РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОГО ШКІЛЬНИЦТВА ДРУГОЇ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ У 1918-1932 РОКАХ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО ВОЄВОДСТВА)

 

ПОД- СЕКЦИЯ 4. История Украины.

Галай М. П.

аспірант кафедри історії України 

Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

 

РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОГО ШКІЛЬНИЦТВА ДРУГОЇ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ У 1918-1932 РОКАХ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО ВОЄВОДСТВА)


Технічному навчанню в польському шкільництві 20-х років ХХ століття відводилась особлива роль, що було зумовлено рядом об’єктивних причин. В умовах відродження Польської держави потрібно було підготувати не лише освічених громадян, а й кваліфікованих працівників сільськогосподарського напряму та робітничих професій [5, с. 45]

Регулюванню професійно-технічного шкільництва були присвячені всього кілька окремих законодавчих актів, серед яких варто відмітити Закон про народні сільськогосподарські школи від 9 липня 1920 року, Закон про додаток до промислового податку від 1923 року, що відкрив ширші фінансові можливості для створення професійних шкіл та Закон про охорону праці жінок і малолітніх від 1924 року, який регулював можливості вступу молоді до підготовчих шкіл професійного спрямування [5, с. 44]. В цілому ж розвиток технічних шкіл до 1932 року характеризувався великою хаотичною і спирався в основному на приватну і громадську ініціативу.

У відповідності з Версальським договором, що зараховував  організацію технічного шкільництва до числа чинників покращення життя населення, польськими урядовими документами передбачався широкий розвиток мережі технічних освітніх закладів [6, с. 122]. Серед діючих на теренах Польської держави у 20-х роках ХХ століття технічних шкіл можна було виділити кілька їх типів: школи основного типу, де навчання тривало 3-4 роки, куди приймали учнів переважно після 4-річної середньої школи або 7 класів початкової школи; школи вищого типу з періодом навчання в 7-8 півріч, які приймали учнів після 6 класів середньої загальноосвітньої школи й мали широку теоретичну підготовку (3-річні агротехнічні школи, що приймаючі випускників 7-класної державної початкової школі або 4 класу середньої загальноосвітньої школи; 2-3 річні торговельні школи для випускників 6 або 7 класу початкової школи або 3 класу середньої загальноосвітньої школи; 3-4-річні ремісничо-промислові школи для учнів, які закінчили принаймні п'ять класів початкової школи; 3-річні професійні школи підвищення кваліфікації для молоді, працюючої в ремеслі, промисловості або торгівлі, що приймали молодь у віці 15-18 років, яка закінчила принаймні 4 клас 7-річної початкової школи [7].

При більшості технічних шкіл діяли також підготовчі класи для кандидатів з меншою підготовкою. Серед жіночих професійних шкіл, що існували на теренах Другої Речі Посполитої у 20-х роках ХХ століття дослідники виділяють: 3-річні жіночі промислово-торговельні школи для випускників 7 класу початкової школи або 4 класу середньої загальноосвітньої школи; 3-річні жіночі промислові школи для дівчаток зі свідоцтвом про закінчення 5 класу початкової школи; господарчі школи (школи домашнього господарства) і семінарії для вчительок професійних і господарчих шкіл [7].

При розробці навчальних програм для технічних навчальних закладів усіх рівнів особливо акцентувалося увага на необхідності поєднання теоретичних занять з виробничою практикою та широкому використанні наочних засобів. Відповідним чином мали бути ілюстровані підручники та навчальні посібники [1, с. 113]. Вирішальна роль у якості технічної освіти відводилась викладачам. Висувалися вимога, згідно якої викладач технічного навчального закладу, окрім диплома про вищу технічну освіту, повинен був мати педагогічні здібності та значний практичний досвід [1, с. 113].

Крім технічного навчання, в професійних школах велика увага приділялась загальноосвітнім предметам, які ділились на дві групи: предмети, які мають тісний зв'язок з фаховою підготовкою, — математика, фізика, хімія, креслення і т. д.; та предмети, які служать розумовому,моральному і фізичному розвиткові, — релігія, польська мова, історія, наука обивательства, наука про Польщу, загальна і фахова гігієна, гімнастика, підготовка до військової служби та ін. [6, 122-123].

