ВОЛОНТЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ, ЇЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ТА ВИХОВАННЯ ОСНОВ ГУМАННІЗМУ І ДОБРОЧИННОСТІ

 

ПІД- СЕКЦІЯ  1. Виховання й освіта

Фокіна Ірина Олексіївна

Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №52

з поглибленим вивченням української мови Херсонської міської ради

 

ВОЛОНТЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ, ЇЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ТА  ВИХОВАННЯ ОСНОВ ГУМАННІЗМУ І ДОБРОЧИННОСТІ

 

 Сьогодні в Україні організація волонтерського руху набуває актуальності, тому що величезна кількість людей потребує допомоги та підтримки. Волонтерська діяльність є не лише важливою опорою держави, а й є дієвим способом соціалізації кожного, хто бере участь у ньому, чудовою нагодою отримати цінний досвід через участь у соціально корисних справах.

Мета статті – аналіз наукової літератури для з’ясування  різних підходів до трактування змісту поняття «волонтер», «волонтерська діяльність», конкретизація його суті з огляду на сучасні умови соціального виховання учнівської молоді та мотиви й потреби їх участі у волонтерському русі.

У словнику Ожегова С. І. волонтерство трактується як добровільне виконання обов'язків з надання безоплатної соціальної допомоги, послуг, добровільний патронаж над інвалідами, хворими та людьми похилого віку, а також особами і соціальними групами населення, які опинилися в складних життєвих ситуаціях[7]. В науці існує чимало визначень: добровільні помічники; люди, які надають безкоштовну допомогу; людина, яка працює безкоштовно, людина, яка переходить у розпорядження суспільства і сприяє розв'язанню місцевих проблем; людина, яка допомагає "будувати храм"; це такі ж люди, як і інші, але трохи кращі[6].

Технології  залучення  та  підготовки  молоді  до  волонтерської  діяльності розкрито у дослідженнях О. Безпалько,  З.  Бондаренко,  Р. Вайноли,  Н. Заверико,  А. Капської,  В. Петровича, О. Азарової, І.Груца –Мьонсік. Окремі  аспекти  діяльності  волонтерів  розкриті  в  працях  вітчизняних  науковців. Так,  у  роботах  І. Звєрєвої,  Г. Лактіонової,  С. Савченка,  С. Харченка  обґрунтовано роль волонтерства як  складової  соціально-педагогічної роботи  з молоддю. Вплив волонтерської діяльності на розвиток громадянської та соціальної активності молоді розглядалося А.Б. Бархаєвим, І.М. Григор'євим, Л.П. Конвісаровой, Т.О. Садчиковою, М.В. Шакуровою.

На сьогоднішній день волонтерські організації існують у 80-ти країнах світу. Правління цих країн надає підтримку волонтерському руху, який набуває глобального характеру. Працюють міжнародні волонтерські організації. Ось що про волонтерство пише Кенн Аленн, президент Американської волонтерської організації «Крапки світла» (Points of Light): «Волонтерство існує скрізь, де є люди, які піклуються про інших і про проблеми суспільства»[4]. І.Д. Звєрєва про волонтерський рух говорить, що  це доброчинна робота, яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної плати, без просування по службі, заради добробуту та процвітання спільнот та суспільства в цілому.

Аналіз історії розвитку і сучасного стану волонтерства у різних країнах доводить, що основною галуззю діяльності добровольців є соціальна, тобто та важлива сфера діяльності, у якій участь держави визнається недостатньо ефективною. У розвинутих зарубіжних країнах участь населення у волонтерській діяльності давно стала невід'ємною частиною соціальної практики[2].

В Україні волонтерський рух серед молоді набув масового характеру у різних сферах суспільного життя, зокрема, в області освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення тощо. Серйозним поштовхом у розвитку волонтерського руху став 2001 рік, коли Україна долучилася до святкування Міжнародного року волонтерів, який був ухвалений Організацією Об‘єднаних Націй. Відтоді про волонтерство заговорили і влада, і ЗМІ, і громадські організації. На урядовому рівні було прийняте розпорядження розвивати волонтерський рух в Україні і всіляко підтримувати його[1, с.27].

Роль  волонтерства  у соціальній  сфері  визнана  на  державному  рівні,  що  знаходить  своє  підтвердження  в окремих  законодавчих  документах,  зокрема  у  законах України „Про  соціальну  роботу  з дітьми  та  молоддю”, „Про  соціальні  послуги”,  в  яких добровільна  праця  волонтерів визнається як необхідна та суспільно корисна. Зараз волонтерство – потужний соціально-суспільний рух, спроможний прийняти на себе частину повноважень державних соціальних установ. Система волонтерського руху функціонує завдяки її людським ресурсам.

