КОНЦЕПТ «ОБРАЗ» У ФІЛОСОФСЬКІЙ АНТРОПОЛОГІЇ

 

ПОД- СЕКЦИЯ 10   Філософська антропологія

 

Прудиус Р.Г.

Аспірантка

кафедри філософії Гуманітарного інституту

Національного авіаційного університету м. Києва

 

КОНЦЕПТ «ОБРАЗ» У ФІЛОСОФСЬКІЙ АНТРОПОЛОГІЇ


У різні історичні періоди мислителів цікавив феномен людини. Та при її детальному розгляді виділялися певні окремі характеристики, надавалася перевага одному началу – тілесному або духовному. На сьогоднішній час людину вивчають багато наук – і природничих, і гуманітарних. Проте ці науки схоплюють лише певну важливу для них рису, у такий спосіб розриваючи цілісність людини. Лише філософсько-антропологічний підхід здатен показати цю цілісність у єдності фізичного й психічного, тілесного й духовного, естетичного, морального, релігійного тощо. Тому потрібно шукати такий понятійний апарат, який би найбільш адекватно описував саме філософсько-антропологічний підхід до розуміння людини. Одним із таких понять є «образ», якому у різних джерелах надається різний зміст. Це актуалізує філософське дослідження його не лише як поняття, а й як концепту.

Ми позначаємо «образ» як концепт тому, що вважаємо, що саме концепт є найбільш адекватним для описання образу у філософсько-антропологічному контексті. Не рідко концепт ототожнюють з поняттям. Проте «концепт» і «поняття» слід розглядати як загальне і часткове. Іноді поняття трактується як синтез логічних і гносеологічних уявлень про об’єкт [1, с.80]. Щодо відношення концепт – поняття слід зауважити, що останнє виступає одиницею, яка дає інформацію про фрагмент знання, а концепт, крім того – і про сферу його вживання. Тому концепт у змістовому плані ширший від поняття, оскільки він відображає будь-які ознаки об’єкта, у той час як поняття завжди пов’язане лише з представленням набору необхідних і достатніх логічних ознак для його ідентифікації.

Вчені зазначають, що концепти утворюють інформаційну базу мислення, певний концептуальний каркас свідомості, що уможливлює подальший процес когнітивного опанування дійсності, вони складають той поняттєвий фонд, в якому містяться ресурси для здійснення мисленнєво-мовленнєвої діяльності [2, 107].

Метою нашого дослідження є аналіз «образу» як концепту з точки зору філософської антропології. Також до завдання входить пошук споріднених понять та визначення зв’язку між ними.

Виходячи з проведеного нами аналізу, можемо відмітити наступне. Вже починаючи з епохи античності, мислителі цікавилися поняттям «образ», прагнули розкрити його значення. В епоху античності образ найчастіше виступає невід’ємною частиною людини, адже поза явленнями людини не було нічого. Тут слід згадати такі споріднені поняття, як «ейдос», «симулякр», «ейдолон», «ейдол». Епоха Середньовіччя привнесла свої зміни в поняття «образ», перенісши його на вищий «божественний» рівень. У Новий час повертається сприйняття образу як відображення, проте із розмежуванням об’єктивного та суб’єктивного.У цей час з’являються такі поняття як «simulacrum» та «imago». Сучасне ж уявлення про поняття «образ» суттєво відрізняється від розуміння попередніх епох. Воно має більш практичне, предметне спрямування. Зокрема, можна навести приклад такого феномену як імідж, який став надзвичайно популярним в останні роки. Образ перестає бути чимось виключно людським, він набуває соціальних, духовних характеристик (з’являються художній образ, спосіб життя тощо). Тобто розуміння поняття «образ» пройшло складну еволюцію: від простої констатації існування даного явища та спроб його описати до його практичного використання у повсякденному житті людини. Звичайно, зміна змісту даного поняття є позитивним явищем, але можливий і негативний перебіг подій, коли до уваги беруться лише необхідні моменти, неправильно розуміються ключові поняття, відбувається маніпуляція ними. Прикладом може виступити один із негативних виявів образу – маска.

Отже, як було показано раніше, «образ» виступає концептом та є основоположним та родовим стосовно інших понять, які його репрезентують.

Під «образом» слід розуміти сукупність певних стереотипів поведінки, звички, погляди, що людина сприймає як самоочевидності, прагнення, соціальні, політичні й особистісні уявлення про те, якою людина має бути (іншими словами, набір психологічно-соціальних ролей людини). Тобто він містить у собі всі характеристики споріднених визначень, таких як обличчя, лик, личина тощо. Концепт «образ» містить зовнішні риси людини (зображення), її психофізіологічні, моральні та духовні характеристики (лик, обличчя), соціальні ролі й стереотипи поведінки (личина, маска).

 

Література:

  1. 1. Кузнєцов В. Поняття та його моделі // Філософська думка. – 1998. – № 1. – С. 61–80.
  2. Словопедія – // http://slovopedia.org.ua/
  3. Бодріяр Ж. Симулякри і симуляції / [пер. з фр.В. Ховхун]. — К. : вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. — 230 с.
  4. Семкина Н.А. Концепты и их связи в тексте // Текст и дискурс: традиционный и когнитивно-функциональный аспекты исследования. – Рязань: РГПУ им. С.А.Есенина, 2002. – С. 106–114.