За даними офіційної статистики Польської держави станом на 1928-1929 навчальний рік тільки в межах Тернопільського воєводства діяло 17 відділів технічної освіти, де навчалося 748 учнів. У професійному шкільництві воєводства було задіяно 85 осіб. Сюди входили 7 директорів шкіл, 1 керівник семінарів, 44 вчителі, 19 інструкторів, 10 вчителів релігії та 4 лікарі. Серед професійних шкіл станом на той же 1928-1929 навчальний рік у Тернопільському воєводстві працювало 3 сільськогосподарські школи, де навчалось 86 учнів [8].

У числі технічних навчальних закладів Тернопільського воєводства в 20-х роках ХХ століття діяли 1-класна коедукаційна школа купецької підготовки Д. Лоевіна в м. Броди, Школа давнього промислу Товариства технічних шкіл давнього промислу в м. Бережани, Жіноча торговельно-промислова школа Товариства торгівельно-промислових шкіл в м. Чортків, 3-класна коедукаційна торгівельна школа Tовариства народної школи в м. Тернопіль,  3-класна коедукаційна торгівельна школа Tовариства народної школи в м. Золочів, 3-класна коедукаційна торгівельна школа Д. Лоевіна в м. Броди,  Жіноча технічна школа Товариства торгівельно-промислових шкіл в м. Чортків, 3-класна коедукаційна торгівельна школа Густи Бухганг в м. Чортків, Господарська семінарія громади СС Непорочного зачаття Діви Марії в м. Язловець та Жіноча технічна школа в м. Тернополі.

Типовим професійно-технічним навчальним закладом, що діяв на теренах Тернопільського воєводства у 20-х роках ХХ століття, інформацію про який ми віднайшли у фондах Державного архіву Тернопільської області, була Тернопільська торгівельна школа, яка за даними станом на 1931 рік носила офіційну назву «3-класна коедукаційна торгівельна школа Товариства народної школи в Тернополі» [3, арк. 1].

У свідоцтві одного з учнів цього освітнього закладу, Германа Вольфа Ліфшица, ми знаходимо інформацію про те, що його було створено на підставі дозволу Міністерства релігійних визнань та народної освіти від 16 вересня 1924 року. Директором торговельної школи на початку її існування був Леопольд Голубович. У числі навчальних дисциплін, що їх вивчали у 1 класі гімназії в 1924-1925 навчальному році були німецька мова, наука про торгівлю та законодавство, купецькі рахунки, бухгалтерський облік, товарознавство, каліграфія, релігія, історія та тілесні вправи [4, арк. 1]. В 2 класі гімназії у 1926-1927 навчальному році учні вивчали науку релігії, польську мову, німецьку мову, науку про Польщу, бухгалтерський облік, торгівельну арифметику, торгівельне листування, господарську географію, науку про торгівлю, друкування на машинці, стенографію, тарифознавство та надобов’язково англійську мову [4, арк. 3]. Завершення навчання у торгівельній школі знаменувалось отриманням відповідного свідоцтва. Так, наприклад, у свідоцтві випускниці цього закладу Естер Етіль Фіксель, народженої 13 січня 1908 року в Тернополі, говорилось, що 1 вересня 1924 року вона вступила до 1 класу торгівельної школи на підставі свідоцтва про закінчення 7 класу початкової жіночої школи в Тернополі, а 28 червня 1927 року закінчила 3-річну торгівельну школу. Серед дисциплін, що їх учениця вивчала за період навчання були наука релігії, польська мова, німецька мова, історія, наука про сучасну Польщу, торгівельна арифметика, наука про торгівлю, бухгалтерський облік, і «канторова» робота, торгівельне листування, господарська географія, товарознавство, стенографія, каліграфія, друкування на машинці, а також надобов’язкові дисципліни: англійська мова та тарифознавство [4, арк. 8]. Серед 25 учнів, що закінчили у 1926-1927 навчальному році 3-класну коедукаційну торгівельну школу Товариства народної школи в Тернополі було 8 учнів римо-католицького, 15 – іудейського та 2 – греко-католицького віросповідання [2, арк. 1-26].