Молодь -традиційно найбільш соціально активна демографічна група, яка може стати (і в окремих випадках є зараз) основою великомасштабного волонтерського руху [3, с.170]. Специфіка волонтерської діяльності полягає в тому, що здебільшого не ставить високих вимог до професійних здібностей і навичок особистості, досвіду виконання діяльності, однак ставить підвищені вимоги до особистості волонтера [8, с.89]. Волонтерство може бути організованим або неорганізованим, здійснюватися індивідуально або в групі, в громадських або приватних організаціях [3, с.171] .

Волонтер повинен володіти низкою уміннь і навичок: уміти правильно розуміти потреби людей похилого віку; володіти навичками психологічного захисту, не допускаючи професійного вигорання; мати готовність до надання різних видів допомоги і підтримки; володіти навичками надання першої невідкладної допомоги; володіти навичками догляду за хворими в домашніх умовах [8, с.93]. Н.А.Тернова серед мотивів, на підставі яких особистість включається в волонтерську діяльність, називає такі: бажання допомогти іншим людям; знайомство з новими людьми, отримання нових знань та нових навичок в роботі; громадянські почуття, бажання «спробувати» іншу спеціальність; співчуття нужденним; бажання дізнатися про проблеми інших людей; інтерес до запропонованої нової роботи; групова робота з друзями, відчуття обов'язку повернути те, що отримав сам; релігійні міркування; бажання відчути свою необхідність; придбання нового досвіду, відсутність іншого способу застосувати наявний досвід роботи; прагнення знайти нових друзів, розвіяти нудьгу; відсутності спілкування, отримання визнання в суспільстві [3, с.179] .

Однак,  у  працях  дослідників  волонтерства недостатньо  розробленим  залишається питання  висвітлення  змісту  та  напрямів  роботи  учнівських волонтерських  ценрів (загонів) загальноосвітніх навчальних закладів. Сьогодні місія освітньої установи - сприяти становленню життєздатної особистості через створення середовища, що стимулює розвиток соціальної відповідальності і позитивної комунікації школяра.

У розумінні суспільства діти - це члени суспільства, які самі потребують допомоги. При цьому забувається, що діти - майбутні громадяни та формування соціально відповідального громадянського суспільства неможливо без відповідного виховання юного покоління. Вступаючи у взаємодію з середовищем, особистість має реалізувати і проявити себе як суб'єкт життєдіяльності, оскільки саме в цьому процесі здійснюється само­ствердження особистості, формування та вияв нових якостей і характеристик [5, с.8].

У  цій  статті  ми  спробуємо зосередити увагу на методах залучення учнівської молоді до волонтерства та організації волонтерського руху в дитячому середовищі. Учнівський  волонтерський  загін як  невелика  за  чисельністю учнів спільнота,  що утворена на базі навчального закладу і діє  на  добровільних  засадах,  повинна бути об’єднана  певною  благодійною діяльністю.

В благодійній роботі учнівських волонтерських центрів (загонів) може брати участь різна категорія учнів: будь-якого віку і статі, які спроможні відчувати потреби інших людей і на добровільних засадах допомагати їм.

Надання соціальної допомоги волонтером – процес багатогранний. Це може бути масова робота волонтерів по проведенню дослідження або масового заходу. Може бути робота у невеликих группах, а найвідповідальнішим видом волонтерської роботи є індивідуальний. Тому включати в процес волонтера необхідно поступово: спочатку – колективна робота, потім – в малих групах, і вже після цього – індивідуальна робота[2].

Слід зазначити, що головною проблемою волонтерського руху в учнівському середовищі залишається організація волонтерської діяльності. Організаторам волонтерства потрібно, передусім, скласти довгостроковий план діяльності центру та поставити перед волонтерами завдання для його здійснення, організувати роботу і контроль.

Чим може привабити організація, щоб волонтерам хотілося працювати у ній?

Атмосфера в організації. Усі люди потребують поваги до себе, до своїх думок, рівності, толерантності, взаємодопомоги.

Статус організації. Волонтерам хочеться, аби ваша організація справді була корисною суспільству (і це можна було б побачити), її ім‘я було відоме в громаді, щоб офіс знаходився в легкодоступному місці і був обладнаний усім необхідним для роботи (меблі, оргтехніка, інформаційні ресурси). Окрім цього, робота в організації повинна кипіти в прямому розумінні цього слова (наявність багатьох проектів, програм, напрямків), щоб було зрозуміло, що волонтерська допомога тут справді доречна.

