що розвиваються й аналізуються в ситуації «тут і зараз»;
  • застосування активних методів групової роботи;
  • спрямованість на психологічну допомогу учасникам групи в само­розвитку, що ініціюється не лише ведучим, а й власне учасниками;
  • вербалізована рефлексія з приводу власних почуттів і того, що відбувається у групі;
  • атмосфера розкутості й свободи спілкування між учасниками, клімат психологічної безпеки.

З метою підвищення ефективності викладання іноземних мов у педагогічному ВНЗ ми пропонуємо використовувати лінгвістичний тренінг у варіанті:

1. тренування, результатом якого стає формування мовних і мовленнєвих умінь та навичок;

2. активного навчання, метою якого є передання знань, а також розвиток комунікативних умінь і навичок;

3. технології створення ситуацій для саморозкриття учасників і самостійного пошуку ними способів розв’язання комунікативних завдань;

4. технології формування педагогічної креативності майбутніх учителів іноземних мов.

Як було зазначено вище, в основу групової взаємодії у ході тренінгу покладено специфічні принципи роботи [4, с.17]: 

-                     принцип активності учасників (учасники залучаються до групових дискусій, беруть участь у рольових іграх, виконують практичні вправи);

-                     принцип об’єктивності поведінки (поведінка учасників за допомогою зворотного зв’язку переводиться з імпульсивного на об’єктивний рівень);

-                     принцип оптимізації пізнавальних процесів в умовах спілкування (учасники отримують інформацію про себе від партнерів зі спілкування та застосовують її у процесі навчання);

-                     принцип творчої позиції учасників (учасники самостійно розв’язують проблеми, шукають нестандартні способи);

-                     принцип «тут і тепер» (предметом аналізу учасників є процеси, почуття, дії, які мають місце у даній групі у даний момент часу);

-                     принцип відвертості та відкритості (у ході тренінгу головне – бути самим собою);

-                     принцип «Я» (увага учасників повинна бути зосереджена на самопізнанні, самоаналізі та рефлексії);

-                     принцип конфіденційності (усе, що відбувається на тренінгу, залишається в групі).

Загальну структуру тренінгу можна представити таким чином [1, с.102]: привітання – знайомство – вироблення правил роботи у групі – оголошення  теми роботи – висловлювання очікувань учасників – розминка – основна частина: вступне слово тренера / фасілітатора (міні-лекція, повідомлення, інструкції тощо), різноманітні вправи, що закінчують­ся обговоренням і рефлексією – підбиття підсумків роботи – резюме тренера / фасілітатора – прощання.

Існують різні підходи до класифікації тренінгів: за формою проведення  (індивідуальні / групові), за складом груп (однорідні (вік, стать, мотивація, культурні особливості, індивідуально-психологічні характеристики тощо) / неоднорідні), за цілями та завданнями (комунікативний тренінг, інтелектуальний тренінг, тренінг спеціальних умінь, регулятивний тренінг) [3]. Тренінг може проводитися у формі психологічного тестування, індивідуальної консультації, самостійної роботи студентів з використанням таких методів і прийомів, як міні-лекція, аналіз педагогічної ситуації, групова дискусія, ігрові технології тощо.

Враховуючи специфіку дисципліни та цілі викладання іноземних мов у вищій школі, ми вважаємо доцільним використовувати на заняттях такі тренінги або їхні елементи, як:  тренінг креативності, тренінг комунікації та тренінг міжкультурних стосунків.

Креативність педагога багато у чому визначає успішність його професійної діяльності. Кожен учень – унікальна, неповторна особистість. Організовуючи навчальний процес, неможливо не враховувати індивідуальні особливості конкретних учасників, актуальну ситуацію та бажаний результат. Жодному педагогу не вдалося створити універсальну систему навчання, тому креативність як інтегративна складова професійної компетентності учителя постає на передній план. Ми погоджуємося з визначенням креативності «як здатності людини до конструктивного, нестандартного мислення та поведінки, а також усвідомлення та розвитку власного досвіду» [6, с.175].

З метою розвитку педагогічної креативності майбутніх учителів на заняттях з англійської мови можна пропонувати виконання, як приклад,  наступних психогімнастичних вправ:

Step 1. Everyone pronounces his name and three of his qualities beginning with the same letter. This exercise develops resourcefulness and flexibility of thinking. The task may be simplified /2 qualities/.

Step 2. Everyone should pronounce his name, one of his real hobbies, and one he wants to have, then the next participant repeats all that has been said by the previous participant and adds his information. Example: going out with friends, listening to music, dancing, playing the guitar, skating.

Step 3.  Every participant should think about what he can do other than the profession he is studying at the university. Everyone explains his / her choice.

Step 4. T.: Now we are going to have a very funny task. Think for two minutes and then answer the question “What feeling does your neighbor evoke in you?” We want to hear the brightest and freshest impression. Example: talkative, honest, sympathetic, pretty, kind, diligent, gentle, stylish, popular, active… 

Step 5. T.: We have had a great time. And now our finishing exercise is linked with advertising promotion tradition of making mottoes, inscriptions, and the like on the billboards. This inscription (saying) is to display the life position, motto of the owner. Each person says the phrase to one of the participants, handing him the ball. Example: Easy come, easy go. Say little but do more. No pains, no gains. Nothing venture, nothing gain.

Продукти тренінгу креативності – це швидкість, гнучкість, точність, оригінальність мислення, розвинута уява, толерантність, почуття гумору, здатність до вирішення проблемних завдань та ситуацій, про що свідчать результати в експериментальних групах. До того ж, креативність однаково необхідна людині як у професійній діяльності та спілкуванні, так і у повсякденному житті. Тренінгові вправи сприяють розвитку самосвідомості і самодослідження майбутнього учителя, дозволяють засвоїти необхідні для педагогічної діяльності технології взаємодії з різними людьми через усвідомлення власних особистісних якостей. Отже, тренінг можна вважати однією з ефективних технологій у системі професійної підготовки учителя.

 

ЛІТЕРАТУРА

  1. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие. – М: Издательство «Ось-89», 1999. – 176 с.
  2. Вачков И.В., Дерябо С.Д. Окна в мир тренинга: методологические основы субъектного подхода к групповой работе. – СПб.: «Речь», 2004. – С. 69.
  3. Журавлев Д.В. Классификация видов психологического тренинга: http://www.bim-bad.ru/biblioteka/
  4. Журавська Л.М. Соціально-психологічний тренінг: розвиток якостей особистості працівників сфери туризму. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2006. – 312 с.
  5. Коджаспирова Г.М., Коджаспиров А.Ю., Словарь по педагогике. – М.: ИКЦ «МарТ»; Ростов-на-Дону: «МарТ», 2005. – С. 357.

6.  Психогимнастика в тренинге / Под редакцией Н.Ю Хрящевой. – СПб.: Речь, Институт Тренинга, 2006. – 256 с.

  1. Cитников А. П. Акмеологический тренинг: Теория. Методика. Психологии. – М.: Texнoлoгическая школа бизнеса, 1996. – 428 с.