При 3-класній коедукаційній торгівельній школі Товариства народної школи в Тернополі діяли також піврічні торгівельні курси, затверджені листом Куратора Львівського шкільного округу від 7 травня 1929 року. Здебільшого слухачами курсів були особи іудейського віросповідання, тоді як римо-католики та греко-католики тут складали меншість [3, арк. 1-33]. Як зазначалося в свідоцтві одного з слухачів курсів, пана Бозар Шуна, з Защанку Тернопільського повіту, іудейського віросповідання, він відвідував дуже старанно піврічний торгівельний курс у 1931-1932 навчальному році в період з 15 жовтня 1931 року до 15 квітня 1932 року, вів себе дуже добре і отримав на підставі кінцевого екзамену свідоцтво. Серед обов’язкових предметів, що вивчав він на піврічному торгівельному курсі значились торгівельна арифметика, бухгалтерський облік, листування і «канторська» робота, писання на друкарській машині, навчання торгівлі й законам [3, арк. 1]. Керівником курсів був Владислав Войтович. З часом програмне наповнення курсів змінювалося. До вже згадуваних обов’язкових навчальних дисциплін могли додавати господарську географію, техніку реклами, товарознавство, торгівельне законодавство, а також надобов’язкові предмети, такі як німецька мова і листування, та наука обивательська [3, арк. 16]. Таким чином, на підставі аналізу свідоцтв учнів даного професійно-технічного навчального закладу і курсів при ньому, ми можемо стверджувати, що з одного боку вони давали доволі ґрунтовну професійну підготовку, а з іншого – доповнювались загальноосвітніми предметами, також необхідними для професійної діяльності.

Отже розвиток середнього професійного шкільництва Другої Речі Посполитої у 1919-1932 роках характеризувався з одного боку відсутністю належного правового регулювання новим польським законодавством, а з іншого – хаотичністю мережі технічних навчальних закладів. Разом з цим, варто відмітити активну розбудову мережі професійних освітніх навчальних закладів по всій країні і зокрема на теренах Тернопільського воєводства.

Список використаних джерел

  1. Громов Є. В.  Організація професійної технічної освіти у Другій Речі Посполитій (1918–1939 рр.). / Є. В. Громов [Електронний ресурс] // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2008. – № 41. – С. 112–115.
  2. Державний архів Тернопільської області (далі ДАТО). – Ф. 42. – Оп. 1. –  Спр. 32. – 142 арк.
  3. ДАТО. – Ф. 42. – Оп. 1. –  Спр. 33. – 33 арк.
  4. ДАТО. – Ф. 42. – Оп. 1. –  Спр. 38. – 11 арк.
  5. Оболончик Н. Г. Кременецький ліцей в системі освіти Другої Речі Посполитої: дис. … кандидата історичних наук : 07.00.01 / Наталія Григорівна Оболончик. – Луцьк, 2006. – 224 с.
  6. Ступарик Б.М. Шкільництво Галичини (1772–1939) / Б.М. Ступарик. – Івано-Франківськ : [б. в.], 1994. – 144 с.
  7. Kształcenia nauczycieli szkół powszechnych (podstawowych) lata 1918-1939. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журналу: http://sites.google.com/site/ksztalcenienauczycieli/organizacja-ksztalcenia-nauczycieli/lata-1918-1939
  8. Rocznik statystyki Rzeczypospolitej Polskiej 1930. [Електронний ресурс] / Główny Urząd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej. R. 8. - Warszawa: GUS, 1930. – S. 388 – 408. – Режим доступу до журналу: http://statlibr.stat.gov.pl/exlibris/aleph/a18_1/apache_media/RAUEKJFGI5JF7Q2BR3T7A74YTXSHN7.pdf