Організація роботи. Це те, на що найменше звертають увагу організації, думаючи, що все якось саме організується. Тут, власне, йдеться про систему роботи, яка описує усі процеси, починаючи з першого візиту волонтера в організацію і аж до прощання[1, с.11].

 При організації роботи підлітків-волонтерів слід мати на увазі, що значна їх частина не затримується у волонтерському загоні: підлітки перебувають у пошуку, пробують себе в різних ролях. Волонтерство, звичайно, є одним із можливих варіантів соціального самоутвердження, але не єдиним. Тому хтось із підлітків залишиться надовго, а для когось це буде одним із апробованих та залишених варіантів. Проте частка тих, хто "затримається", залежить від того, наскільки серйозно дорослі підходять до використання діяльності волонтерів-підлітків[6].

Незаперечним, також, є і той факт, що потреби населення у соціальній допомозі, психологічній підтримці і захисті зростають. Учнівські волонтерські центри (загони) у здійсненні доброчинної діяльності можуть використовувати такі види роботи:

  • догляд за дітьми;
  • організація соціально-виховних заходів;
  • допомога у здійсненні будь-якого ремонту;
  • допомога в пошуках фінансів;
  • ведення рекламної кампанії;
  • допомога людям похилого віку;
  • допомога дітям і молоді з функціональними обмеженнями та ін.

Участь учнівської молоді у волонтерському русі дозволяє їм зробити особистий внесок у вирішення соціальних проблем, проявити максимально свої здібності та вміння, завдяки яким можна допомогти іншим людям у вирішенні їх проблем,  самореалізуватися через ініціювання власних проектів і програм соціально-педагогічної спрямованості.

Волонтерський рух важливий як для суспільства, для людей, які шукають допомоги так і для самих волонтерів. Працюючи у центрі (загоні), реалізуючи власні програми, підлітки -волонтери міняються як внутрішньо так і зовні. Погляд з байдужого перетворюється в палаючий і зацікавлений. Сам волонтер знаходить самоповагу, стає впевненим і  самодостатнім. За словами волонтерів, життя стає цікавим, набуває сенсу. В подальшому житті їм простіше спілкуватися, взаємодіяти і включатися в будь-яку діяльність.

Волонтерський рух для учнів є невичерпним джерелом надбання таких навичок, як:

  • будувати соціальні відносини;
  • розвивати свої комунікативні здібності;
  • застосовувати на практиці свої моральні принципи;
  • знайти підтримку й друзів;
  • відчути себе здатним щось зробити.

 Досвід волонтерства показує, що людина при включенні в групу добровольців зазвичай має власну мотивацію, суть якої можна виразити через п'ять основних потреб: мати, бути, робити, любити, рости. І якщо ці потреби будуть задоволені, то вона відбулася як волонтер[6].

Безперечно, проведення акцій – потрібна і гідна справа. В  арсеналі  форм  волонтерської  роботи  учнівської молоді спеціалізованої школи № 52 м.Херсона є благодійні акції та різноманітні заходи з надання соціально-педагогічної  та  психологічної  допомоги  верствам населення, які її потребують. Традиційними є такі акції милосердя: «Подаруй своє серце дитині» «Відпочиваємо разом», «Ветеран живе поруч». Також волонтери  допомагають  Дніпровській  районній  організації Товариства  Червоного  Хреста  України в Херсонській області в  її  роботі,  беручи  участь  у  наданні  соціальної допомоги самотнім непрацездатним громадянам похилого віку, дітям-сиротам, ветеранам та іншим верствам населення, сприяє реалізації державних програм, спрямованих  на  охорону  здоров’я: "Здоров'я 2020: український вимір", "Репродуктивне здоров'я нації" на період до 2015 року та місцевих акцій «Турбота», «Милосердя», «Яблуко» та ін.

Волонтери не лише працюють з пацієнтами ХОСПІСу, ветеранами війни, людьми похилого віку, але і займаються фандрайзингом, причому досить успішно. Збираються благодійні грошові суми на доброчинних заходах, на вулиці (у спеціальні скриньки, які розкриваються за спеціальною процедурою зі складанням офіційного протоколу). Волонтери також збирають речі (одяг, канцтовари), продукти, які потім передаються дітям-сиротам, дітям-інвалідам, пенсіонерам. Учні -волонтери допомагають самотнім і старим людям вирішувати побутові проблеми: купують продукти, виконують різну роботу по господарству, на присадибних ділянках. Волонтери беруть активну участь в організації дозвілля для онкохворих дітей і дітей-інвалідів.

