ВЗАЄМОЗВ҆ЯЗОК МІЖ ЗАКОНОМІРНОСТЯМИ ТА ПРАВИЛАМИ ПРИНЦИПІВ СИСТЕМНОСТІ, ПОСЛІДОВНОСТІ ТА ПЕДАГОГІЧНОГО ОПТИМІЗМУ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

 

ПОД- СЕКЦИЯ  1.Воспитание и образование.

 

Васильєва Аліна Павлівна

Аспірант кафедри педагогіки

Горлівського державного

педагогічного інституту іноземних мов

 

 

ВЗАЄМОЗВ҆ЯЗОК МІЖ ЗАКОНОМІРНОСТЯМИ ТА ПРАВИЛАМИ ПРИНЦИПІВ СИСТЕМНОСТІ, ПОСЛІДОВНОСТІ ТА ПЕДАГОГІЧНОГО ОПТИМІЗМУ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ

В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО


В умовах нинішньої сучасної української школи особливої ваги набувають педагогічні ідеї та праці В.О. Сухомлинського. Вони швидко привернули увагу численних дослідників і всієї педагогічної громадськості. У працях Василя Олександровича знаходять розвиток прогресивні педагогічні ідеї корифеїв вітчизняної та зарубіжної педагогіки – Я.А. Коменського, Ж.Ж. Руссо, Песталоцці, К.Д. Ушинського та А.С. Макаренка.

Пропонуємо розглянути принцип системності. Саме цей принцип підтверджується цілою низкою правил і закономірностей. Кожна система функціонує нормально, якщо чітко взаємодіють всі її компоненти, звідси витікає правило: в педагогічному процесі необхідно забезпечити чітку взаємодію всіх його компонентів (суб’єкта, об’єкта, мети, завдань, принципів, змісту, форм і методів). Якщо знання, вміння та навички приведені в струнку систему, за наступною закономірністю, вони засвоюються міцно та надійно. Це підтверджується роботами таких педагогів, як А.Я. Коменським, К.Д. Ушинським та іншими. Звідси і витікають наступні правила: давати учням не уривки, а систему знань, умінь та навичок, максимально реалізуючи при цьому внутріпредметні та міжпредметні зв’язки.

Наступною закономірністю є ситуація, при якій знання засвоюються краще, якщо їх засвоєння супроводжуються порівнянням, групуванням, класифікацією фактів, понять, подій що вивчаються. Правило: у процесі навчання слід навчати учнів порівнювати, зіставляти, групувати, класифікувати навчальний матеріал за спільними ознаками. Підтверджуючи останню закономірність принципу системності треба відмітити, що діяльність учасників педагогічного процесу не буде ефективною, якщо відсутній контроль та самоконтроль у процесі діяльності.

Педагогічній діяльності властивий принцип послідовності з випливаючими закономірностями: знання, вміння, навички, досвід поведінки засвоюються міцно та надійно, якщо кожне нове знання, уміння, кожна нова навичка являється логічним продовженням вже засвоєного матеріалу, таким чином, у навчанні та вихованні слід йти від простого до складного, від відомого до незнайомого.

На початковому етапі роботи розумова працездатність не висока, оскільки потрібен певний час, для того, щоб людина «втягнулась» у роботу, а під кінець роботи працездатність різко знижується, настає втома. Слід рекомендувати учням при виконанні домашнього заняття починати зі завдань середньої важкості, а в період найвищої працездатності переходити до більш складних, а легкі залишати на кінець роботи.

Діяльність ефективна, якщо вона впорядкована у відповідності з організаційним циклом праці, тож учасники педагогічного процесу в своєї діяльності повинні дотримуватися наступної послідовності:

-         постановка мети;

-         аналіз умов та можливостей для її досягнення;

-         вибір засобів які здатні найкращим чином сприяти досягненню поставленої мети;

-         планування своєї діяльності;

-         реалізація плану;

-         контроль та самоконтроль;

-         підведення підсумків.

Висока моральна свідомість та позитивний досвід поведінки вихованців стануть для них нормою, якщо суб’єкт педагогічного процесу дотримується послідовності в своїх вимогах. Отже, не можна ставити кілька вимог одночасно.

Педагог А.С. Макаренко зазначав, що треба починати з найпростішою, найбільш зрозумілою для вихованців вимоги та домогтися, щоб всі вони дотримувались, а потім поступово ставити нові більш високі вимоги.

Знання, вміння та навички засвоюються міцно і надійно, якщо учень оволодіває ними свідомо, з розумінням того, що вивчає. «Нічого не заучувати без попереднього розуміння того, що підлягає засвоєнню» Я.А. Коменський.

Педагогічний процес ефективний, якщо учень є його активним учасником. П.П. Блонський підкреслював, що школу активного учителя й уважного учня, слід перетворити на школу активного учня й уважного вчителя. Бо творчі здібності учнів розвиваються, якщо вони включаються у творчу діяльність. Висновок: у навчально-виховному процесі необхідно залучати учнів до творчої діяльності, давати їм завдання творчого характеру (використовувати на практиці принцип креативності), але не слід забувати, що творчі здібності учнів розвиваються успішно, якщо творчо працює вчитель.

«Важко переоцінити роль особистості вчителя, його духовного обличчя в провадженні і розвитку творчих здібностей, нахилів, талантів учня», – писав Василь Олександрович [1, с. 254]. Правило: вчитель повинен творчо ставитись до своєї діяльності.

Наступний принцип – це принцип педагогічного оптимізму. Принцип полягає в тому, що успіх у будь-якій діяльності можливий, якщо суб’єкт впевнений у своїх силах, можливостях, здібностях. Отже, ні словами, ні діями не підривати віру учня в його здібності, всіма засобами підтримувати, зміцнювати його віру в себе, в успіх. Цієї думки притримувались не лише В.О. Сухомлинський, а П.П. Блонський. У тих випадках, якщо учень не впевнених у своїх силах, він потребує зовнішніх стимулів, які спонукали б його до активної діяльності. Вчителю слід своєчасно помічати відставання учня і надавати йому допомогу. Вчитель, за будь-яких обставин повинен вірити в кращі можливості учня. «Справжня педагогічна мудрість полягає в тому, щоб постійно наповнювати дитину бажанням бути найкращим, ніколи не ставити їй «двійки». Досвідчені вчителі так і роблять: «якщо учень ще не зміг впоратися з роботою, не ставлять йому ніякої оцінки. Перед дитиною ніколи не закривається шлях до успіху» [3 с.162]. Правило: не залишати поза увагою жоден успіх учня.

Щоб уміло здійснювати педагогічно продуманий навчально-виховний процес у школі, кожному вчителеві, вихователеві, директорові школи, організаторові позакласної і позашкільної роботи слід мати чітке уявлення про основні принципи виховання шкільного колективу – ті наукові засади, якими слід керуватися в практичній діяльності [3 с.206].

Безумовно педагогічні ідеї В.О. Сухомлинського стосуються лише навчально-виховного процесу у загальноосвітній школі. Але ці ідеї можна використовувати при розробці концепції особистісно-орієнтованого навчання та виховання у вищих навчальних закладах.

 

Література 

  1. В.О.Сухомлинський про виховання / За ред. С. Соловейчик . – М.: Педагогічна література, 1979. – 270 с.
  2. Слєпухов М.І. Наукові основи педагогічної теорії і практики /Навчальний посібник. – Донецьк: ТОВ «Лебідь», 2002. – 180 с.
  3. Сухомлинський В.О. Духовний світ школяра. – М.: Учпедгиз, 1961. – 240 с.