За  період  свого  існування  загін волонтерів  значно  розширив  діапазон  своєї  діяльності  від конкретних  практичних  благодійних  справ  до  розробки,  реалізації  власних  соціальних благодійних проектів «З пам`яттю в серці, з добром у справах», «Від щирого серця». Результат діяльності загону волонтерів з реалізації соціальних проектів –вхід у 100 найкращих проектів Всеукраїнського конкурсу «Добро починається з тебе» Міжнародного благодійного Фонду «Україна 3000» (2009, 2010р.р.).

В 2011 році до Дня доброчинця волонтерами двох загонів: «Від щирого серця» та «Нащадки Перемоги» було  ініційовано створення Центру учнівської молоді «Волонтер». Мета  діяльності  цього  центру –  це організація  волонтерського  руху в учнівському  середовищі м.Херсона (робота школи волонтерів),  підтримка  та розвиток соціальних ініціатив молоді міста. Керівництво центром мають планувати систематичні інструктування, навчання, тренінги, наради, семінари, обговорення, круглі столи, та інші різноманітні форми ознайомлення волонтерів із змістом, особливостями соціальної роботи за окремими напрямами залежно від рівня їх освітньої та професійної підготовки до такої діяльності.

З досвіду роботи загону волонтерів(2008 -2012р.р.) спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №52 м. Херсона можна зробити висновок, що  зміст діяльності, результативність та стимулювання вплинули на збільшення чисельності загону на 75% ( з 8 волонтерів (2009р.) до 32 волонтерів (2012р.)) та створенні ще одного загону, який організовує свою доброчинну діяльність у іншому напрямку –допомога онкохворим дітям.

Слід зазначити, що серед волонтерів в майбутньому виховуються добре підготовлені менеджери, чимало займаються організаційною роботою в об'єднаннях школярів, проводять благодійні акції, пропагують зміст роботи своїх організацій. Можна сказати, що головним у діяльності дитячих громадських організацій є створення умов для самореалізації, саморозвитку дітей та молоді, самоствердження особистості. Безумовно, це соціальне значуща робота, а подальше розгалуження і збільшення дитячих організацій дозволить залучити до неї більшу кількість дітей і молоді. Якщо організація має цікаві та продуктивні види робіт для волонтерів, то вона не матиме ускладнень щодо їх залучення та збереження[6].

Отже, завдяки виконанню волонтерської роботи, у якій реалізуються перелічені соціальні ролі та відповідні їм функції, майбутній фахівець стає дієздатним учасником міжособистісних взаємовідносин та професіоналом своєї справи, готовим надати допомогу тим, хто цього потребує. Підкреслимо, що волонтерська робота спонукає людину до активної взаємодії із соціальним середовищем, до становлення тривалих взаємин із представниками різних соціальних груп суспільства, що сприяє засвоєнню соціального досвіду. Цей досвід можна набути в волонтерських центрах (загонах) і громадських об’єднаннях. Тому волонтерство можна визначити як засіб виховання й соціалізації особистості, соціальної взаємодії, саморозвитку, самовдосконалення й самореалізації та підготовки до здорової професійної діяльності, до успішної життєдіяльності молодої людини в умовах сучасного суспільства.

 

Література

  1. В.Назарук, О.Кашевська, С. Пінчук,С.Кончак, Е.Квєсєлєвіч «Волонтерство без кордонів». Інформаційна брошура. Рівне. 2008.- 46 с.
  2. Лозовицький О. С. Молодіжне лідерство і волонтерство в Україні. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=73474
  3. Социальная работа с молодежью: Учебное пособие/Под ред. д.п.н., проф.Н.Ф.Басова.-2-е изд. –М.: Издательско –торговая корпорация «Дашков и К˚», 2009.- 328 с.
  4. Волонтерство та громадсько -активні школи. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://insight.org.ua/volonterstvo-ta-hromadsko-aktyvni-shkoly-3.html
  5. Архипова С. Розвиток соціального досвіду особистості в умовах школи / С. Архипова, Архипов // Соціальна педагогіка : теорія та практика. - 2007. - № 1. - С. 4-8.
  6. 6.     Цюман Т.П. Лекційний курс  «Соціально-психологічні основи волонтерської діяльності». [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://studentam.net.ua/content/view/4246/114/
  7. Основи соціальної роботи / Під. Ред. Павленок / / 1999. – С. 27-30.
  8. Веремеєнко О.В.. «Теоретична модель формування психологічної готовності студентів–волонтерів до роботи з людьми похилого віку». Збірник наукових праць «Проблеми сучасної психології». Видавництво “Аксіома”. 2010. Випуск 7. -831 с.